Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Копчинський проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Марія Елосегі (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 65647/12), яку 01 жовтня 2012 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олександр Юзикович Копчинський, 1962 року народження, який проживає у м. Києві (далі -заявник), його представляв п. С.А. Заєць - юрист, який практикує у м. Ірпінь,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений, п. Іван Ліщина з Міністерства юстиції,

зауваження сторін,

рішення відхилити заперечення Уряду проти розгляду заяви комітетом,

після обговорення за зачиненими дверима 21 вересня 2023 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваної відсутності розгляду національними судами вимог заявника по суті (пункт 1 статті 6 Конвенції).

А. Перше провадження

2. Заявник працював адвокатом. 20 листопада 2007 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Севастополя (далі - Комісія) ухвалила рішення про накладення на заявника дисциплінарного стягнення у виді попередження у зв’язку зі стверджуваним незабезпеченням належного захисту пану З. 21 березня 2008 року Вища кваліфікаційна комісія адвокатури (далі - Вища комісія) ухвалила рішення про анулювання його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

3. 10 грудня 2007 року заявник звернувся до Нахімовського районного суду міста Севастополя (далі - Нахімовський суд) з адміністративним позовом, оскаржуючи рішення Комісії. Пізніше він змінив свої вимоги, вимагаючи також визнати незаконним рішення Вищої комісії.

4. 26 грудня 2008 року Нахімовський суд закрив провадження у справі на тій підставі, що 21 квітня 2008 року (див. пункт 8) він уже постановив ухвалу за ідентичним позовом, поданим заявником проти тих же відповідачів. 14 червня 2011 року апеляційний суд залишив ухвалу від 26 грудня 2008 року без змін.

5. Після подання заявником касаційної скарги 20 квітня 2012 року Вищий адміністративний суд України скасував ухвали від 26 грудня 2008 року і 14 червня 2011 року та закрив провадження, ухваливши, що справа мала розглядатися у порядку цивільного судочинства.

6. 19 червня 2012 року Вищий адміністративний суд України відмовив заявнику в допуску до провадження Верховного Суду України.

В. Друге провадження

7. 09 квітня 2008 року заявник звернувся до Нахімовського суду з новим ідентичним адміністративним позовом на зазначені рішення Комісії та Вищої комісії.

8. 21 квітня 2008 року Нахімовський суд відмовив у відкритті провадження у справі, ухваливши, що позов не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства.

9. Заявник подав апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного адміністративного суду, але згодом звернувся з клопотанням залишити його скаргу без розгляду.

10. Севастопольський апеляційний адміністративний суд розглянув скаргу заявника і в ухвалі від 26 липня 2011 року зазначив, що спір підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства. Він скасував ухвалу від 21 квітня 2008 року і згідно з клопотанням заявника залишив скаргу без розгляду, зазначивши, що ідентичні вимоги заявника перебували на розгляді в цивільному суді (див. пункти 12-17).

11. 26 травня 2008 року заявник звернувся до Ленінського районного суду міста Севастополя з цивільним позовом, оскаржуючи зазначені рішення Комісії та Вищої комісії.

А. Скарги щодо Комісії

12. 08 травня 2009 року Ленінський суд залишив без розгляду позовну заяву на рішення Комісії, ухваливши, що той же позов розглядався адміністративним судом. Незрозуміло якого із наведених адміністративних проваджень стосувалася ухвала від 08 травня 2009 року. Апеляційний суд залишив ухвалу від 08 травня 2009 року без змін, але 21 квітня 2010 року Верховний Суд України скасував її та направив скаргу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Заявник звернувся до Ленінського суду з клопотанням закрити провадження на тій підставі, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. 30 липня 2010 року Ленінський суд задовольнив клопотання та закрив провадження.

В. Провадження щодо Вищої комісії

14. 08 травня 2009 року Ленінський суд направив позов проти Вищої комісії до Печерського районного суду міста Києва (далі - Печерський суд) для розгляду. Апеляційний суд залишив без змін ухвали від 08 травня 2009 року.

15. 16 січня 2013 року Печерський районний суд отримав позовну заяву заявника проти Вищої комісії.