18 лютого 2021 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Арнфінн Бордсен (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 05 липня 2019 року,

беручи до уваги офіційні декларації про прийняття умов дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Список заявників наведений в таблиці у додатку.

Заявників представляв п. О.В. Мицик - юрист, який практикує у м. Львові.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання спору, згідно з якими заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, які стали підставою для подання цих заяв, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм суми, вказані в таблиці в додатку. Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.