Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Бантиш та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Івана Джеліч (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 25 серпня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на неупередженість суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення під час провадження у справі про адміністративне правопорушення.

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

6. Заявники скаржилися, головним чином, на відсутність сторони обвинувачення під час провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 та/або пункт 2 статті 6 Конвенції. Суд, до компетенції якого належить здійснення юридичної кваліфікації фактичних обставин будь-якої справи, яка ним розглядається (див. рішення у справі "Акденіз проти Туреччини" (Akdeniz v. Turkey), заява № 25165/94, пункт 88, від 31 травня 2005 року), вважає, що ці скарги мають розглядатись за пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає:

"Кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

7. Відповідні принципи практики Суду щодо вимоги про безсторонність відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції наведені в рішенні у справі "Карелін проти Росії" (Karelin v. Russia), заява № 926/08, пункти 51-57, від 20 вересня 2016 року з подальшими посиланнями).

8. У керівній справі "Михайлова проти України" (Mikhaylova v. Ukraine), заява № 10644/08, від 06 березня 2018 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку у цій справі щодо прийнятності та суті цих скарг.

10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення під час провадження у справі про адміністративне правопорушення.

11. Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

12. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі "Михайлова проти України" (Mikhaylova v. Ukraine)), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

14. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.