Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Васильков проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<...>) Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 77801/13), яку 27 листопада 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Валерій Олександрович Васильков, 1956 року народження, який проживає у м. Києві (далі - заявник), та якого у Суді представляв п. А.О. Іванов - юрист, який практикує у м. Києві,

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд), який представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук з Міністерства юстиції, про скаргу на несвоєчасне повідомлення заявника про засідання апеляційного суду, висунуту за статтею 6 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 28 квітня 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Заява стосується питання справедливого судового розгляду, порушеного за статтею 6 Конвенції у зв’язку з провадженням у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника, якому було пред’явлено обвинувачення в керуванні автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

2. 15 липня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва визнав заявника винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху та позбавив його права керування транспортними засобами на строк один рік. Заявник подав апеляційну скаргу.

3. 15 серпня 2013 року канцелярія Апеляційного суду міста Києва склала повістку про виклик у засідання апеляційного суду, яке мало відбутися 21 серпня 2013 року.

4. Уряд і заявник не погоджуються щодо дати, коли зазначену повістку було надіслано та отримано заявником. Заявник зазначив, що документ надіслали звичайною поштою 20 серпня 2013 року, і він отримав його 22 серпня 2013 року. Уряд зазначив, що повістка була "видана" 15 серпня 2013 року та була надіслана простим листом, однак перевірити дату її отримання не вдалося, оскільки відповідні матеріали справи були знищені у зв’язку із закінченням строку їхнього зберігання.

5. 21 серпня 2013 року Апеляційний суд міста Києва провів засідання за відсутності заявника, дослідив оскаржувані ним докази та залишив без змін постанову суду першої інстанції. Суд повторно розглянув протокол про адміністративне правопорушення, показання двох свідків, рапорт працівника міліції та розписку пана А. Апеляційний суд вважав встановленим, що заявник не заперечував проти результатів свого огляду на стан алкогольного сп’яніння, тоді як у своїй апеляційній скарзі він вказував про протилежне та надав у зв’язку з цим письмові пояснення двох понятих. Заявник також стверджував, що працівники міліції не дотримувалися відповідних норм і не направили його до лікарні для проходження огляду. Крім того, він стверджував, що тієї ночі не вживав алкогольні напої. Ці фактичні обставини були встановлені за відсутності заявника. У своїй постанові апеляційний суд не перевірив, чи був заявник повідомлений про засідання; він лише зазначив про його неявку. Ця постанова була остаточною.

6. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на те, що його повідомили про засідання апеляційного суду у його справі наступного дня після його проведення.

7. Суд встановив, що гарантії, закріплені в кримінальному аспекті статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке призвело до позбавлення особи її права керування транспортним засобом (див., наприклад, рішення у справі "Слободян проти України" [Комітет] (Slobodyan v. Ukraine) [Committee], заява № 2511/16, пункт 17, від 09 грудня 2021 року і наведені в ньому справи). У цій справі немає підстав відходити від цього висновку.

8. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.