Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Козловська проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<…>), Голова,

Стефані Моро-Вікстром (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 52212/13), яку 10 серпня 2013 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Ніна Іванівна Козловська, 1962 року народження, яка проживає у м. Кривий Ріг (далі - заявниця), її представляв п. М.І. Панченко - юрист, яка практикує у м. Кривий Ріг,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого, пані Ольга Давидчук з Міністерства юстиції, про скарги за статтею 3 та пунктами 1 і 5 статті 5 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 14 вересня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заява стосується тверджень заявниці про незаконне тримання під вартою та жорстоке поводження (пункт 1 статті 5 Конвенції та матеріальний аспект статті 3 Конвенції відповідно). Вона також стосується її тверджень про те, що розслідування її скарг на жорстоке поводження не було ретельним (процесуальний аспект статті 3 Конвенції), і вона не могла отримати відшкодування у зв’язку з її, як стверджувалося, незаконним триманням під вартою (пункт 5 статті 5 Конвенції).

2. До 30 квітня 2010 року заявниця була головним бухгалтером підприємства "П.". 30 квітня 2010 року заявницю звільнили.

3. Виклади відповідних подій сторін відрізняються.

4. 08 травня 2010 року близько 19 год. 00 хв. заявницю, двох її охоронців, її чоловіка і дочку затримали працівники міліції в кафе та доставили до Криворізького міського управління ГУ УМВС України. Протягом ночі її безперервно допитували, їй не дозволяли спати, їсти та пити, а також не давали медичних препаратів від астми. Працівники міліції змусили її дати викривальні показання щодо колишніх керівників підприємства "П.". Близько опівночі працівник міліції дав їй воду, яка містила наркотичні речовини.

5. Випивши її, заявниця, яка не могла повністю усвідомлювати та контролювати свої дії, підписала заяву, що 01 травня 2010 року її почали переслідувати невідомі особи. Ці ж особи викрали її та змусили її як бухгалтера підприємства "П." підписати низку фінансових документів. Ці ж особи змусили її підписати фальшивий договір з підприємством, яке надавало послуги з охорони. 08 травня 2010 року заявниця, її родина та особи, які супроводжували заявницю з 01 травня 2010 року, прибули до кафе, де невідомі особи були затримані працівниками міліції, а заявниця та її родина пішли до відділу міліції, щоб надати пояснення щодо неправомірних дій осіб, які супроводжували заявницю. За письмовою заявою заявниці працівники міліції порушили кримінальні справи № 58101032 (за фактом вимагання від заявниці підписати фінансові документи) та № 58101033 (за фактом незаконного позбавлення волі заявниці).

6. Вранці 09 травня 2010 року близько 07 год. 00 хв. заявниці та її родині дозволили піти з відділу міліції.

7. 12 травня 2010 року, коли заявниця знову була у відділі міліції, вона знепритомніла, впала на підлогу і зламала собі зуб. Працівники міліції викликали бригаду швидкої медичної допомоги, заявницю госпіталізували. Згідно з матеріалами справи причинами госпіталізації заявниці були гіпертонія, астма та бронхіт. У матеріалах справи відсутні підтверджуючі докази, що заявниця зламала зуб або мала інші тілесні ушкодження внаслідок її стверджуваного падіння. Заявниця не надала додаткових відомостей про події у відділі міліції 12 травня 2010 року.

8. Згідно з твердженнями заявниці кримінальні справи № 58101032 і № 58101033 (див. пункт 5) були закриті 10 червня 2011 року у зв’язку з відсутністю corpus delicti. Проте в матеріалах справи відсутні задокументовані докази, що ці справи були закриті.

9. Уряд підтримав висновки національних органів влади стосовно послідовності подій 08, 09 та 12 травня 2010 року (див. пункти 20-24).

10. Протягом літа 2010 року заявницю декілька разів госпіталізували у зв’язку з високим артеріальним тиском, астмою та депресією. Заявниця повідомила лікарям, що її депресія була спричинена її роботою, але вона не згадувала про події 08, 09 та 12 травня 2010 року.

А. Перше провадження

11. У невстановлену дату чоловік заявниці поскаржився народному депутату О., що заявницю незаконно затримали та примусили надати неправдиві показання.

12. 29 червня 2010 року О. направив скаргу до прокуратури Дніпропетровської області (далі - обласна прокуратура). Обласна прокуратура доручила прокуратурі міста Кривий Ріг (далі - міська прокуратура) провести перевірку за цим фактом.

13. 16 липня 2010 року прокурори відмовили у порушенні справи у зв’язку з відсутністю corpus delicti. Вони зазначили, що близько 00 год. 10 хв. 09 травня 2010 року заявниця написала заяву про вчинення стосовно неї злочину (див. пункт 5). Під час нічного допиту, на який вона добровільно погодилася, заявниця не вказала, що їй необхідно було випити якісь медичні препарати, також на її вимогу їй була надана вода і на неї не чинився тиск.

14. 27 липня 2010 року обласна прокуратура скасувала зазначену постанову і міська прокуратура відновила перевірку.

15. 07 серпня 2010 року міська прокуратура повторно відмовила у порушенні кримінальної справи з тих же підстав, що були вказані у її постанові від 16 липня 2010 року.

16. До 20 січня 2011 року заявниця та її чоловік відмовлялися давати показання прокурорам.

В. Друге провадження

17. 20 січня 2011 року заявниця сама подала скаргу прокурору з проханням порушити кримінальну справу у зв’язку з подіями 08, 09 та 12 травня 2010 року. Виклад подій заявницею, наведений у цій скарзі, був подібним до наданого заявницею до Суду (див. пункти 4-7). Заявниця також оскаржила постанову міської прокуратури від 07 серпня 2010 року.

18. Чоловіка заявниці допитали того ж дня, 20 січня 2011 року, і він підтвердив її показання (див. пункт 17).

19. 01 лютого 2011 року були допитані охоронці, які пояснили, що заявниця найняла їх для забезпечення своєї безпеки. Вони також стверджували, що 08 травня 2010 року працівники міліції затримали їх та заявницю в кафе.

20. Слідчі Криворізького міського управління міліції повідомили прокурорам, що заявниця та члени її родини добровільно зайшли до їхніх кабінетів. Слідчий Ц. стверджував, що в його кабінеті заявниця написала заяву, на підставі якої було негайно порушено кримінальну справу, а заявницю допитували до ранку 09 травня 2010 року як потерпілу від злочину. Вона пішла 09 травня 2010 року о 07 год. 00 хв., після чого слідчий її не бачив. Слідчий не знав, як заявниця прибула до відділу міліції.

21. 24 березня 2011 року районний суд скасував постанову від 07 серпня 2010 року, встановивши, що у зв’язку з подіями 08 і 09 травня 2010 року прокурори не ознайомилися з журналом обліку доставлених, відвідувачів і запрошених відділу міліції, точно не встановили, коли та де був проведений допит заявниці та чи було роз’яснено їй її права.

22. 16 квітня 2011 року, 02 грудня 2011 року, 09 вересня 2012 року, 15 лютого 2013 року і 02 вересня 2013 року міська прокуратура відмовляла у порушенні кримінальної справи, знову зазначаючи, що заявницю допитали у приміщенні відділу міліції як потерпілу від протиправних дій невідомих осіб, які супроводжували її та змусили її підписати фінансові документи. Допити проводилися згідно з чинним законодавством. Неможливо було встановити, хто доставив заявницю до відділу міліції 08 травня 2010 року, але підстави для доставлення її туди були викладені в її власній письмовій заяві, написаній у відділі міліції вночі 08 травня 2010 року. 12 травня 2010 року заявниця знепритомніла у відділі міліції, однак це не було пов’язано з її спілкуванням з працівниками міліції.

23. 20 вересня 2011 року, 25 червня 2012 року, 25 січня 2013 року, 18 липня 2013 року та 08 липня 2014 року відповідно зазначені постанови міської прокуратури (див. пункт 22) скасовував Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу, який стверджував, що прокурори не встановили підстав для доставлення заявниці до відділу міліції та її тримання там 08 травня 2010 року, і не допитали заявницю, її дочку та її чоловіка. Суд також зазначив, що прокурори не змогли встановити, хто доставив заявницю до відділу міліції 08 травня 2010 року.

24. 17 червня 2015 року прокурори повторно закрили кримінальне провадження. Ця постанова не була оскаржена. Прокурори зазначили, не навівши жодних додаткових деталей, що "допитати заявницю та її родину, або провести одночасний допит між ними та [працівниками міліції Криворізького міського управління] згідно з вказівкою суду [не вбачалося можливим]".

25. Розслідуючи скарги заявниці, прокурори зазначили, що вони не могли ознайомитися з матеріалами справи стосовно цього розслідування, оскільки матеріали були направлені до прокуратури Дніпропетровської області.

26. Заявниця скаржилася за статтею 3 Конвенції на те, що вона була піддана жорстокому поводженню під час тримання під вартою у відділі міліції і її скарги у зв’язку з цим не були належним чином розслідувані. Вона також скаржилася за пунктом 1 статті 5 Конвенції на те, що її незаконно доставили і тримали у відділі міліції. Посилаючись на ті ж факти, заявниця стверджувала про порушення пункту 5 статті 5 Конвенції.