18 лютого 2021 Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 09 серпня 2019 року,

беручи до уваги офіційні декларації про прийняття умов дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Відомості щодо заявника наведено в таблиці у додатку.

Заявника представляв п. О.В. Мицик - юрист, який практикує у м. Львові.

Про скаргу заявника за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд). Також було повідомлено про скаргу щодо тих самих фактів за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання спору, згідно з якими заявник погодився відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, що стали підставою для подання цієї заяви, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити йому суму, вказану в таблиці у додатку. Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.