19 листопада 2020 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Арнфінн Бардсен (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на офіційні декларації про прийняття умов дружнього врегулювання у справах,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведений в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд). Уряд також було повідомлено про скарги у заяві № 46188/19 щодо тих самих фактів, але за іншими положеннями Конвенції.

Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання спору, згідно з якими заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм суми, вказані в таблиці в додатку. Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв.

Враховуючи викладене, справи слід вилучити з реєстру справ.

Вирішує об’єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції.

Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 грудня 2020 року.