Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гему проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<…>) Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 16025/06), яку 07 квітня 2006 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин Республіки Молдова п. Костянтин Миколайович Гему, 1973 року народження, що відбуває покарання у с Темнівка (далі - заявник), якому була надана правова допомога і якого представляв п. Т.О. Калмиков - юрист, який практикує у м. Харкові,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції, про скарги на надання неналежного лікування, несправедливий розгляд його справи та перешкоджання здійсненню його права на подання індивідуальної заяви, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 09 червня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується тверджень заявника про несправедливість розгляду кримінального провадження щодо нього (стаття 6 Конвенції), неналежність наданого йому під час тримання під вартою лікування (стаття 3 Конвенції) і перешкоджання здійсненню його права на подання індивідуальної заяви (стаття 34 Конвенції).

2. 21 червня 2005 року заявник і пан Г. зізналися у вчиненні подвійного вбивства своїх орендодавців - пані Н. та пана М., 25 травня 2005 року.

3. 22 червня 2005 року заявнику призначили захисника, пана К., і допитали в присутності останнього. Заявник підтвердив свої зізнавальні показання. Згідно з домовленістю сторін, враховуючи, що заявник і пан Г. не володіли українською мовою, за їхнім клопотанням всі слідчі дії та сам судовий розгляд проводилися російською мовою, якою вони вільно володіли.

4. Після того, як декілька клопотань про залучення перекладача з румунської мови було залишено без задоволення на тій підставі, що заявник розумів мову матеріалів справи, а саме російську, 14 вересня 2005 року він та його захисник ознайомилися з матеріалами справи та не висунули жодних скарг, клопотань чи заперечень.

5. 25 листопада 2005 року Апеляційний суд Одеської області, засідаючи як суд першої інстанції, визнав заявника винним у вчиненні вбивства, крадіжки і розбою та обрав йому покарання у виді довічного позбавлення волі, а пана Г. визнав винним у вчиненні крадіжки і вбивства та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років. Суд ухвалив вирок російською мовою. Він також постановив конфіскувати майно, яке було придбано заявником за гроші, знайдені у будинку вбитих орендодавців.

6. 26 грудня 2005 року заявник подав касаційну скаргу, написану румунською мовою, до Верховного Суду України. 20 січня 2006 року Апеляційний суд Одеської області вирішив залишити скаргу заявника без розгляду. Суд зазначив, що за домовленістю сторін судовий розгляд проводився російською мовою (див. пункт 3), і тому касаційна скарга мала бути складена російською мовою. Тоді заявник подав свою касаційну скаргу російською мовою, скаржачись, головним чином, на суворість свого покарання та вимагаючи пом’якшення покарання у зв’язку зі станом його здоров’я та сімейними обставинами.

7. 16 травня 2006 року Верховний Суд України у присутності прокурора, але за відсутності заявника, його захисника та співобвинуваченого, залишив без змін вирок від 20 січня 2006 року.

8. Після затримання у червні 2005 року заявнику діагностували туберкульоз та інші захворювання і призначили відповідне лікування. У період з 01 липня по 03 листопада 2005 року він перебував на лікуванні в Міській туберкульозній лікарні № 1 міста Одеси.

9. 03 листопада 2005 року його перевели до слідчого ізолятора (далі - СІЗО), де він продовжував проходити лікування від туберкульозу. 01 грудня 2005 року його перевели до корпусу для довічно ув’язнених, де він продовжив отримувати лікування.

10. 15 серпня 2006 року заявник відмовився від продовження свого лікування, оскільки вважав, що йому слід було надавати медичну допомогу у СІЗО, а не в корпусі для довічно ув’язнених. Він відновив лікування 06 вересня 2006 року.

11. 13 листопада 2006 року було встановлено, що заявник вилікувався від туберкульозу.

12. 03 грудня 2006 року заявника перевели до Темнівської виправної колонії № 100 у Харківській області. Там йому періодично призначали лікування для запобігання рецидиву туберкульозу.

13. Заявник декілька разів просив надати йому матеріали справи для обґрунтування його доводів у Суді. Ці клопотання було задоволено, і заявнику надавалися запитувані ним матеріали 24 квітня 2008 року, 18 січня 2010 року та 13 липня 2011 року.

14. 07 листопада 2008 року працівник колонії К. подав рапорт своєму начальнику про те, що він провів бесіду із заявником. Він зазначив:

"Заявник намагається звернути увагу Європейського суду та інших правозахисних організацій на свою кримінальну справу шляхом притягнення уваги до нібито поганих умов тримання під вартою в установах пенітенціарної системи. Засуджений Гему К.М. свідомо вводить в оману Європейський суд та інші правозахисні організації та настоює на своїй позиції.

На міри виховного впливу не реагує, на конструктивне обговорення проблем не йде".