Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Галамай проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

з огляду на:

заяву (№ 44801/13), яку 04 липня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ігор Романович Галамай (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про наведені у пункті 1 скарги, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

1. Заявник стверджував, що його захиснику не було надано доступ до нього, поки органи державної влади проводили огляд його кабінету. Під час огляду вони виявили помічені гроші та сліди фарбувальної речовини на руках заявника; а також заявник надав певні показання щодо походження коштів. Пізніше ці докази були використані для визнання його винним в отриманні хабара. Заявник скаржився за пунктом 1 та підпунктом "с" пункту 3 статті 6 Конвенції.

2. Заявник народився у 1968 році і проживає у м. Шепетівці. Його представляли п. М. Тарахкало та пані В. Лебідь - юристи, які практикують у м. Києві.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. Заявника було визнано винним в отриманні хабара, що, як встановили національні суди (див. пункт 17), сталося за таких обставин:

(i) заявник, на той момент заступник командира військової частини з виховної роботи, сказав солдату О.В., що посприяє йому в отриманні матеріальної допомоги (1170 українських гривень (далі - грн), приблизно 100 євро) для вирішення соціально-побутових питань, а в обмін той заплатить заявнику 800 грн (близько 70 євро);

(ii) водночас під час виконання своїх службових обов’язків заявник збирав кошти від військовослужбовців військової частини на підготовку святкування ювілею частини. Національні суди встановили, що гроші, які вимагалися від О.В., мали стати коштами, зданими останнім для фінансування підготовки святкування (див. підпункт "iv" пункту 17);

(iii) Солдат О.В. подав рапорт про отримання матеріальної допомоги, і командир частини за рекомендацією заявника підписав його. Після того, як матеріальна допомога була сплачена О.В., заявник через майора Р.В. примушував його здати кошти, погрожуючи порушенням щодо О.В. дисциплінарного провадження та зменшенням його заробітної плати;

(iv) 23 травня 2011 року О.В. поскаржився до Управління військової контррозвідки Служби безпеки України (далі - СБУ) на тиск з метою отримання від нього коштів. Працівники міліції та СБУ надали йому банкноти, помічені спеціальною речовиною, видимою лише під ультрафіолетовим освітленням;

(v) вранці 25 травня 2011 року О.В. передав банкноти майору Р.В. який, у свою чергу, залишив їх на столі заявника.

6. Вранці того ж дня працівники СБУ та міліції провели слідчу дію "огляд місця події" (див. відповідні положення законодавства у пункті 23) в кабінеті заявника у присутності самого заявника та двох понятих, і склали протокол. Ніщо не свідчить про роз’яснення заявнику будь-яких прав, зокрема права зберігати мовчання чи права на захисника. Зміст протоколу був таким:

(i) помічені спеціальною фарбувальною речовиною банкноти (800 грн) були виявлені під аркушем паперу на столі заявника. На запитання про походження грошових коштів заявник відповів, що їх міг покласти туди майор Р.В. або насправді будь-хто інший, оскільки кабінет був незамкнений;

(ii) руки заявника були оглянуті під ультрафіолетовим освітленням, і на його лівій руці були виявлені дві майже непомітні точки від спеціальної фарбувальної речовини. З рук заявника було зроблено змиви марлевими серветками, і ці змиви були опечатані;

(iii) у сейфі заявника було виявлено грошові кошти на суму понад 11000 гривень непоміченими банкнотами. Він пояснив, що це були кошти, зібрані на підготовку святкування ювілею частини. Були також знайдені надруковані запрошення на святкування;

(iv) заявник додав до протоколу написані від руки зауваження, стверджуючи, що змиви були відібрані через 1,5-2 години після виявлення грошей, і протягом цього часу він торкався паперу, під яким були знайдені грошові кошти, та інших речей. Крім того, сліди фарбувальної речовини були виявлені також на руках свідків. Тому заявник стверджував, що ці змиви не могли бути доказом проти нього.

7. Під час огляду заявник зателефонував своєму захиснику та попросив його приїхати. За наказами працівника СБУ та командира частини захиснику було відмовлено у в’їзді до військової частини, в якій знаходився кабінет.

8. Захисник подав скаргу на відмову у доступі до заявника. Під час подальшого розслідування працівники міліції пояснили, що після завершення огляду кабінету заявника в другій половині дня 25 травня 2011 року заявника доставили до відділу міліції "для відібрання пояснень" (що підтверджувалося журналом реєстрації відділу міліції). Заявник відмовився давати показання. Його захисник намагався побачитися з ним у відділі, але працівник міліції повідомив, що місцезнаходження заявника було невідомим.

9. У певний момент після огляду кабінету заявника 25 травня 2011 року було порушено кримінальну справу за підозрою в одержанні хабара.

10. Заявника офіційно затримали 26 травня 2011 року о 01 год. 20 хв. Йому були роз’яснені його права як підозрюваного, у тому числі право зберігати мовчання та право на захисника. Йому дозволили побачитися із захисником. З цього моменту та протягом усього провадження інтереси заявника представляли обрані ним захисники.

11. Під час досудового розслідування заявник декілька разів допитувався у присутності його захисників і заперечував будь-яку вину.

12. Під час судового розгляду заявник також не визнав себе винним. Він надав такий виклад подій (який, як вбачається, залишався здебільшого послідовним протягом усього провадження):

(i) у межах своїх повноважень заявник займався підготовкою святкування ювілею частини. Було домовлено, що всі військовослужбовці, які отримують заробітну плату, здадуть кошти для підготовки святкування. О.В. відмовився. Заявник запропонував допомогти йому подати рапорт на отримання матеріальної допомоги, на яку він і так мав право, а О.В. в обмін мав здати частину отриманих коштів на фінансування підготовки святкування. Після того, як О.В. отримав матеріальну допомогу, він усе одно не здав кошти на підготовку святкування, але заявник більше не наполягав на цьому і сказав йому, що кошти більше непотрібні;

(ii) майор Р.В. брав участь у зборі коштів для фінансування підготовки святкування. Оскільки він продовжив обговорювати здачу коштів О.В. на підготовку святкування після того, як заявник сказав, що гроші непотрібні, Р.В. робив це без відома заявника і не за його вказівкою. Рано-вранці 25 травня 2011 року Р.В. прийшов до кабінету заявника для обговорення непов’язаних питань; він не давав йому і не залишав у нього жодних грошових коштів. Потім заявник залишив кабінет незамкненим і займався справами в іншому місці на території військової частини. У певний момент працівники міліції знайшли його і повернули до його кабінету. Там вони поставили йому запитання щодо збору коштів на підготовку святкування ювілею частини;

(iii) згодом до кабінету зайшли поняті, і в їхній присутності працівники міліції виявили під певними паперами на його столі помічені банкноти, яких заявник ніколи раніше не бачив і не торкався. Заявник вважав, що виявлені на його руці мінімальні сліди фарбувальної речовини мали потрапити на неї, коли він розмовляв зі слідчими та торкався документів на своєму столі до прибуття свідків. Марлеві серветки, якими були зроблені змиви з руки заявника, були підготовлені з використанням ножиць, які лежали на столі, де раніше лежали помічені гроші. Це означало, що виявлена на змивах фарбувальна речовина потрапила туди не з рук заявника, а, ймовірно, із забруднених ножиць або з інших джерел - про це свідчить той факт, що руки понятих також були забруднені.

13. Протягом усього провадження, у тому числі подальшого оскарження (див. пункт 18), заявник порушував такі питання:

(i) йому було незаконно відмовлено у доступі до захисника 25 травня 2011 року;

(ii) його показання щодо походження помічених грошових коштів, знайдених на його столі, були задокументовані в протоколі огляду місця події, хоча йому не були роз’яснені його права, і на той момент його захиснику було відмовлено у доступі до нього;

(iii) обмеження його прав на захист також призвело до того, що змиви з його рук були відібрані таким чином, щоб негативно вплинути на результат (див. підпункт "iv" пункту 6 та підпункт "iii" пункту 12);

(iv) загалом зібрані в його кабінеті докази були недопустимими, оскільки були зібрані до порушення кримінальної справи (див. відповідні положення законодавства у пункті 23).

14. Під час судового розгляду солдат О.В. надав свій виклад подій, описаний у пункті 5. Зокрема, він засвідчив, що його дружина була вагітною і він подав рапорт про отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, але спершу йому було відмовлено. Тоді заявник запропонував йому допомогу в отриманні матеріальної допомоги в обмін на здачу коштів для підготовки святкування ювілею частини і погрожував йому, що у нього будуть проблеми зі службою, якщо він їх не сплатить. У певний момент заявник сказав йому, що гроші більше непотрібні, але тоді майор Р.В. повідомив, що насправді заявник продовжував вимагати гроші. Потім О.В. звернувся до СБУ зі скаргою і передав помічені гроші Р.В.

15. Майор Р.В. підтвердив виклад подій О.В. і засвідчив, що заявник просив його порушити дисциплінарне провадження щодо О.В. у зв’язку з його незадовільними результатами з фізичної підготовки. Р.В. висловив здивування, оскільки О.В. все одно звільнявся зі служби у війську. Заявник пояснив, що справжньою причиною була несплата О.В. суми у розміри 800 грн, яку він обіцяв, і заявник попросив Р.В. сказати О.В., що якщо він не заплатить, у нього будуть проблеми зі службою. Вислухавши це повідомлення, 25 травня 2011 року О.В. сплатив суму і, взявши грошові кошти, Р.В. приніс їх (заховані у зошиті) до кабінету заявника та поклав на стіл заявника. Побачивши кошти та зрозумівши, для чого вони потрібні, заявник прикрив їх паперами.

16. Під час судового розгляду була докладно розглянута точна послідовність подій в кабінеті заявника, при цьому сторона захисту допитувала понятих і слідчого (який склав протокол огляду місця події).

Один з понятих засвідчив, що спостерігав, як грошові кошти, помічені люмінесцентною речовиною зі словом "хабар", були виявлені на столі заявника. На руці заявника були дві дуже маленькі точки тієї ж люмінесцентної речовини. Однак одразу виявилося, що на руках свідка було ще більше слідів від люмінесцентної речовини. Свідок також зазначив, що ножиці, використані для підготовки марлевих серветок для відібрання змивів з рук заявника, взяли зі столу заявника, і до того, як провести змив, серветки не освічували під ультрафіолетовим освітленням.

Натомість слідчий, який проводив огляд місця події, зазначив, що марлеві серветки не розрізалися ножицями, знайденими на столі заявника, а були взяті із закритої упаковки виробника.

17. 20 грудня 2011 року Шепетівський міськрайонний суд визнав заявника винним в одержанні хабара та обрав йому покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 грн (близько 800 євро) з позбавленням права обіймати посади з виконання організаційно-розпорядчих функцій на строк два роки. Суд першої інстанції:

(i) послався на зазначені докази, у тому числі показання О.В., Р.В. і понятих, протокол огляду місця події, результати очних ставок між заявником, О.В. і Р.В. (під час яких вони підтвердили свої викривальні показання), висновки криміналістичної експертизи (які підтвердили, що на помічених банкнотах і змивах з рук заявника була виявлена та сама фарбувальна речовина), а також докази із записів військової частини про те, що рапорт О.В. про отримання матеріальної допомоги не був належним чином зареєстрований. На думку суду першої інстанції, останній елемент доводив, що заявник особисто взяв рапорт у О.В. та передав його командиру;

(ii) зокрема, стосовно протоколу огляду місця події суд посилався на показання заявника, що "гроші міг покласти на його стіл Р.В. або насправді будь-хто інший, оскільки кабінет був незамкнений" (див. підпункт "і" пункту 6);

(iii) під час обговорення показань понятих, які спостерігали за поміченням банкнот та їхнім виявленням у кабінеті заявника, суд вказав на твердження свідка, що на руках свідка були сліди фарбувальної речовини, подібні до невеликої кількості слідів на руках заявника (див. пункт 16);

(iv) суд першої інстанції не заперечив, що передана заявнику сума у розмірі 800 грн була призначена для підготовки святкування ювілею частини, але вважав, що відповідно до положень кримінального законодавства цей факт не виключав кримінальної відповідальності за одержання хабара. Підготовка святкування була в інтересах заявника і, оскільки зданих іншими особами коштів виявилося недостатньо, він чинив надмірний тиск на О.В., щоб той їх здав.

18. У своїх апеляційній та касаційній скаргах заявник оскаржив оцінку доказів судом першої інстанції. Він продовжував порушувати наведені у пункті 13 питання.

19. 28 квітня 2012 року Апеляційний суд Хмельницької області залишив без змін вирок заявника. Він зазначив, що висновки суду першої інстанції були підтверджені доказами, частково дослідженими апеляційним судом у судовому засіданні. Апеляційний суд посилався, зокрема, на показання солдата О.В. і майора Р.В. та протокол огляду місця події (див. пункти 6, 14 та 15). Недопуск захисника заявника до приміщення військової частини був законним, оскільки питання доступу до військових об’єктів знаходилися у виключній компетенції військових органів. Процедура відібрання зразків з рук заявника була проведена належним чином, і використана процедура нарікань не викликала. Насамкінець суд встановив законність проведення огляду місця події до винесення офіційної постанови про порушення кримінальної справи (див. відповідні положення законодавства у пункті 23).

20. 14 лютого 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін рішення судів нижчих інстанцій. Він підтримав висновки апеляційного суду.

21. Стаття 43-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (був чинним до 20 листопада 2012 року) передбачала, що особа визнавалася підозрюваною, якщо вона була затримана по підозрі у вчиненні злочину. Підозрюваний мав певні права, у тому числі право давати показання або відмовитися давати показання, мати захисника, а також побачення з останнім перед першим допитом. У протоколі затримання мало зазначатися про роз’яснення цих прав підозрюваному.

22. Відповідно до статті 48 Кодексу захисник мав право бути присутнім під час всіх слідчих дій, у тому числі допиту, обшуку, виїмки та очних ставок, в яких брав участь підозрюваний.

23. Стаття 113 передбачала, що слідчі дії могли проводитися лише після порушення кримінальної справи. Однак відповідно до частини другої статті 190 у невідкладних випадках огляд місця події міг бути проведений до порушення кримінальної справи.

24. Стаття 127 описувала понятого як особу, незаінтересовану у результаті розслідування кримінальної справи, яку слідчий залучав для засвідчення проведення слідчої дії та точності складеного у зв’язку з цим протоколу.