Дата підписання: 31.10.1992

Дата ратифікації: 05.02.1993

Дата набуття чинності: 19.01.1994

Україна і Китайська Народна Республіка, що далі іменуються як "Договірні Сторони", з метою здійснення співробітництва в галузі правових відносин на основі поваги суверенітету і взаємності, вирішили надавати одна одній правову допомогу у цивільних та кримінальних справах і з цією метою домовились про таке:

1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони таким же правовим захистом своїх особистих та майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони. Вони мають право звертатись до суду та інших установ, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, і можуть порушувати клопотання і здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни другої Договірної Сторони.

2. Положення пункту 1 застосовуються також до юридичних осіб, заснованих на території однієї з Договірних Сторін у відповідності з її законодавством.

3. Термін "цивільні справи", що вживається в цьому Договорі, містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові справи.

1. При зверненні з проханнями про надання правової допомоги з цивільних і кримінальних справ суди та інші компетентні установи Договірних Сторін зносяться між собою через свої центральні установи, якщо цим Договором не встановлено інше.

2. До центральних установ, згаданих в п.1 цієї статті, відносяться: з боку України - Міністерство юстиції України, Верховний Суд України і Генеральна прокуратура України; з боку Китайської Народної Республіки - Міністерство юстиції КНР, Верховний Суд КНР і Верховна Народна прокуратура КНР.

1. Виконання доручень про вручення документів і проведення інших процесуальних дій з цивільних та кримінальних справ, передбачених цим Договором.

2. Визнання й виконання рішень судів та арбітражних органів.

3. Інша допомога, що визначається даним Договором.

1. В дорученні про надання правової допомоги має бути вказано:

1) найменування запитуючої установи;

2) найменування запитуваної установи;

3) найменування справи, з якої запитується правова допомога;

4) імена та прізвища сторін, обвинувачених, підсудних чи засуджених, потерпілих, їх громадянство, заняття і постійне місце проживання чи місцеперебування, для юридичних осіб - їх найменування та місцезнаходження;

5) прізвища та адреса їх уповноважених;

6) зміст доручення, а з кримінальних справ також опис фактичних обставин скоєного злочину та його юридична кваліфікація.

2. Доручення та інші документи повинні бути підписані запитуючою установою Договірної Сторони і засвідчені його печаткою.

1. Якщо згідно з законодавством запитуваної Договірної Сторони виконання доручення не входить до компетенції судів та інших компетентних установ, доручення може бути повернено з поясненням мотивів відмови.

2. У випадку, якщо запитувана установа не вправі виконати доручення, вона зобов'язана направити згадане доручення на виконання компетентним установам, а також повідомити про це запитуючу Сторону.

3. Якщо запитувана установа не має можливості виконати доручення у зв'язку з неточністю адреси, вказаної в дорученні, вона зобов'язана вжити необхідних заходів для уточнення адреси або зажадати від запитуючої установи надати додаткові відомості.

4. Якщо уточнити адресу або виконати доручення з інших причин не виявляється можливим, запитувана установа зобов'язана повідомити про це запитуючу установу і викласти причини, що перешкоджають виконанню доручення, а також повернути всі надіслані документи.

1. Запитувана установа зобов'язана в порядку, передбаченому статтею 2 цього Договору, в письмовій формі повідомити запитуючу установу про результати виконання доручення, а також надіслати документи, що підтверджують виконання.

2. У документі, який підтверджує виконання, повинні бути вказані дата одержання і підпис одержувача, печатка запитуваної установи, що виконувала доручення, та підпис особи, яка виконувала доручення. Якщо одержувач відмовляється від одержання, мають також бути вказані мотиви відмови від одержання.

При наданні правової допомоги кожна з Договірних Сторін користується державною мовою своєї країни з доданням завіреного перекладу всіх документів на державну мову іншої Сторони або на англійську мову.

За дорученням компетентних органів дипломатичні представництва або консульські установи однієї з Договірних Сторін, акредитовані при другій Стороні, можуть вручати судові і позасудові документи власним громадянам, опитувати їх. Ці дії, однак, не можуть містити заходів примусового характеру і суперечить законодавству країни перебування.

1. Свідок, потерпілий чи експерт, що з'явився за викликом суду або інших компетентних установ запитуючої Договірної Сторони, переданим через запитувану Договірну Сторону, незалежно від його громадянства, не може бути в запитуючій державі притягнутий до кримінальної відповідальності або позбавлений волі в будь-якій формі за правопорушення, здійснене ним до перетину державного кордону, або у зв'язку з його свідченнями, діями як експерта чи у зв'язку з вчинками, пов'язаними з розглядуваною справою.

2. Свідок, потерпілий або експерт втрачає гарантії, які надаються йому пунктом 1 цієї статті, якщо він не покине територію запитуючої Договірної Сторони по закінченні 15 днів з моменту повідомлення його про те, що його присутність не є обов'язковою, за винятком випадків, коли він не може своєчасно залишити територію запитуючої Договірної Сторони за незалежних від нього обставин.

3. Згаданий у пункті 1 цієї статті виклик передається у порядку, передбаченому статтею 2 цього Договору. Виклик не повинен вміщувати погрози застосування примусових заходів на випадок неявки.

1. Договірні Сторони надають правову допомогу безкоштовно.

2. Витрати на проїзд, харчування та проживання свідка, потерпілого чи експерта, який з'явився за викликом на територію запитуючої Договірної Сторони, несе остання. Експерт, крім того, має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, які виплати мають право одержати згадані особи.

3. Установа юстиції, до якої звернене доручення, повідомляє установу, від якої виходить доручення, про розмір витрат. Якщо установа, від якої виходить доручення, стягне ці витрати з особи, яка повинна їх відшкодувати, то стягнені суми надходять на користь установи юстиції, що виконала доручення.

Якщо запитувана Договірна Сторона вважає, що надання правової допомоги завдає шкоди її суверенітету, безпеці, громадському порядку або суперечить основним принципам її законодавства, вона може відмовити в наданні правової допомоги, повідомивши, однак, запитуючу Договірну Сторону про мотиви відмови.

1. Запитувана установа при наданні правової допомоги застосовує законодавство своєї держави.

2. При наданні правової допомоги у цивільних справах запитувана установа може також застосувати на прохання другої Договірної Сторони її процесуальні норми, якщо тільки вони не суперечать основним принципам законодавства запитуваної Договірної Сторони.

Договірні Сторони на прохання надають одна одній інформацію про чинне або таке, що діяло раніше, законодавство та судову практику.

Договірні Сторони будуть на взаємній основі вручати на прохання судові та позасудові документи, допитувати учасників справи, свідків та експертів, проводити експертизу та огляд на місці, а також виконувати інші процесуальні дії по збиранню доказів.

1. Громадянин однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони сплачує судові витрати на рівних умовах і в тому ж обсязі, що і громадяни даної Договірної Сторони.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовується також до юридичних осіб, заснованих на території однієї з Договірних Сторін згідно з її законодавством.

1. Громадянин однієї з Договірних Сторін на території іншої Договірної Сторони звільняється від судових витрат на рівних умовах і в тому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони.

2. Громадянин однієї з Договірних Сторін, звертаючись з проханням про звільнення від судових витрат, повинен надати видані компетентними установами за місцем проживання чи місцем перебування документи, які свідчать про його особу та майновий стан; якщо заявник не має місця проживання чи місця перебування на території Договірних Сторін, він може надати зазначені документи, видані дипломатичним чи консульським представництвом своєї держави.