Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мушинський проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Івана Джеліч (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 27182/16), яку 30 серпня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Іван Михайлович Мушинський (далі - заявник), 1979 року народження, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у м. Львові, якого представляла пані Г.В. Овдієнко - юрист, яка практикує у м. Харкові,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений п. І. Ліщина, а згодом виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук, про скаргу за статтею 3 Конвенції та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 29 вересня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарги заявника за статтею 3 Конвенції на те, що його було піддано жорстокому поводженню 27 березня 2012 року під час екстреної евакуації при пожежі у Сокальській виправній колонії № 47 та не було проведено ефективного розслідування на національному рівні у зв’язку з цим.

2. З 04 квітня по 02 червня 2012 року заявник перебував на стаціонарному лікуванні посттравматичної енцефалопатії та плечового плекситу (запалення нервів) правого плеча. Згідно з його твердженнями ці захворювання стали наслідком жорстокого поводження з ним. Згідно з твердженнями Уряду причини проблем заявника зі здоров’ям були невідомі.

3. Заявник доводив, що він одразу поскаржився до різних органів державної влади, але його скарги не були надіслані. Як доводив Уряд, заявник вперше поскаржився на жорстоке поводження 30 листопада 2012 року у своєму листі начальнику Сокальської виправної колонії, але його скарга була відхилена як необґрунтована.

4. Посилаючись на статтю 3 Конвенції, заявник скаржився на те, що він і багато інших засуджених були піддані безпідставному насильству під час евакуації при пожежі, а ефективного розслідування на національному рівні у зв’язку з цим проведено не було.