Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Панчук проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Стефані Моро-Вікстром (<...>), Голова,

Йован Ілієвський (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 01 липня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 04 березня 2016 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляла пані О. Річко - юрист, який практикує у м. Харкові.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на незаконність тримання його під вартою.

6. Заявник скаржився на незаконність тримання його під вартою. Він посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції, який передбачає таке:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;".

7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних права, які захищають фізичну недоторканність особи, і, відповідно, важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (Buzadji v. the Republic of Moldova) [ВП], заява № 23755/07, п. 84, ЄСПЛ 2016 (витяги), з подальшими посиланнями).

8. Коли постає питання про "законність" взяття під варту, у тому числі чи було дотримано "порядок, встановлений законом", Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак недостатньо лише відповідності національному законодавству: пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі "С., В. та А. проти Данії" (S., V. and A. v. Denmark) [ВП], заяви №№ 35553/12, 36678/12 та 36711/12, п. 74, від 22 жовтня 2018 року, з подальшими посиланнями).

9. У керівній справі "Руслан Яковенко проти України" (Ruslan Yakovenko v. Ukraine), заява № 5425/11, пп. 68-70, від 04 червня 2015 року, Суд встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (див. таблицю у додатку).

10. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявника під вартою не відповідало вимогам пункту 1 статті 5 Конвенції.