Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гупало проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<...>), Голова,

Ладо Чантурія (<...>),

Микола Гнатовський (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на заяву (№ 33705/17), яку 27 квітня 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олександр Анатолійович Гупало, 1966 року народження, що проживає у м. Києві (далі - заявник), якого представляв п. М. Коваленко - юрист, який практикує у м. Києві,

з огляду на рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина, про скаргу заявника на порушення його права на свободу пересування та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

на підставі зауважень сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 10 листопада 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Ця заява стосується заборони виїзду за межі держави, застосованої до заявника у зв’язку з непогашенням ним заборгованості за рішеннями суду. Заявник посилався на статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

2. 16 грудня 2016 року Подільський районний суд міста Києва розглянув і задовольнив подання державного виконавця П. Державної виконавчої служби України про винесення ухвали про тимчасове обмеження заявника у праві на виїзд за межі країни до погашення у повному обсязі двох заборгованостей, встановлених рішеннями суду.

3. 13 лютого 2017 року Апеляційний суд міста Києва залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.

4. 24 березня 2017 року відомості про обмеження заявника у праві на виїзд за межі країни було внесено до бази даних прикордонної служби.

5. Згідно з останньою наданою заявником інформацією від 06 березня 2018 року застосоване до нього обмеження у праві на виїзд за межі країни досі діє.

6. Заявник стверджує, що обмеження його у праві на виїзд за межі території України не є ані виправданим, ані необхідним.

7. Уряд вважав це обмеження виправданим та обґрунтованим.

8. Зважаючи на те, що ця скарга не є ані явно необґрунтованою, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, зазначених у статті 35 Конвенції, Суд визнає її прийнятною.