Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Котляр проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Лятіф Гусейнов (<…>),

Катержіна Шімачкова (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 36124/13), яку 22 травня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Валерій Миколайович Котляр, 1960 року народження, що проживає у м. Кременчук (далі -заявник), якого представляли п. М. Тарахкало, пані О. Чилутьян та пані О. Куваєва - юристи, які практикують у м. Києві,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук, про скаргу на неповідомлення заявника про касаційне провадження, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 20 жовтня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується твердження заявника за статтею 6 Конвенції про те, що він не був повідомлений про касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, і тому не міг надати свої аргументи, в результаті чого рішення, ухвалені на його користь, були скасовані.

2. Справі передував спір між заявником, колишнім працівником міліції, та органами державної влади щодо його права на вищий розмір пенсії.

3. 27 жовтня 2009 року та 28 вересня 2010 року Окружний адміністративний суд міста Києва та Київський апеляційний адміністративний суд відповідно задовольнили позов заявника до Уряду про визнання недійсними певних положень постанови Кабінету Міністрів України про порядок перерахунку пенсій.

4. Згідно з твердженнями заявника 14 червня 2011 року Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ) задовольнив клопотання відповідача про продовження строку для подання касаційної скарги та прийняв його касаційну скаргу до розгляду. 11 червня 2012 року суд ухвалив, що справу повинно бути розглянуто у відкритому засіданні, яке мало відбутися 03 липня 2012 року. Жодних копій відповідних процесуальних документів сторонами Суду надано не було.

5. Остаточною постановою від 03 липня 2012 року, ухваленою за відсутності заявника, але в присутності представника відповідача, ВАСУ скасував рішення судів нижчих інстанцій, ухвалені на користь заявника, і відмовив у задоволенні позовних вимог заявника. Згідно з твердженнями заявника він випадково дізнався про цю постанову 22 листопада 2012 року. Того ж дня він подав заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва з проханням надати йому доступ до матеріалів своєї справи та зазначив, що він не отримував повідомлення про касаційне провадження від ВАСУ.

6. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржився, що його право на змагальний судовий процес і рівність сторін було порушено, оскільки він не був повідомлений про касаційне провадження, у тому числі засідання у своїй справі, а тому не міг надати свої аргументи у ВАСУ, який зрештою скасував рішення, ухвалені на його користь.

7. Уряд зазначив, що не міг надати будь-яку інформацію стосовно тверджень заявника, оскільки у 2019 році матеріали справи були знищені після закінчення встановленого законодавством строку зберігання. Однак Уряд доводив, що проведена ВАСУ перевірка була спрямована на виправлення істотних судових помилок і ґрунтувалася на фактах та матеріалах, про які сторонам уже було відомо. Уряд стверджував, що простого незадоволення заявника результатом провадження було недостатньо, аби висунути небезпідставну скаргу за статтею 6 Конвенції.

8. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

9. Загальні принципи стосовно права на змагальний судовий процес, і принципу рівності сторін зокрема, наведені в рішенні у справі "Лазаренко та інші проти України" (Lazarenko and Others v. Ukraine), заява № 70329/12 та 5 інших заяв, пункти 36 і 37, від 27 червня 2017 року.

10. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зауважує, що відповідно до статей 215 і 216 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) заявник мав право подати зауваження у письмовій формі на касаційну скаргу, а ВАСУ був зобов’язаний надіслати заявнику повідомлення про подання касаційної скарги та запропонувати йому надати свої заперечення. Статтею 232 КАСУ передбачалося, що доводи, викладені в касаційній скарзі, а також позиція інших учасників справи наводилися в тексті постанов ВАСУ і після них зазначалися висновки суду у справі.