Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Ілляшенко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Арнфінн Бордсен (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 8562/13), яку 26 січня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Богдан Олександрович Ілляшенко (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за пунктами 1, 3 та 4 статті 5 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 01 квітня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується стверджуваного незадокументованого затримання заявника, обґрунтування для тримання його під вартою під час досудового слідства та стверджуваної відсутності ефективного судового перегляду законності тримання його під вартою всупереч пунктам 1, 3 та 4 статті 5 Конвенції.

2. Заявник народився у 1980 році і проживає у м. Суми. Заявника, якому була надана правова допомога, представляв п. Д.В. Пехтерев - юрист, який практикує у м. Суми.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. Згідно з твердженнями заявника 26 липня 2011 року близько 11 год. 00 хв. працівники Служби безпеки України (далі - СБУ) затримали заявника, який на той момент був працівником міліції, за підозрою в одержанні хабара.

6. 27 липня 2011 року о 15 год. 20 хв. було складено протокол затримання заявника.

7. 29 липня 2011 року Зарічний районний суд міста Суми обрав заявнику запобіжний захід у виді тримання під вартою. У постанові суду 27 липня 2011 року було вказано датою затримання та зазначено, що у випадку невзяття під варту заявник міг втекти та ухилятися від слідства та суду, впливати на інших учасників провадження або перешкоджати встановленню істини у справі. Суд не навів жодних детальних відомостей у зв’язку із зазначеними підставами для тримання заявника під вартою.

8. 26 вересня та 25 жовтня 2011 року під час досудового слідства суд продовжував строк тримання заявника під вартою. У цих постановах суду не наводилося жодних конкретних деталей щодо підстав для тримання заявника під вартою.

9. 08 листопада 2011 року Апеляційний суд Сумської області залишив без задоволення апеляційну скаргу заявника на постанову Зарічного районного суду від 25 жовтня 2011 року про продовження строку тримання його під вартою. Засідання апеляційного суду було проведено за відсутності заявника та його захисника, але в присутності прокурора.

10. 19 грудня 2011 року Сумський районний суд призначив до розгляду кримінальну справу щодо заявника. Цією ж постановою суд продовжив строк тримання заявника під вартою, не вказавши конкретного строку такого тримання та зазначивши про відсутність підстав для зміни застосованого до заявника запобіжного заходу.

11. Під час розгляду справи заявник подав клопотання про звільнення з-під варти у зв’язку з поганим станом його здоров’я. 11 квітня 2012 року Сумський районний суд відхилив це клопотання, зазначивши, що не було надано жодних доказів погіршення стану здоров’я заявника, які б виправдовували звільнення його з-під варти. У постанові суду не було наведено жодних інших причин для відхилення клопотання заявника.

12. 06 вересня 2012 року Сумський районний суд визнав заявника винним в одержанні хабара та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і шість місяців. У резолютивній частині вироку суд постановив, що строк позбавлення волі мав рахуватися з 26 липня, а не з 27 липня 2011 року, як було вказано в протоколі затримання. 11 грудня 2012 року та 28 березня 2013 року Апеляційний суд Сумської області та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно за апеляційною та касаційною скаргами заявника залишили цей вирок без змін, внісши незначні уточнення.

13. Заявник поскаржився до правоохоронних органів на, inter alia, незаконне затримання з 26 по 27 липня 2011 року.

14. 05 квітня 2013 року слідчий прокуратури Сумської області закрив кримінальне провадження за вказаними скаргами у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення. У постанові було наведено посилання на матеріали кримінальної справи, згідно з якими заявник був доставлений до управління СБУ у Сумській області близько 18 год. 00 хв. 26 липня 2011 року після закінчення огляду місця події близько 15 год 00 хв того дня. Працівники СБУ завершили відбирати пояснення у заявника та інші процесуальні дії близько 03 год. 00 хв. 27 липня 2011 року; потім заявника доставили до прокуратури, де його офіційно затримали о 15 год. 20 хв. 27 липня 2011 року.

15. Під час обміну зауваженнями сторонами Уряд надав копію протоколу допиту заявника як свідка з 21 год. 25 хв. до 22 год. 10 хв. 26 липня 2011 року. Згідно з протоколом заявник засвідчив, що 26 липня 2011 року близько 11 год. 00 хв. працівники СБУ зупинили його біля села Мала Рибиця.

16. Уряд також надав копію протоколу допиту свідка Ш. від 12 серпня 2011 року. Серед інших питань слідчий запитав свідка про події, які передували затриманню заявника вранці 26 липня 2011 року. Свідок підтвердив, що їхав за автомобілем заявника разом з двома працівниками СБУ.

17. Заявник скаржився, що його затримання з 26 до 27 липня 2011 року не було задокументованим, а тримання його під вартою під час досудового слідства не було виправданим відповідними та достатніми підставами. Заявник посилався на пункти 1 та 3 статті 5 Конвенції, які передбачають:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

...

3. Кожному, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, … має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання …".

А. Прийнятність

18. Суд зазначає, що ці скарги не є ані явно необґрунтованими, ані неприйнятними з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

В. Суть

1. Пункт 1 статті 5 Конвенції

19. Заявник повторив твердження, наведені в його заяві, зокрема, доводив, що його затримання з 26 по 27 липня 2011 року не було задокументовано.

20. Уряд не погодився із заявником і стверджував, що 26 липня 2011 року його допитали як свідка у межах кримінальної справи стосовно одержання хабара працівниками міліції. Заявника затримали 27 липня 2011 року, про що свідчить відповідний протокол затримання. Скарги заявника на незадокументоване затримання були предметом розслідування прокуратури, яка не виявила порушення прав заявника (див. пункт 14).