Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Бандура проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Маттіас Гуйомар (<…>), судді,

та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 659/10), яку 14 грудня 2009 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Тамара Львівна Бандура (далі - заявниця),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяву,

зауваження сторін,

рішення відхилити заперечення Уряду проти розгляду заяви комітетом,

після обговорення за зачиненими дверима 17 червня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарг за статтею 2 Конвенції на неефективність розслідування за фактом вбивства на замовлення чоловіка заявниці.

2. Заявниця народилася у 1947 році і проживає у м. Києві. Її представляв п. І.І. Лозовий - юрист, який наразі практикує в м. Нью-Йорку.

3. Уряд представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. До подій, про які йдеться, п. Анатолій Бандура, чоловік заявниці, був депутатом Верховної Ради України та директором підприємства "Азовське морське пароплавство".

6. 22 березня 2005 року п. Бандура був убитий пострілом біля свого будинку в с. Биківня Київської області.

7. 23 березня 2005 року Деснянська районна прокуратура м. Києва порушила кримінальну справу за фактом вбивства.

8. Під час допиту слідчими органами того ж дня заявниця стверджувала, що її чоловік міг бути вбитий з метою перешкоджання йому давати показання у можливому судовому провадженні, пов’язаному з незаконною приватизацією вказаного підприємства підприємством К.

9. 01 квітня 2005 року у зв’язку з убивством п. Бандури у місті Суми був затриманий М.

10. 04 квітня 2005 року слідчий порушив кримінальну справу щодо М., К., Ман. та Н. у зв’язку з убивством за обтяжуючих обставин, яка була об’єднана з первинною справою. Усіх підозрюваних взяли під варту.

11. 11 квітня 2005 року заявниця подала прокурору клопотання з вимогою розслідувати можливу причетність Д., колишнього директора підприємства К., який, як стверджувалося, мав мотиви та ресурси, і тому міг бути замовником убивства. Крім того, Д. та затриманий К. працювали разом і їздили на полювання.

12. З тих пір заявниця неодноразово зверталася до прокуратури, висловлюючи свої підозри, хто міг замовити та фінансувати вбивство її чоловіка. Вона, зокрема, зазначала, що до незаконної приватизації підприємства "Азовське морське пароплавство" була залучена впливова політична група і після подій так званої "Помаранчевої революції" 2004 року з метою повернення підприємства у державну власність п. Бандура вирішив розкрити новій владі деякі важливі документи.

13. 20 травня 2005 року дочка заявниці та її чоловік засвідчили, що Д. неодноразово телефонував їм протягом трьох-чотирьох місяців до вбивства та запитував про місцезнаходження п. Бандури. Вони також зазначили, що Д. уклав договір і заплатив захиснику за К., а також намагався зробити це щодо інших підозрюваних.

14. 06 серпня 2005 року прокурор доручив провести низку слідчих дій щодо Д. та директорів (П., Р., С., Ск.) приватних підприємств, які брали участь у приватизації підприємства "Азовське морське пароплавство", які стверджувано причетні до замовлення вбивства п. Бандури.

15. 05 жовтня 2005 року Деснянська районна прокуратура м. Києва повідомила заявницю, що її версія вбивства п. Бандури справді вважалася надзвичайно важливою. Було встановлено, що приватизація підприємства "Азовське морське пароплавство" стала можливою, зокрема завдяки поданню невідомими особами підроблених документів до Фонду державного майна України.

16. 08 листопада 2005 року слідчий закрив кримінальну справу щодо Ман. та Н. за фактом вбивства у зв’язку з відсутністю складу злочину. А саме, їхня причетність до злочину (див. пункт 22) не призвела до вбивства п. Бандури. Пізніше вони були притягнуті до відповідальності за незаконне поводження зі зброєю та приховування особливо тяжкого злочину відповідно.

17. Оскільки виявилося, що вбивство п. Бандури було замовлено та оплачено деякими "невстановленими особами, що здійснювали корпоративний контроль над підприємством "К.", 14 листопада 2005 року сторона обвинувачення виділила цю частину справи в окрему кримінальну справу (вбивство на замовлення).

18. У січні 2006 року слідчий провів низку перевірок фінансової та комерційної діяльності приватних підприємств, причетних до приватизації підприємства "Азовське морське пароплавство". Щодо підприємства "К." не вдалося відшукати його документи, оскільки воно було ліквідовано у червні 2005 року. Стосовно інших підприємств під час перевірок не було виявлено жодних грубих порушень національного законодавства.

19. З січня по лютий 2006 року було допитано низку свідків, у тому числі деяких директорів та бухгалтерів приватних підприємств, причетних до приватизації підприємства "Азовське морське пароплавство".

20. Враховуючи, що з червня 2005 року Д. постійно проживав у Греції, у лютому 2006 року слідчий звернувся до посольства Греції в Україні з проханням повідомити органи державної влади Греції, відповідальні за видачу посвідок на проживання, про наявність доказів причетності Д. до вбивства.

21. 23 червня 2006 року Київський міський апеляційний суд, засідаючи в якості суду першої інстанції, визнав М. і К. винними у вбивстві та обрав обом міру покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років. У той час як К. ніколи не давав зізнавальних показань, М. дав зізнавальні показання під час досудового розслідування, але згодом від них відмовився.

22. Суд встановив, що у грудні 2004 року деякі невстановлені особи найняли К. для вбивства п. Бандури. Останній уклав договір зі своїм давнім знайомим М., купив у Ман. пістолет та найняв водія Н. З середини грудня 2004 року вони шукали та стежили за жертвою. Також зазначалося, що М. та К. згідно з домовленістю купили нові SIM-картки, якими переважно користувалися для зв’язку один з одним; К. також використовував свою SIM-карту для дзвінків Д.

23. 14 серпня 2006 року слідчий доручив технічному експерту дослідити системний блок комп’ютера, вилученого у Д. Однак експертиза не була проведена у зв’язку з несправністю жорсткого диска.

24. 31 жовтня 2006 року Верховний Суд України залишив без змін вирок від 23 червня 2006 року.

25. 27 січня 2007 року слідчий доручив Житомирській установі виконання покарань № 8 провести слідчі (розшукові) дії щодо К., який відбував там покарання після засудження, з метою встановлення осіб, які найняли його для вбивства п. Бандури. Такі дії включали інформування органів слідства про осіб, які навідувалися до К. та передавали йому гроші, про його кореспонденцію тощо.

26. З лютого по травень 2007 року були допитані деякі свідки.

27. 30 жовтня 2007 року прокурор доручив провести низку слідчих дій, більшість з яких стосувалася приватних підприємств, причетних до приватизації підприємства "Азовське морське пароплавство".

28. Заявниця, як і інші члени сім’ї потерпілого, неодноразово скаржилася до прокуратури на те, що розслідування виділеної частини кримінальної справи не просувалося.

29. 12 червня 2008 року слідчий Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Головне управління МВС в місті Києві) повідомив заявниці, що розслідування тривало, і що вона, маючи статус потерпілої, матиме доступ до матеріалів справи після завершення досудового розслідування.

30. У серпні 2012 року Міністерство інфраструктури України призначило Д. головою наглядової ради державного підприємства.

31. 14 квітня 2015 року працівник Головного управління МВС у місті Києві повідомив заявницю про те, що після вступу в дію нового Кримінального процесуального кодексу України 17 січня 2013 року справа була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

32. Станом на 08 червня 2015 року розслідування ще тривало.

33. 21 січня 2019 року Суд запитав Уряд про подальший прогрес у розслідуванні у справі заявниці, але інформацію не було надано.

34. Посилаючись на статтю 2 Конвенції, заявниця скаржилася на те, що розслідування вбивства її чоловіка на національному рівні було неефективним. Відповідна частина цього положення передбачає:

"1. Право кожного на життя охороняється законом (...)".

A. Прийнятність

35. Сторони не подали жодних зауважень щодо прийнятності скарг заявниці.

36. Суд зазначає, що ця заява не є ані явно необґрунтованою, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Доводи сторін

37. Уряд стверджував, що не було порушення Конвенції. Він, зокрема, зазначив, що особи, які вбили п. Бандуру, були встановлені та засуджені. Уряд також стверджував, що версія заявниці про вбивство її чоловіка була ретельно розслідувана, перелічив низку проведених слідчих дій (див., зокрема, пункти 14, 18, 19 та 25) та надав два компакт-диски з матеріалами справи. Він також зазначив, що тривалість розслідування була обґрунтована складністю справи.