Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Григоров проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Жорж Раварані (<…>),

Марія Елосегі (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 44442/13), яку 01 липня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Микола Миколайович Григоров (далі - заявник), 1955 року народження, який проживає у м. Харкові, його представляв п. О. І. Менів - юрист, який практикує у м. Харкові,

рішення повідомити про заяву Уряд України (далі - Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані Ольга Давидчук з Міністерства юстиції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 07 грудня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заява стосується скарги заявника на те, що він пропустив строк для подання апеляційної скарги у зв’язку з невчасним отриманням ним постанови суду першої інстанції (пункт 1 статті 6 Конвенції).

2. 09 листопада 2012 року у присутності заявника Київський районний суд міста Харкова проголосив постанову, якою визнав заявника винним у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху. Цією ж постановою суд закрив справу щодо заявника у зв’язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова могла бути оскаржена в апеляційному порядку протягом встановленого законодавством десятиденного строку з дня проголошення постанови. Заявнику не надали копію повного тексту постанови, попри його клопотання.

3. 28 листопада 2012 року заявник отримав копію повного тексту рішення.

4. 05 грудня 2012 року захисник заявника подав апеляційну скаргу на постанову від 09 листопада 2012 року.

5. 13 грудня 2012 року Апеляційний суд Харківської області відмовився розглядати апеляційну скаргу, оскільки її було подано після закінчення встановленого законодавством строку. Суд зазначив, що відповідно до законодавства апеляційна скарга мала бути подана протягом десяти днів після проголошення постанови, навіть якщо копія оскаржуваної постанови була отримана заявником лише 28 листопада 2012 року.

6. 11 січня 2013 року заявник подав власну апеляційну скаргу на постанову від 09 листопада 2012 року. 06 березня 2013 року Апеляційний суд Харківської області залишив без розгляду апеляційну скаргу заявника, як подану поза встановленим строком. Суд також зазначив, що заявник не навів причин для подання апеляційної скарги 11 січня 2013 року, попри отримання ним копії повного тексту постанови ще 28 листопада 2012 року.

7. Заявник скаржився на те, що він не мав доступу до суду, оскільки апеляційний суд відмовився розглядати його апеляційну скаргу (пункт 1 статті 6 Конвенції).