Уряд України і Уряд Киргизької Республіки,

керуючись прагненням до розвитку і зміцнення економічного, науково-технічного і культурного співробітництва між обома Державами і з метою уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, вирішили укласти цю Угоду і

домовились про таке:

Ця Угода буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

1. Ця Угода застосовується до податків на доходи і капітал, що стягуються відповідно до законодавства кожної з Договірних Держав, незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доходи і капітал вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу, загальної суми капіталу, або з окремих елементів доходу або капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки, що стягуються з фонду оплати праці, сплачувані підприємством, а також податки, що стягуються з доходів від приросту капіталу.

3. Існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема, є:

а) в Україні:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

(надалі - "українські податки");

б) в Киргизькій Республіці:

податок на прибуток і доходи з юридичних осіб;

прибутковий податок з фізичних осіб;

(надалі -" киргизькі податки").

4. Ця Угода застосовується також до будь-яких ідентичних та аналогічних по суті податків, які будуть стягуватись після дати підписання цієї Угоди в доповнення до або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав повинні повідомити один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.

1. З метою цієї Угоди, якщо із контексту не випливає інше:

а) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава" означають залежно від контексту Україну або Киргизьку Республіку;

б) термін "Киргизстан" означає Киргизьку Республіку. При використанні в географічному значенні термін "Киргизстан" означає територію, на якій Киргизька Республіка здійснює суверенні права і юрисдикцію відповідно до міжнародного права, і в яких діє податкове законодавство Киргизької Республіки;

в) термін "Україна" при використанні в географічному значенні означає територію України, її континентальний шельф і її виключну (морську) економічну зону, а також будь-яку іншу територію за межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територія, в межах якої можуть здійснюватись права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів;

г) термін "особа" означає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об'єднання;

д) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання, і включає, зокрема, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яку іншу юридичну особу або організацію;

е) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

ж) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, автомобільним або залізничним транспортом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно, автомобільний або залізничний транспорт експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі;

з) термін "національна особа" означає:

(і) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;

(іі) будь-яку юридичну особу, партнерство або асоціацію, що одержали свій статус як такий за чинним законодавством Договірної Держави;

і) термін "капітал" означає рухоме і нерухоме майно; включає, але не обмежується цим, готівкові грошові кошти, акції або інші документи, що підтверджують майнові права, векселі, облігації або інші боргові зобов'язання, а також патенти, товарні знаки, авторські права або інші подібні права або майно;

к) термін "компетентний орган" означає:

(і) в Киргизькій Республіці - Міністерство фінансів або його повноважних представників;

(іі) в Україні - Міністерство фінансів або його повноважного представника.

2. При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в ній, буде мати те значення, яке він має за законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Угода, якщо з контексту не випливає інше.

1. З метою цієї Угоди термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління або за іншими критеріями подібного характеру. Однак цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки стосовно доходу із джерела в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

2. Якщо відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус повинен визначатись наступним чином:

а) вона вважається резидентом Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

б) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з цих Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає більше 183 днів;

в) якщо вона звичайно проживає в обох Державах, або коли вона не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої вона є;

г) якщо вона є громадянином обох Держав, або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують питання стосовно резиденції такої фізичної особи за взаємною згодою.

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.

1. Для цілей цієї Угоди термін "постійна установа (представництво)" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється економічна (підприємницька) діяльність підприємства.

2. Термін "постійна установа (представництво)" головним чином включає:

а) місце управління;

б) відділення;

в) контору;

г) фабрику;

д) майстерню;

е) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;

ж) склад або іншу споруду, що використовується з метою реалізації товарів.

3. Термін "постійна установа (представництво)" також включає:

а) будівельний майданчик або будівельний, монтажний чи складальний об'єкт, або послуги, що пов'язані з наглядом за виконанням цих робіт, якщо тільки такий майданчик або об'єкт існує більше дванадцяти місяців, або такі послуги надаються протягом періоду, що перевищує 12 місяців; і

б) установку або споруду, що використовується для розвідки природних ресурсів, або послуги, що пов'язані з наглядом за виконанням цих робіт, або бурову установку або судно, що використовується для розвідки природних ресурсів, якщо тільки таке використання продовжується протягом періоду, що перевищує 12 місяців; і

в) надання послуг, включаючи консультаційні послуги, резидентами через службовців або інший персонал, що найнятий резидентом для таких цілей, але тільки якщо діяльність такого характеру продовжується (для такого або пов'язаного з ним проекту) в межах країни більше ніж 6 місяців.

4. Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійна установа (представництво)" не включає:

а) використання споруд та устаткування виключно з метою зберігання або показу товарів чи виробів, що належать підприємству;

б) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання або показу;

в) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

д) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

е) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

5. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, якщо особа, інша, ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6, діє від імені підприємства і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти або утримує запаси товарів, що належать підприємству, з яких здійснюється їх регулярна реалізація від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійну установу (представництво) в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійної установи (представництва) відповідно до положень цього пункту.

6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійну установу (представництво) в Договірній Державі, лише тому, що воно здійснює економічну (підприємницьку) діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює економічну (підприємницьку) діяльність у цій другій Державі (або через постійну установу (представництво), або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійну установу (представництво) другої.

1. Доход, що одержується резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доход від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у тій другій Державі.

2. Термін "нерухоме майно" має те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. Цей термін у будь-якому випадку включає майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, передбачені законодавством стосовно земельної власності, узуфрукт (право користування чужою власністю та доходами від неї без заподіяння збитку) нерухомого майна, а також право на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські і повітряні судна, автомобільний або залізничний транспорт не розглядається як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 застосовуються до доходу, одержуваного від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Якщо володіння акціями або іншими правами підприємства дозволяє власнику цих акцій або прав використовувати нерухоме майно, що належить підприємству, то доходи від прямого використання, здавання в оренду або використання такого права в будь-якій іншій формі, можуть оподатковуватись в тій Договірній Державі, де це нерухоме майно міститься.

5. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від нерухомого майна, використовуваного для здійснення незалежних особистих послуг.

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через розташовану в ній постійну установу (представництво). Якщо підприємство здійснює свою діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись у тій другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цієї постійної установи (представництва).

2. З урахуванням положень пункту 3, коли підприємство Договірної Держави здійснює або здійснювало підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташовану там постійну установу (представництво), то в кожній Договірній Державі до такої постійної установи (представництва) відноситься прибуток, який вона могла б одержати, якби була окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійною установою (представництвом) якого вона є.

3. У визначенні прибутку постійної установи (представництва) допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійної установи (представництва), включаючи управлінські та загальноадміністративні витрати, незалежно від того, чи понесені ці витрати в Державі, де розташована постійна установа (представництво), чи за її межами, за винятком витрат, сплачуваних головному підприємству, таких як різноманітні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані послуги, або управління, чи виплати гонорарів, або виплати процентів на суму, надану ним постійній установі (представництву).

4. Жодний прибуток не відноситься до постійної установи (представництва) на основі простої закупівлі товарів або виробів, що здійснюється постійною установою (представництвом) для підприємства.

5. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійної установи (представництва), визначається щорічно одним і тим же способом, якщо тільки немає достатніх і вагомих причин для зміни встановленого порядку.

6. Якщо прибуток включає елементи доходу або доход, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Угоди, положення цих статей не зачіпаються положеннями цієї статті.

1. Прибуток, одержаний резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, повітряних суден, автомобільного або залізничного транспорту у міжнародному перевезенні, оподатковується лише в цій Державі.

2. Прибуток резидента Договірної Держави від здавання в оренду транспортних засобів, а також контейнерів та устаткування для їх експлуатації в міжнародних перевезеннях, що відноситься до них, якщо така оренда, залежно від випадку, є побічною стосовно експлуатації транспортних засобів в міжнародних перевезеннях, оподатковується тільки в цій Державі.

3. Положення пунктів 1 і 2 розповсюджуються на прибуток, який отриманий резидентом Договірної Держави від участі у наданні спільних послуг, у спільному підприємстві або в міжнародній організації по експлуатації засобів.

1. Якщо:

а) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або

б) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави, а також підприємства другої Договірної Держави,

і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

2. У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибуток підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибуток, по якому підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і прибуток, таким чином включений, є прибутком, який був би нарахований підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава може зробити відповідні поправки в сумі податку, що стягується з цього прибутку. При визначенні такої поправки повинні бути розглянуті інші положення цієї Угоди, а компетентні органи Договірних Держав будуть консультуватися один з одним при необхідності.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник дивідендів є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не буде перевищувати:

а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія і ця компанія є власником принаймні 50 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

б) 15 процентів загальної суми дивідендів в інших випадках.

Цей пункт не торкається оподаткування компанії стосовно прибутку, з якого сплачуються дивіденди.

3. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доход від акцій та інших прав, які не є борговими вимогами, доход від участі прибутку, а також доход від інших корпоративних прав, що прирівнені стосовно оподаткування до доходів від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний власник дивідендів, що є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташовану в ній постійну установу (представництво) або надає, або надавало в цій другій Договірній Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної бази, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно пов'язаний з такою постійною установою (представництвом) або постійною базою. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 (Прибуток від підприємницької діяльності) або статті 14 (Незалежні особисті послуги).

5. Якщо компанія, яка є резидентом Договірної Держави, одержує прибуток або доход з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-який податок на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли такі дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Договірної Держави, або , якщо холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійної установи (представництва) або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку не стягуються податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій Державі.

1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

3. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, забезпечених чи не забезпечених задатком, що дають чи не дають право на участь у прибутках боржників і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та виграші, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що є фактичним власником процентів, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює економічну (підприємницьку) діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташовану там постійну установу (представництво) або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такої постійної установи (представництва) або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 (Прибуток від підприємницької діяльності) або статті 14 (Незалежні особисті послуги).

5. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама ця Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійну установу (представництво) або постійну базу, у зв'язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і такі проценти сплачуються такою постійною установою (представництвом) або постійною базою, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій знаходиться постійна установа (представництво) або постійна база.

6. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним власником процентів або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і фактичним власником процентів при відсутності таких відносин, то положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. У такому випадку надмірна частина платежу підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з урахуванням інших положень цієї Угоди.