Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кириллов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Ладо Чантурія (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 64603/12), яку 29 вересня 2012 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ігор Олексійович Кириллов (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на стверджуване незаконне тримання заявника під вартою у період з 10 по 11 серпня 2009 року, з 31 травня по 12 серпня 2010 року та з 12 серпня 2010 року по 27 квітня 2012 року, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

рішення відхилити заперечення Уряду проти розгляду заяви комітетом,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 22 квітня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваної незаконності тримання заявника під вартою під час розгляду кримінальних справ щодо нього всупереч пункту 1 статті 5 Конвенції.

2. Заявник народився у 1962 році і проживає у м. Феодосії. Його представляв п. А.П. Подгорний - юрист, який практикує у м. Феодосії.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. 09 серпня 2004 року щодо заявника, який на той момент був працівником митниці, було порушено кримінальне провадження за фактом вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією (далі - перша кримінальна справа).

6. 10 серпня 2004 року заявника затримали та згодом обрали йому запобіжний захід у виді тримання під вартою у зв’язку з цим провадженням.

7. 08 листопада 2007 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя визнав заявника винним за всіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев’ять років і шість місяців, який мав обраховуватися з дня його затримання 10 серпня 2004 року.

8. 23 червня 2008 року Апеляційний суд Запорізької області (далі - апеляційний суд) залишив цей вирок без змін і зменшив строк позбавлення волі до п’яти років.

9. Тим часом 23 листопада 2007 року у зв’язку з пред’явленням нових обвинувачень, пов’язаних з корупцією,щодо заявника було порушено другу кримінальну справу.

10. 07 серпня 2008 року, коли заявник все ще відбував покарання, обране йому у зв’язку з першою кримінальною справою, Жовтневий районний суд міста Запоріжжя також обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк два місяці у зв’язку з розслідуванням другої кримінальної справи. Декілька наступних разів суди послідовно продовжували строк тримання під вартою, при цьому одна з останніх постанов була ухвалена 29 квітня 2009 року Верховним Судом України, який продовжив строк тримання заявника під вартою до 07 серпня 2009 року.

11. 10 серпня 2009 року заявник був офіційно звільнений з-під варти у зв’язку із закінченням строку відбуття покарання, обраного у першій кримінальній справі. Він був негайно затриманий у зв’язку з другою кримінальною справою до розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання заявника під вартою.

12. 11 серпня 2009 року Верховний Суд України вирішив продовжити строк тримання заявника під вартою під час проведення розслідування у другій кримінальній справі.

13. 22 жовтня 2009 року Верховний Суд України, переглянувши в касаційному порядку ухвалу, постановлену апеляційним судом 23 червня 2008 року у першій кримінальній справі, скасував її та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

14. Згідно з наявними у Суду документами декілька наступних разів суди продовжували строк тримання заявника під вартою у зв’язку з другою кримінальною справою. Однією з останніх постанов, ухваленою апеляційним судом 29 березня 2010 року, строк тримання заявника під вартою було продовжено до 31 травня 2010 року.

15. Тим часом 19 квітня 2010 року апеляційний суд скасував вирок від 08 листопада 2007 року у першій кримінальній справі та направив цю справу на новий розгляд до Феодосійського міського суду. Згодом дві кримінальні справи щодо заявника були об’єднані.

16. 12 серпня 2010 року Феодосійський міський суд провів підготовче засідання та вирішив "залишити без змін запобіжний захід" (а саме: тримання під вартою), обраний раніше. У постанові суду не наводилося ні підстав для такого рішення, ні строку тримання під вартою.

17. 27 квітня 2012 року заявника було визнано винним у вчиненні декількох правопорушень, пов’язаних з корупцією, та обрано покарання у виді позбавлення волі на строк сім років і дев’ять місяців, що мали обраховуватися з дати його первинного затримання (10 серпня 2004 року).

18. 10 травня 2012 року строк відбуття заявником покарання закінчився, і він був звільнений з установи.

19. Заявник скаржився, що тримання його під вартою у періоди з 10 по 11 серпня 2009 року та з 31 травня по 12 серпня 2010 року не було обґрунтовано жодним офіційним рішенням. Він також скаржився на те, що в постанові суду про продовження строку тримання його під вартою з 12 серпня 2010 року по 27 квітня 2012 року не наводилося жодних підстав для тримання його під вартою та не вказувалося його тривалості.

Він посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції, відповідні частини якого передбачають:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;