Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Сердюков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 11623/13), яку 07 лютого 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Максим Володимирович Сердюков (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за пунктом 1 статті 5 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 10 лютого 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного незадокументованого тримання заявника під вартою та стверджуваної незаконності його подальшого офіційного затримання і тримання під вартою всупереч пункту 1 статті 5 Конвенції.

2. Заявник народився у 1977 році та проживає у м. Києві. У Суді його представляв п. О.В. Лупейко - юрист, який практикує у м. Вишгороді.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. 05 квітня 2012 року слідчий відділу Управління Служби безпеки України у Київській області (далі - СБУ) порушив кримінальну справу щодо заявника та двох інших осіб за підозрою у вчиненні контрабанди психотропних речовин у великих розмірах (далі - контрабанда за обтяжуючих обставин).

6. Згідно з твердженнями заявника 05 квітня 2012 року близько 16 год. 00 хв. декілька працівників СБУ затримали його на вулиці у м. Києві. Пізніше того ж дня працівники СБУ доставили заявника в кайданках до школи, де він працював викладачем початкової військової підготовки. Там працівники СБУ вилучили мобільні телефони заявника та оглянули шкільний стрілецький тир, який був робочим місцем заявника. Згідно з твердженнями заявника за цим спостерігали інші вчителі школи, а працівник пресслужби СБУ записував на відео.

7. Згідно з твердженнями заявника після подій у школі того ж дня його доставили до Управління Служби безпеки України у Київській області, де його допитали. Згідно з його твердженнями о 22 год. 53 хв. того дня він здійснив телефонний дзвінок своїй цивільній дружині зі службового телефону одного з працівників СБУ, на її мобільному телефоні зберігся запис розмови. Заявник стверджував, що потім він провів ніч з 05 на 06 квітня 2012 року під вартою у будівлі СБУ і протягом цього періоду залишався в кайданках.

8. 06 квітня 2012 року слідчий СБУ склав протокол затримання заявника. Згідно з протоколом заявника затримали 06 квітня 2012 року о 16 год. 00 хв. у будівлі Управління Служби безпеки України у Київській області на тій підставі, що безпосередньо перед цим він вчинив злочин, контрабанду при обтяжуючих обставинах, і його впізнали очевидці як особу, яка вчинила злочин. Заявник підписав протокол затримання.

9. Того ж дня було складено протокол проведення слідчим особистого обшуку заявника з 16 год. 20 хв. до 16 год. 50 хв. того дня та вилучено низку предметів, у тому числі п’ять мобільних телефонів. Згідно з твердженнями заявника ці предмети були вилучені у нього напередодні, 05 квітня 2012 року.

10. 09 квітня 2012 року за клопотанням органу досудового розслідування Солом’янський районний суд міста Києва (далі - районний суд) постановив взяти заявника під варту.

11. Згідно з твердженнями заявника 10 та 16 квітня 2012 року два національні телеканали транслювали відеозапис подій у школі 05 квітня 2012 року разом з інтерв’ю працівника пресслужби СБУ, в якому останній зазначив, що СБУ виявила у школі докази операції з контрабанди наркотичних засобів.

12. 18 квітня 2012 року заявник подав скаргу, вимагаючи визнати незаконними тримання його під вартою з 05 по 06 квітня 2012 року, його подальше затримання та протокол затримання від 06 квітня 2012 року. Він посилався на декілька доказів того, що насправді його затримали 05 квітня 2012 року. Зокрема, він зазначив, що 05 квітня 2012 року за ним спостерігали в школі його колеги-вчителі та записував на відео працівник СБУ, а також 05 квітня 2012 року він зателефонував своїй цивільній дружині зі службового телефону СБУ.

13. 24 квітня 2012 року районний суд відмовив у задоволенні скарги заявника, зазначивши в загальних формулюваннях, що його твердження про затримання 05 квітня 2012 року були необґрунтованими.

14. 26 квітня 2012 року Апеляційний суд міста Києва (далі - апеляційний суд) залишив без змін постанову про поміщення заявника під варту від 09 квітня 2012 року.

15. 29 травня 2012 року апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу заявника, скасував постанову від 24 квітня 2012 року та направив справу до районного суду на новий розгляд. Апеляційний суд встановив, що районний суд не розглянув твердження заявника, що його було затримано 05 квітня 2012 року, а натомість обмежив свій аналіз питанням наявності достатніх підстав помістити його під варту.

16. 27 липня 2012 року районний суд знову залишив без задоволення скаргу заявника. У своєму обґрунтуванні суд встановив, що в протоколі затримання було зазначено 06 квітня 2012 року як дату затримання, і заявник підписав його, не висунувши жодних заперечень. Районний суд також зазначив, що не взяв до уваги відео, як стверджувалося, зроблене працівником СБУ в школі, яке згідно з твердженнями заявника доводило його затримання 05 квітня 2012 року, на тій підставі, що такого відео не було в матеріалах справи і слідчий Г. не відповів на запитання суду, чи проводився відеозапис у відповідний день.

17. 14 серпня 2012 року апеляційний суд залишив без змін постанову районного суду від 27 липня 2012 року, встановивши, що районний суд розглянув це питання з достатньою ретельністю та не було підстав для скасування його постанови.

18. Під час провадження на національному рівні у відповідь на запит захисника заявника СБУ підтвердила, що заявник був присутній у приміщенні СБУ 05 та 06 квітня 2012 року і номер телефону, з якого він, як стверджувалося, телефонував своїй цивільній дружині 05 квітня 2012 року, перебував на обліку в СБУ. Постачальник послуг мобільного зв’язку ПрАТ "Київстар" надав деталізацію дзвінків, згідно з якою 05 квітня 2012 року цивільна дружина заявника отримала дзвінок на свій мобільний телефон з номера телефону, зареєстрованого в СБУ.

19. Відповідні положення Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу України, які регулюють порядок затримання підозрюваного, наведені в рішенні у справі "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 41 і 42, від 07 листопада 2013 року.

20. Заявник скаржився на те, що тримання його під вартою з 05 по 06 квітня 2012 року було незадокументованим, протокол його затримання не було складено відповідно до національного законодавства, а подальше тримання його під вартою до санкціонування такого тримання судом було незаконним. Заявник посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції, який передбачає: