Автентичний переклад

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Сілі проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Сіофра О’Лірі (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Лятіф Гусейнов (<…>),

Йован Ілієвський (<…>),

Ладо Чантурія (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Віктор Соловейчік (<…>), Секретар секції,

з огляду на:

заяву (№ 42903/14), яку 20 травня 2014 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Микола Євдокимович Сілі (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на умови тримання заявника у Роменській виправній колонії № 56 та відсутність у нього можливості отримати пенсію по інвалідності під час відбування покарання, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 08 червня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується побутових умов тримання заявника у Роменській виправній колонії № 56 (стаття 3 Конвенції) та його невдалих спроб отримати пенсію по інвалідності під час відбування покарання (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

2. Заявник народився в 1958 році і відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі. Після отримання правової допомоги заявника представляли п. М. Тарахкало та пані А. Козьменко - юристи, які практикують у м. Києві.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. Заявник відбував покарання у виді довічного позбавлення волі у Роменській виправній колонії № 56: з 14 березня 2009 року по 02 вересня 2011 року, з 22 грудня 2011 року по 04 травня 2014 року, з 24 липня 2014 року по 14 березня 2016 року, з 04 червня по 14 вересня 2016 року, з 04 липня по 04 серпня 2018 року, з 14 вересня по 04 жовтня 2018 року та з 24 грудня 2018 року по 14 вересня 2019 року. У проміжні періоди заявник тримався під вартою в інших установах, вочевидь, для спрощення його участі в триваючих кримінальних провадженнях.

А. Версія заявника

6. Заявника щотижня переводили до іншої камери. Протягом усього періоду його перебування у Роменській виправній колонії № 56 він тримався майже у кожній камері сектору максимального рівня безпеки (а саме - у камерах № 1-7 і 11-20 корпусу № 1 та камерах № 4-10 і 19-25 корпусу № 2). Камери були переповнені і часто у них проживали четверо засуджених, хоча вони були розраховані на двох осіб. Вони були обладнані вкрай незручними двоярусними ліжками. Заявник зазначив, зокрема, що проживав у камері ще з трьома засудженими: з 17 червня по 02 вересня 2011 року, з 20 серпня 2013 року по 04 травня 2014 року та з 24 грудня 2018 року по 08 січня 2019 року. Він вказав імена цих засуджених і номери камер.

7. У камерах була відсутня штучна або природна вентиляція, тому заявник піддавався пасивному палінню співкамерників. У камері було дуже волого, а стіни були вкриті цвіллю. Крім того, у зимовий період було надзвичайно холодно, а у літній - нестерпно спекотно. Туалет відокремлювався від житлової зони лише низькою перегородкою. Він не був обладнаний сантехнічними колінами для запобігання розповсюдженню неприємних запахів, тому в повітрі постійно був сморід. Гігієнічні засоби першої необхідності ув’язненим не видавалися, окрім 200 г мила на місяць, чого було явно недостатньо. Заявник отримував доступ до душової кімнати кожні два тижні. Виправна колонія була заражена щурами. Харчування було недостатнім і несмачним. Свіжі фрукти не надавалися.

8. Після скарг заявника до прокуратури на неналежні умови тримання під вартою у січні 2019 року його перевели з камери, в якій палять та в якій розміщувалося четверо ув’язнених, у камеру, де не палять та в якій розміщувалося двоє ув’язнених. Він залишався у цій камері до 14 вересня 2019 року (див. пункт 5).

9. У жовтні 2019 року один із засуджених, з яким заявник неодноразово проживав в одній камері, звертався до прокуратури та судів зі скаргами, зокрема, на постійний сморід у камерах у зв’язку з неналежною сантехнікою. Заявник надав Суду копію акта прокурора місцевої прокуратури від 07 лютого 2020 року, складеного за результатами перевірки дев’яти різних камер у корпусі № 2 сектору максимального рівня безпеки у відповідь на згадану скаргу. Прокурор вважав неможливим візуально встановити, чи були туалети оснащені сантехнічними колінами для запобігання неприємних запахів. Як видно на доданих до цього акта фотографіях туалет був відокремлений від житлової зони перегородкою, яка була заввишки близько одного метра.

10. Заявник також подав копію ухвали Роменського міськрайонного суду від 03 березня 2020 року, якою ця скарга була частково задоволена. Суддя постановив, що адміністрація виправної колонії не спростувала твердження заявника про неприємний запах, і зобов’язав її встановити належні сантехнічні коліна, аби запобігти поширенню запахів стічних вод у камерах.

В. Версія Уряду

11. Заявник тримався у камері № 1 корпусу № 2. Її площа складала 8,2 кв.м і вона була розрахована на двох ув’язнених. Туалет був відокремлений від житлової зони суцільною перегородкою. Харчування відповідало чинним нормам законодавства. Зокрема, ув’язнені отримували триразове харчування, а якість їжі перевірялася перед кожним прийомом. Крім того, щотижня ув’язнені мали доступ до душових і пральних приміщень, їхня постільна білизна змінювалася, а ув’язнених забезпечували милом та миючими засобами.

12. Заявник не подавав скарг до адміністрації виправної колонії. Хоча він дійсно один раз поскаржився на умови тримання до прокуратури, пізніше він відмовився від цієї скарги.

А. Події, що передували справі

13. У 1987 році внаслідок травми заявник втратив зір на праве око. Незабаром після цього йому було видано медичну довідку, що його захворювання зумовило інвалідність третьої групи (найлегшу). Ця довідка була дійсною протягом обмеженого періоду часу і заявник не звертався за продовженням строку її дії. Він також не подавав заяву про призначення пенсії по інвалідності до поміщення під варту (до 2004 року).

В. Спроби заявника отримати пенсію по інвалідності під час перебування у виправній колонії

14. Згідно з твердженнями заявника, починаючи з 2004 року він регулярно звертався до адміністрації установ стосовно організації його огляду медико-соціальною експертною комісією (органом, компетентним видавати довідки про інвалідність) та надання йому допомоги в оформленні документів щодо визнання його права на пенсію по інвалідності. Хоча такий огляд був зрештою проведений у 2016 році, як стверджується, заявник не отримав допомоги в оформленні його права на пенсію по інвалідності.

15. Уряд стверджував, що заявник не звертався стосовно подання заяви про призначення пенсії по інвалідності і клопотав про проведення огляду лише у 2016 році.

16. Уряд надав Суду копію довідки, виданої Роменською виправною колонією № 56, стосовно усіх звернень та клопотань, поданих заявником до адміністрації протягом усього періоду тримання його під вартою у цій установі. Як зазначається у цьому документі, 28 листопада 2012 року він звернувся із заявою та отримав роз’яснення щодо порядку оформлення пенсії по інвалідності за статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України.

17. 13 червня 2016 року місцева медико-соціальна експертна комісія вперше оглянула заявника у виправній колонії. Він був визнаний особою з інвалідністю третьої групи по зору. Довідка про інвалідність діяла до 01 липня 2018 року, після чого вимагалося проведення повторного огляду.

18. 24 червня 2016 року комісія направила виписку з акта до територіального управління Пенсійного фонду України.

19. Згідно з твердженнями заявника з того моменту він щомісячно подавав заяви до адміністрації Роменської виправної колонії № 56, а згодом до адміністрації Сумського слідчого ізолятора (далі - СІЗО) щодо надання допомоги в оформленні пенсії по інвалідності. Як стверджувалося, він також надсилав листи до Пенсійного фонду України, які залишилися без відповіді.

20. Наступний повторний огляд заявника медико-соціальною експертною комісією був призначений на 13 червня 2018 року у Роменській виправній колонії № 56. Однак він не відбувся у зв’язку з триманням заявника на той момент у Сумському СІЗО. Згідно з твердженнями Уряду заявник не клопотав про проведення такого огляду до початку 2019 року. Згідно з твердженнями заявника він робив це, коли мав можливість.

21. 05 травня 2018 року заявник звернувся до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області стосовно надання допомоги у складанні документів процесуального характеру, необхідних для оформлення пенсії по інвалідності. 29 травня 2018 року йому призначили захисника. 21 вересня 2018 року цього захисника замінили на іншого. Згідно з твердженнями заявника він не отримав жодної допомоги від цих захисників.

22. 04 січня 2019 року заявника оглянула медико-соціальна експертна комісія, яка визнала його особою з інвалідністю третьої групи по зору безстроково і подальші повторні огляди не потребувалися.

23. 16 січня 2019 року комісія направила виписку з акта до територіального управління Пенсійного фонду України.

24. 26 лютого 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило начальника Роменської виправної колонії № 56 про отримання виписки з акта комісії від 04 січня 2019 року стосовно інвалідності заявника та "вирішення питання щодо пенсійного забезпечення особи, яка відбуває покарання".

25. 12 травня 2020 року заявник знову звернувся до Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 20 травня 2020 року директор центру відповів заявнику, що заява не могла бути прийнята у зв’язку з тим, що вона стосувалася декількох різних питань (у тому числі представництва заявника у декількох кримінальних справах, оформлення пенсії по інвалідності та переведення в іншу виправну колонію). Заявнику запропонували подати окремі звернення щодо кожного питання. Невідомо, чи він це зробив.

С. Інші відомості

26. Згідно з поданою Урядом інформацією шестеро ув’язнених Роменської виправної колонії № 56, четверо з яких відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, отримують пенсії різних видів.

27. Кримінально-виконавчий кодекс України (2003 року) передбачає, що засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки (стаття 150). Як правило, їх розміщують у камерах по дві особи. Їм надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.

28. Заявник подав до Суду копію звітів, підготовлених Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений з прав людини) за результатами моніторингових візитів до Роменської виправної колонії № 56 від 25 травня 2016 року, 18 липня 2017 року, 15 серпня 2018 року та 16 квітня 2019 року. У них зазначалося, з посиланням на надану адміністрацією виправної колонії інформацію, що у секторі максимального рівня безпеки було два типи камер: 6 кв.м - для двох ув’язнених і 12 кв.м - для чотирьох. Уповноважений з прав людини розкритикував умови тримання у карцерах (неналежне освітлення та вентиляція, висока вологість, погано функціонуючі туалети без усамітнення, брудна постільна білизна), медичній частині (таргани в обідній зоні, неналежні санітарні умови у палатах і туалетах), гуртожитку та майстерні. Конкретні висновки щодо камер для ув’язнених до довічного позбавлення волі були відсутні. Стосовно харчування у звіті від 16 квітня 2019 року було зазначено, що хліб оброблявся в негігієнічних умовах, а посуд був застарілий.

А. Кримінально-виконавчий кодекс України (2003 року)

29. Статті 60-1 та 122 стосуються "загальнообов’язкового державного... пенсійного забезпечення засуджених до обмеження волі". Обидві статті містять такі однакові положення:

"2. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії … по інвалідності.

3. Пенсії [по інвалідності] засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. …

4. Виплата особам, засудженим до обмеження волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до обмеження волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому не менш як п’ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого".

30. Частина третя статті 122 додатково передбачає:

"... Пенсії [по інвалідності] засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на [цю] пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення... пенсії за місцезнаходженням [цієї установи], у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання. [Це також може бути зроблено] представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує [відповідну зустріч] та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через [представника особи], яка відбуває покарання".

В. Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (2003 року)

31. Як передбачено частиною першою статті 30, особи з інвалідністю за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32, мають право на пенсію по інвалідності.

32. Стаття 31 передбачає, що залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.

33. Статтею 32 визначено страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності. Зокрема, у ній зазначається, що особи з інвалідністю третьої групи мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на момент подання заяви про призначення пенсії по інвалідності:

- від 46 років до 48 років включно - одинадцять років;

- від 49 років до 51 року включно - дванадцять років;

- від 52 років до 55 років включно - тринадцять років; і

- від 56 років до 59 років включно - чотирнадцять років.

34. Як зазначено у наступній частині статті 32, особи, яким встановлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 (60 років), мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 (не менше п’ятнадцяти років).

С. Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (з подальшими змінами)

35. Відповідні положення цієї Постанови, якою визначається порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", передбачають:

"1.4. Заява про призначення пенсії засудженим до позбавлення волі подається через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням виправного закладу.

За бажанням зазначених осіб відповідні документи для призначення пенсії можуть подаватися ними безпосередньо відповідно до статей 60-1 та 122-1 Кримінально-виконавчого кодексу України".

__________

-1 Виправлено 19 серпня 2021 року: текст був "та 121".

"2.1. До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

(1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків... або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

(2) документи про стаж...;

(3) документи підтвердження [розміру заробітної плати];

(4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

2.2. До заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду [заявника] МСЕК".

36. Зразок заяви, що подається особами, які звертаються за призначенням пенсії, наведений у Додатку 1 вказаного документа .

37. У своїх доводах від 12 листопада 2020 року у відповідь на зауваження Уряду заявник вперше поскаржився на умови тримання під вартою у Стрижавській виправній колонії № 81 та Сумському СІЗО.

38. Суд зазначає, що ці нові, подані із запізненням скарги не є уточненням або роз’ясненням первинних скарг заявника, щодо яких сторони надали коментарі. Отже, Суд вважає, що наразі недоцільно розглядати ці питання в контексті цієї справи (див. рішення у справі "Корнейкова та Корнейков проти України" (Korneykova and Korneykov v. Ukraine), заява № 56660/12, пункти 95 і 96, від 24 березня 2016 року, та, для порівняння, рішення у справі "Радомілья та інші проти Хорватії" [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункти 122 і 129, від 20 березня 2018 року).

39. Заявник скаржився на тримання його під вартою в Роменській виправній колонії № 56 у жахливих умовах, зокрема у зв’язку з переповненістю. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню".

А. Прийнятність

40. Уряд не надав заперечень щодо прийнятності. Суд зазначає, що ця скарга не є ані явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

В. Суть

41. Сторони послалися на надані ними описи умов тримання заявника під вартою у Роменській виправній колонії № 56 (див. пункти 6-12).

42. Суд посилається на загальні принципи застосування статті 3 Конвенції до умов тримання під вартою, які були узагальнені в рішенні у справі "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункти 96-141, від 20 жовтня 2016 року). Як наголосив Суд у згаданому рішенні, під час встановлення того, чи є умови тримання такими, "що принижують гідність" у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками.

43. Інші елементи, що мають значення для встановлення відповідності умов тримання під вартою статті 3 Конвенції, включають доступ до прогулянок, природного освітлення або повітря, наявність систем вентиляції, належну роботу систем опалення, можливість приватного користування туалетом, а також дотримання базових санітарно-гігієнічних вимог (див. рішення у справі "Сторі та інші проти Мальти" (Story and Others v. Malta), заява № 56854/13 та 2 інші заяви, пункти 106 і 112, від 29 жовтня 2015 року, та згадане рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" (<...>), пункт 140).