Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Бренько та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<...>), Голова,

Лятіф Гусейнов (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяви (№ 29361/18, № 30200/18 та № 31072/18), які у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) троє громадян України - п. Анатолій Іванович Бренько, пані Ліда Ахмедівна Жадовець та пані Світлана Миколаївна Бренько (далі - заявники),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяви,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 28 січня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується непроведення ефективного розслідування насильницької смерті синів заявників відповідно до статті 2 Конвенції.

2. Заявники народилися у 1960, 1964 та 1955 роках відповідно, і проживають у м. Конотопі, Україна.

3. Уряд представляв його Уповноважений - п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. Заявники є батьками двох померлих працівників міліції Б. і Ж. Перший заявник є батьком, а третя заявниця - матір’ю померлого Б. Друга заявниця - мати померлого Ж.

6. 27 листопада 2010 року приблизно о 17 год. 30 хв. після проходження інструктажу, inter alia, про заходи особистої безпеки при поводженні зі зброєю та отримання двох пістолетів Макарова інспектори патрульної служби Б. і Ж. відправилися до залізничної станції міста Шостки, де вони мали нести службу до 06 год. 00 хв. наступного дня. Того ж дня близько 22 год. 20 хв. Б. і Ж. були знайдені мертвими на згаданій залізничній станції, поблизу приміщення міліції. Була викликана бригада швидкої медичної допомоги та міліція, на місце прибула слідча група та оглянула місце події.

7. Наступного дня прокурор Шосткинської місцевої прокуратури порушив кримінальну справу у зв’язку з можливим убивством працівників міліції Б. і Ж. (у невстановлену дату проведення подальшого розслідування було доручено Конотопській транспортній прокуратурі, далі - прокуратура). У цій постанові зазначалося про встановлення за результатами перевірки, що смерть Ж. настала внаслідок крововтрати та вогнепального поранення грудної клітки. Смерть Б. була кваліфікована як самогубство шляхом здійснення пострілу у голову.

8. У період з 28 листопада до 01 грудня 2010 року було допитано низку свідків. Деякі з них засвідчили, що приблизно о 22 год. 00 хв. вони бачили на залізничній станції двох працівників міліції, які, як стверджувалося, перебували у стані сильного алкогольного сп’яніння, оскільки хиталися з боку в бік, при цьому один з них тримався за плече іншого. Більшість свідків почули звук пострілу і побачили одного працівника міліції на землі, а другого на колінах біля нього. Згідно з деякими показаннями працівник міліції попросив когось викликати швидку медичну допомогу, а згодом сказав усім іти геть. Деякі свідки бачили, як останній приставив пістолет собі до голови. Згодом усі свідки почули ще один звук пострілу, деякі - почули попереднє клацання курка, але ніхто не був свідком самого пострілу. Пізніше усі вони бачили другого працівника міліції на землі.

9. У період з 29 листопада до 17 грудня 2010 року було призначено низку судово-медичних експертиз, а саме:

- судово-медичну експертизу трупів, згідно з якою діаметр вогнепального кульового поранення Ж. становив 0,7 см, а діаметр вогнепального кульового поранення Б. - 0,8 см; напрямок каналу рани Ж. проходив зверху вниз;

- одинадцять судово-медичних цитологічних експертиз пістолету Б., патронів, використаних гільз і магазину, а також зразків з-під нігтів Б. та Ж.;

- дві судово-токсикологічні експертизи, під час яких у крові Ж. було виявлено етиловий спирт у концентрації 2,3‰, а у Б. - 3,7‰, що відповідало стану середнього та сильного алкогольного сп’яніння, відповідно;

- дві судово-медичні експертизи крові;

- чотири судово-медичні медико-криміналістичні експертизи одягу Б. і Ж.;

- три судово-балістичні експертизи, які виявили, що гільзи, знайдені на місці події, були випущені з пістолета Б.

10. 22 грудня 2010 року з 11 год. 50 хв. до 14 год. 00 хв. було проведено відтворення обстановки та обставин події за участю чотирьох свідків події.

11. 29 грудня 2010 року було проведено судово-балістичну експертизу, яка виявила, що діаметр вогнепальної зброї, якою користувалися працівники міліції, становив 0,9 см.

12. 11-12 січня 2011 року були допитані родичі Б. і Ж., у тому числі перший заявник та друга заявниця.

13. 14 січня 2011 року для встановлення механізму нанесення вогнепальних поранень Б. і Ж. були проведені судово-медичні експертизи за участю свідків події.

14. У період з 20 до 24 січня 2011 року були допитані колеги Б. і Ж. Деякі з них засвідчили, що Б. і Ж. не зловживали алкогольними напоями. Один працівник міліції засвідчив, що Б. отримав дозвіл про закріплення зброї у травні 2010 року, а в жовтні 2010 був поданий рапорт на зниження його преміювання у зв’язку з вживанням алкогольних напоїв.

15. 29-30 січня 2011 року було допитано працівників магазинів і кіосків залізничної станції.

16. 16 лютого 2011 року прокуратура перекваліфікувала кримінальну справу з можливого вбивства працівників міліції на вбивство Ж. через необережність, вчинене Б. У постанові було зазначено, що під час події вони обоє перебували у стані алкогольного сп’яніння. Того ж дня другій заявниці було надано статус потерпілої.

17. 22 лютого 2011 року перший заявник і третя заявниця були допитані як свідки. Вони зазначили, що бачили на тілі сина інші тілесні ушкодження, окрім вогнепального поранення. Згідно з їхніми твердженнями це свідчило, що їхнього сина катували і вбили невідомі треті особи. Згідно з матеріалами справи перший заявник і третя заявниця згодом відмовилися давати будь-які інші показання, доки не буде змінений їхній процесуальний статус як свідків у провадженні.

18. 25 лютого 2011 року судово-медичний експерт засвідчив, що всі крововиливи та тілесні ушкодження на тілі Б. можна було пояснити наслідками вогнепального поранення в голову.

19. Того ж дня прокуратура закрила кримінальну справу у зв’язку зі смертю Б. Був зроблений висновок, що Б., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, через необережність застрелив Ж., а згодом покінчив життя самогубством. У постанові наводилися показання декількох свідків, підтверджені ними під час відтворення обстановки та обставин події, а також висновки різних судово-медичних експертиз.

20. 06 травня 2011 року Конотопський міськрайонний суд скасував зазначену постанову за скаргою першого заявника та направив справу на нове розслідування. Суд зазначив, що перший заявник не був повідомлений про своє право, як батька Б., брати участь у досудовому слідстві. Представником Б. нікого не визнавали. Матеріали досудового слідства містили розбіжності стосовно рівня алкогольного сп’яніння Б. і Ж., якщо воно було. Крім того, необхідно було перевірити версію першого заявника про невинуватість його сина. 14 червня 2011 року Апеляційний суд Сумської області залишив цю постанову без змін.

21. 05 липня та 11 серпня 2011 року слідчий прокуратури відмовляв у задоволенні клопотань першого заявника про визнання його представником Б. або його захисником.

22. У період з 26 липня до 26 жовтня 2011 року було допитано деяких свідків і призначено подальші судово-медичні експертизи, зокрема:

- ґрунтознавчу експертизу, згідно з якою ґрунт виявлений на одязі Б. і Ж. не був з місця, де були виявлені їхні трупи;

- фельдшер бригади швидкої медичної допомоги засвідчив, що, хоча у медичній картці було зазначено про відсутність запаху алкоголю, він не міг сказати, чи були Б. і Ж. п’яними, оскільки його основне завдання полягало у встановленні, чи були вони мертві. Відповідна клітинка у медичній картці підлягала заповненню, тому він заповнив її, припустивши, що працівники міліції не могли перебувати у стані алкогольного сп’яніння. Інший фельдшер бригади швидкої медичної допомоги підтвердив ці показання;

- цивільна дружина Б., С., засвідчила, що Б. зателефонував їй 27 листопада 2010 року приблизно о 22 год. 20 хв. і сказав, що вони вечерятимуть із Ж. після того, як останній закінчить оформляти протокол про адміністративне правопорушення, вчинене невідомим чоловіком. Однак ця інформація не підтвердилась записом дзвінків з мобільного телефону Б. Згідно з твердженнями С. Б. був тверезим. Крім того, С. стверджувала, що у вересні-жовтні 2010 року до Б. зверталися невстановлені працівники правоохоронних органів, які пропонували Б. виконувати певні завдання за винагороду. Б. відмовився і сказав С., що з міркувань безпеки йому краще було б змінити місце роботи;

- свідок Д. показав, що 27 листопада 2010 року приблизно о 21 год. 00 хв. його затримали двоє працівників міліції за розпивання алкогольних напоїв у громадському місці. Однак ці працівники міліції самі перебували у стані алкогольного сп’яніння і пропонували Д. випити разом з ними.

23. 31 жовтня 2011 року прокуратура знову закрила кримінальну справу, пов’язану зі смертю Б.

24. 14 грудня 2011 року Конотопський міськрайонний суд скасував зазначену постанову та направив справу на нове розслідування. Суд зазначив, що, незважаючи на надані судами попередні вказівки, перший заявник, чия версія вбивства його сина невідомими третіми особами залишалася неперевіреною, все ще не брав участі у провадженні. 24 січня 2012 року Апеляційний суд Сумської області залишив цю постанову без змін.

25. У період з 13 березня до 26 квітня 2012 року було допитано низку працівників міліції, які чергували на залізничній станції міста Шостка. Зокрема, вони стверджували, що раніше не було випадків, коли б до них зверталися будь-які треті сторони з проханням надати платні послуги.

26. 26 квітня 2012 року прокуратура знову закрила кримінальну справу, пов’язану зі смертю Б.

27. 22 травня 2012 року Конотопський міськрайонний суд скасував зазначену постанову та направив справу на нове розслідування у зв’язку з невиконанням попередніх вказівок суду щодо участі першого заявника у провадженні та перевірки його версії подій. Суд також наголосив, що перший заявник наполягав на реабілітації свого сина, тому відповідно до законодавства розслідування кримінальної справи не могло бути закрите у зв’язку з його смертю, і розслідування слід було продовжити. 14 червня 2012 року Апеляційний суд Сумської області залишив цю постанову без змін.

28. 01 серпня 2012 року перший заявник і третя заявниця були залучені до провадження як захисники Б.

29. 12 грудня 2012 року Шосткинський міськрайонний суд відмовив у вирішенні питання про закриття за постановою слідчого кримінальної справи, пов’язаної зі смертю, оскільки вирішення такого питання не входило до його повноважень, і повернув справу слідчому. 14 лютого 2013 року Апеляційний суд Сумської області залишив цю постанову без змін.

30. У період з 29 квітня 2013 року до 11 квітня 2014 року прокуратура п’ять разів закривала кримінальну справу, пов’язану зі смертю Б. Однак усі ці постанови були скасовані Конотопським міськрайонним судом і Зарічним районним судом міста Суми у зв’язку з невиконанням слідчим попередніх вказівок суду, inter alia, щодо необхідності перевірки версії подій першого заявника шляхом проведення відповідних слідчих дій (а саме: відтворення обстановки та обставин події за обставин, схожих на обставини відповідних подій), та неможливістю закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, коли родичі Б. наполягали на його невинуватості.

31. 26 червня 2014 року було складено обвинувальний акт щодо Б., а 01 липня 2014 року справу направили до суду.

32. 11 серпня 2016 року Шосткинський міськрайонний суд виправдав Б. у зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину. Суд зазначив, inter alia, що:

(i) протокол огляду місця події від 28 листопада 2010 року був визнаний недопустимим доказом, оскільки під час складання зазначеного протоколу слідчий не дотримався передбаченої законодавством процедури, і цей протокол був явно неповним. Зокрема, двоє понятих, які були вказані у протоколі, засвідчили в судовому засіданні, що не брали участі в огляді місця події; у протоколі не згадувалися такі важливі деталі, як місце знаходження тіл, предметів одягу, гільз тощо; не зазначалися вилучені предмети та з них не бралися відбитки пальців;

(ii) протокол відтворення обстановки та обставин події 22 грудня 2010 року також був визнаний недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проводилися у період з 11 год. 50 хв. до 14 год. 00 хв., тоді як фактично подія сталася близько 22 год. 20 хв., і тому протокол містив ненадійні дані;

(iii) показання стверджуваних свідків події, деякі з яких були допитані у судовому засіданні, а також результати експертиз, проведених за їхньою участю, були визнані недопустимими доказами, оскільки вони не бачили необережного поводження Б. з пістолетом або вчинення ним у подальшому самогубства; також зазначалося, що певні їхні показання суперечили іншим наявним доказам;

(iv) висновки судово-токсикологічних експертиз від 10 та 13 грудня 2010 року, якими підтверджувалося, що на момент події Б. і Ж. перебували у стані алкогольного сп’яніння, були визнані недопустимими доказами, оскільки біологічний матеріал для цих експертиз був зібраний з порушенням процедур (тобто без винесення постанови слідчим у зв’язку з цим; не були дотримані вимоги зберігання речових доказів), їхні результати також спростовувались іншими вагомими доказами;