Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Корнацький проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 19854/13), яку 04 березня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Корнацький Аркадій Олексійович, 1953 року народження, який проживає у м. Києві (далі - заявник), та його представляв п. С.І. Рохманов - юрист, який практикує у м. Києві,

рішення повідомити про заяву Уряд України (далі - Уряд), який на той момент представляв його Уповноважений, п. Іван Ліщина,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 07 квітня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного порушення пасивного виборчого права заявника за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції.

2. Заявник балотувався як кандидат від головної опозиційної партії "Батьківщина" на парламентських виборах 28 жовтня 2012 року в одномандатному виборчому окрузі № 132 у Миколаївській області.

3. Відповідно до результатів, встановлених окружною виборчою комісією (далі - ОВК) на підставі примірників результатів голосування (далі - протоколи) від дільничних виборчих комісій (далі - ДВК), заявник переміг на виборах-1, а пан Т., кандидат від урядової партії "Партія регіонів", посів друге місце-2. Після того, як ОВК передала ці результати в електронному виді до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), вони були опубліковані на вебсайті ЦВК з метою ознайомлення рано-вранці 30 жовтня 2012 року. Однак пізніше того ж дня ЦВК несподівано змінила результати на своєму вебсайті, як стверджувалося, без ухвалення будь-якого рішення щодо цього ОВК: тоді як кількість голосів за заявника залишилася незмінною, кількість голосів за пана Т. зросла до 29 910 за рахунок кількох кандидатів із незначною кількістю голосів-3. У результаті пана Т. було визначено переможцем, який випередив заявника на 232 голоси.

__________

-1 З 29 678 голосами.

-2 З 25 511 голосами.

-3 У тому числі з кандидатом-самовисуванцем П., початковий результат якого з 1,5% знизився до 1,4%.

4. Про зазначені зміни на вебсайті ЦВК було вказано у звіті місії зі спостереження за виборами Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (далі - ОБСЄ/БДІПЛ), опублікованому у січні 2013 року.

5. У протоколі про підрахунок голосів, складеному незабаром після цього, ОВК, як стверджувалося, посилалася на змінені результати, опубліковані ЦВК, замість тих, що були в примірниках протоколів ДВК. Чотири члени ОВК-4 написали окрему думку у зв’язку з цим.

__________

-4 З вісімнадцяти.

6. За результатами розгляду адміністративного позову пана П. про оскарження протоколу ОВК на підставі окремих стверджуваних порушень на чотирьох виборчих дільницях 01 листопада 2012 року Миколаївський окружний адміністративний суд (далі - Миколаївський суд) дав вказівку ОВК надати йому примірники протоколів або належним чином завірені копії всіх протоколів ДВК.

7. Згідно зі статтею 91 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (у редакції, чинній на момент подій) кожна ДВК складала свій протокол про підрахунок голосів в кількості примірників, що була на чотири більша, ніж кількість членів ДВК: перший і другий примірники мали передаватися до ОВК, третій - зберігався у секретаря ДВК, четвертий - вивішувався у приміщенні ДВК, а решта примірників надавалися членам ДВК. Усі примірники мали однакову юридичну силу. Кандидати та їхні представники, а також офіційні спостерігачі, присутні під час підрахунку голосів, мали право на отримання завіреної в установленому порядку копії протоколу. Усі протоколи складалися на попередньо надрукованих бланках, кожен з яких мав свій унікальний порядковий номер.

8. ОВК вирішила, що було б доцільно надати до Миколаївського суду копії, а не оригінали примірників. Таким чином, було підготовлено копії "першого примірника" кожного протоколу ДВК (див. пункт 7). Правильність копій була завірена підписом голови та печаткою ОВК. Проте в ніч з 01 на 02 листопада 2012 року Державна виконавча служба України за сприяння чисельного спецпідрозділу міліції вилучила з ОВК перший та другий примірники протоколів усіх ДВК з метою доставки їх до Миколаївського суду.

9. Заявник стверджував, що тривалість транспортування була незрозуміло довгою - чотири години на дорогу у 170 км. Як повідомили в канцелярії Миколаївського суду, протоколи надійшли у пошкодженій упаковці та "були розташовані в хаотичному порядку". Згідно з твердженнями представника партії "Батьківщина", який брав участь у провадженні як третя особа, після доставки протоколів ДВК до суду порядкові номери бланків у тридцяти чотирьох з них не відповідали номерам у "першому примірнику", як це було задокументовано, зокрема, головою ОВК у копіях, виготовлених 01 листопада 2012 року (див. пункт 7). Результати голосування, як стверджувалося, були змінені в цих протоколах з метою завищення кількості голосів за пана Т.

10. Хоча Миколаївський суд долучив отримані протоколи як докази, він не згадав про них у своїй постанові від 03 листопада 2012 року про відмову у задоволенні позову пана П. як необґрунтованого. 04 листопада 2012 року суд також відмовив у задоволенні позову заявника щодо стверджуваних фальсифікацій на етапі підрахунку голосів, постановивши, що розгляд цього питання належав до компетенції ЦВК.