Автентичний переклад

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Істоміна проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Сіофра О’Лірі (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Лятіф Гусейнов (<…>),

Йован Ілієвський (<…>),

Івана Джеліч (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Віктор Соловейчік (<…>), Секретар секції,

з огляду на:

заяву (№ 23312/15), яку 15 травня 2015 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Олена Володимирівна Істоміна (далі - заявниця),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги щодо обґрунтування тримання заявниці під вартою та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 07 грудня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваної відсутності обґрунтування тримання заявниці під вартою та стверджуваного ненаведення національними судами належного обґрунтування для обраного розміру застави усупереч підпункту "с" пункту 1 і пункту 3 статті 5 Конвенції.

2. Заявниця народилася у 1973 році та проживає у м. Дніпрі. У Суді її представляв п. С.В. Карчагін - юрист, який практикує у м. Дніпрі.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. У лютому та березні 2015 року щодо заявниці було порушено кримінальні провадження за підозрою в ухиленні від сплати податків, причетності до діяльності фіктивних підприємств і підробленні документів. Згідно з твердженнями слідчого заявниця створила та керувала низкою фіктивних підприємств з метою ухилення від сплати податків. Як керівник групи фіктивних підприємств заявниця підробила фінансові документи та доручила бухгалтерам зазначених підприємств підготувати необхідну звітну документацію. Слідчий вважав, що заявниця була організатором цих злочинів, які завдали збитків на суму 12 250 479 українських гривень (далі - грн)-1. У своїх доводах слідчий просив суд призначити заявниці, яка на той момент перебувала на волі, заставу у такому ж розмірі.

__________

-1 Приблизно 495 000 євро на той момент.

6. 21 березня 2015 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська (далі - районний суд) постановив ухвалу про обрання заявниці запобіжного заходу у виді застави. Він також встановив, що існували ризики переховування заявниці від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання встановленню істини, впливу на свідків або продовження злочинної діяльності. Районний суд також вважав, що оскільки заявниця обвинувачувалася у вчиненні тяжкого злочину, максимальний розмір застави, який міг бути визначений за такий вид злочину згідно з національним законодавством (див. пункт 20), не міг забезпечити дотримання заявницею процесуальних обов’язків. Враховуючи тяжкість пред’явлених обвинувачень та розмір шкоди, як стверджувалося, завданої у кримінальному провадженні, суд визначив заставу у розмірі 12 249 426 грн (близько 495 000 євро), що в 125 разів перевищувало розмір застави, який міг бути визначений у зв’язку з видом злочину, в якому обвинувачувалася заявниця.

7. 25 березня 2015 року заявниця звернулася до районного суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу із застави на домашній арешт, стверджуючи, що розмір застави був надмірний і непропорційний її доходу за попередні два роки. 06 квітня 2015 року районний суд відмовив у задоволенні клопотання заявниці як необґрунтованого.

8. Заявниця подала апеляційну скаргу, стверджуючи, що розмір застави був надмірний. Вона просила зменшити розмір застави до 24 360 грн-2, що відповідало б розміру застави, дозволеному національним законодавством у зв’язку з вчиненням тяжкого злочину. 10 квітня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області (далі - апеляційний суд) відмовив у задоволенні апеляційної скарги заявниці та залишив ухвалу районного суду без змін.

__________

-2 Приблизно 986 євро.

9. 07 квітня 2015 року районний суд встановив, що заявниця не сплатила заставу і, таким чином, порушила умови застосованого запобіжного заходу, обраного 21 березня 2015 року. Враховуючи ці обставини, ризик, що вона могла вплинути на свідків, зокрема на підлеглих, причетних до її підприємницької діяльності, та ризики, зазначені у пункті 6, суд вирішив обрати заявниці запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування. В якості альтернативного запобіжного заходу він залишив заставу в тому ж розмірі. Того ж дня заявницю взяли під варту.

10. Заявниця подала апеляційну скаргу, стверджуючи про відсутність обґрунтованих підстав підозрювати її у вчиненні будь-якого злочину та неврахування районним судом під час визначення розміру застави її сімейного стану (у неї була малолітня дитина) і рівня її доходів.

11. 17 квітня 2015 року апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги заявниці та залишив без змін ухвалу районного суду. Він зазначив, що заявниця не сплатила заставу, існував ризик, що вона могла вплинути на свідків і переховуватися з огляду на тяжкість пред’явлених обвинувачень. Він також встановив, що районний суд правомірно визначив розмір застави. Апеляційний суд зауважив, що ніщо у сімейному стані заявниці не вимагало повторної оцінки застосованого запобіжного заходу. За клопотанням заявниці він розглянув її медичні документи та не знайшов вказівок, що будь-які проблеми зі здоров’ям перешкоджали триманню її під вартою. Насамкінець апеляційний суд встановив, що в матеріалах кримінальної справи було достатньо документів для обґрунтування підозр проти неї.

12. 15 травня 2015 року районний суд відмовив у задоволенні подальшого клопотання заявниці про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою під час досудового розслідування на домашній арешт як необґрунтованого.

13. 22 травня 2015 року апеляційний суд залишив без змін ухвалу від 15 травня 2015 року. Він зазначив, що розмір застави був належним чином визначений з огляду на розмір шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, те, що ризики, які виправдовували застосування запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли, заявниці була надана медична допомога під час тримання під вартою, а її сімейний чи особистий стан не могли виправдати зміну запобіжного заходу.

14. 03 червня 2015 року районний суд вирішив продовжити строк тримання заявниці під вартою до 20 липня 2015 року, залишивши той самий розмір застави та вказавши ті самі підстави для тримання її під вартою, що й у своїх попередніх ухвалах. 03 липня 2015 року цю ухвалу було залишено без змін в апеляційному порядку.

15. 17 липня 2015 року районний суд знову продовжив строк тримання заявниці під вартою до 15 вересня 2015 року на тій підставі, що наведені раніше ризики, які виправдовували застосування запобіжного заходу, зберігалися. В якості альтернативного запобіжного заходу він залишив заставу в тому ж розмірі.

16. 29 липня 2015 року апеляційний суд встановив, що продовження строку тримання заявниці під вартою не було виправданим. Тому він скасував ухвалу від 17 липня 2015 року та помістив заявницю під домашній арешт, зобов’язавши її залишатися вдома щодня з 19 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.

17. 15 вересня 2015 року строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заявниці закінчився і до неї не було застосовано іншого запобіжного заходу.

18. Частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року вимагає, щоб під час визначення розміру застави суди враховували обставини кримінального правопорушення, якого стосується обвинувачення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші відомості стосовно його особи, а також ризиків, які мають попередити застосування застави. Розмір застави повинен гарантувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов’язків і не бути завідомо непомірним для нього.

19. Частиною п’ятою статті 182 встановлюються межі розміру застави, який повинен застосовуватися до злочинів певного ступеня тяжкості (див. пункт 20). Суми визначаються в кількості мінімальних заробітних плат. За "тяжкі" злочини застава має встановлюватися від двадцяти до вісімдесяти мінімальних заробітних плат. На момент подій остання сума була еквівалентна 3 940 євро.

Проте частиною п’ятою статті 182 також передбачається, що у "виключних випадках" суддя може призначити вищий розмір застави для обвинуваченого у "тяжкому" злочині, якщо суддя вважає, що призначення застави у встановлених законом межах не здатне забезпечити виконання відповідачем його процесуальних обов’язків.

20. Відповідні витяги з Кримінального кодексу України та інших положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року наведені в рішенні у справі "Плачков проти України" [Комітет] (Plachkov v. Ukraine) [Committee], заява № 76250/13, пункти 57-60, від 15 квітня 2021 року).