03 червня 2021 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Йован Ілієвський (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги зазначені заяви, подані 22 жовтня 2013 року,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача, зауваження Уряду держави-відповідача щодо іншої частини заяв та відповіді заявників на ці зауваження,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Заявників представляв п. Р.В. Мітітел - юрист, який практикує у м. Києві.

Про скарги заявників за пунктами 1, 3 та 4 статті 5 Конвенції на відсутність відповідних та достатніх підстав для тримання заявників під вартою, а також на процесуальні недоліки під час продовження такого тримання під вартою було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Уряд направив декларації з метою врегулювання питань за пунктами 1 та 3 статті 5 Конвенції. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ щодо зазначених скарг та визнати решту заяв неприйнятними.

Уряд визнав порушення прав заявників за пунктами 1 та 3 статті 5 Конвенції щодо відсутності відповідних та достатніх підстав для тримання їх під вартою. Уряд запропонував сплатити заявникам суми, наведені в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити відповідні частини заяв з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції. Ці суми будуть конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ стосовно скарг за пунктами 1 та 3 статті 5 Конвенції.

Заявники повідомили Суд про прийняття умов декларацій.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

Суд вважає, що після згоди заявників з умовами поданих Урядом декларацій, ця частина справи має бути розглянута як дружнє врегулювання між сторонами.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання спору ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв у цій частині.