Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

з огляду на:

заяву (№ 23819/11), яку 08 квітня 2011 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) турецька компанія "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" (далі - компанія-заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на відсутність обґрунтування у рішеннях національних судів і за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статтею 13 Конвенції - стосовно позитивного зобов’язання держави забезпечити судові процедури, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

1. Справа стосується скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції на ненадання національними судами належного обґрунтування під час скасування арбітражного рішення.

2. Компанія-заявник "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" - приватне підприємство, зареєстроване згідно із законодавством Туреччини. У Суді її представляв пан Т. Гюрмен - юрист, який практикує у м. Стамбулі.

3. Листом від 04 вересня 2019 року компанія-заявник повідомила Суд про зміну назви на "Virtus Ambalaj Celik Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi". Суд продовжить розгляд заяви під назвою справи "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" проти України". Це відповідає назві компанії-заявника, вказаній під час проваджень у національних судах, а також у поданій до Суду заяві.

4. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

5. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

6. 22 січня 2007 року компанія-заявник та українське приватне підприємство "А." уклали контракт про поставку товарів (далі - контракт). Контракт був складений англійською та українською мовами і передбачав, що обидва примірники мали однакову юридичну силу і були автентичними. Пункт 8 контракту містив арбітражне застереження, в українському примірнику якого зазначалося:

"8. Арбітраж

8.1. Всі спірні питання, що виникають з даного Контракту або у зв’язку з ним, повинні вирішуватись шляхом переговорів між Сторонами.

8.2. Якщо Сторони не можуть прийти до згоди, то розбіжності підлягають розгляду в Міжнародному Комерційному арбітражному Суді при Торгово-промисловій палаті м. Київ. Рішення Арбітражного суду є обов’язковими для обох сторін.

8.3. Сторони погодились, що в процесі розгляду та вирішення спірних питань буде застосовуватись Регламент Міжнародного Комерційного суду при Торгово-Промисловій палаті України, м. Київ...".

7. В англійському примірнику арбітражного застереження вказаний арбітражний суд мав назву "Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України".

8. 07 жовтня 2008 року компанія-заявник звернулася до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) з позовною заявою проти підприємства "А.", вимагаючи стягнення коштів за поставлені товари і відшкодування витрат.

9. Згідно з арбітражним рішенням (див. пункт 10) 08 грудня 2008 року підприємство "А." подало відзив на позовну заяву, в якому, inter alia, заперечило проти компетенції МКАС розглядати справу. Зокрема воно стверджувало про недотримання зазначеної в арбітражному застереженні початкової процедури переговорів, хоча вона була передумовою для розгляду справи арбітражним судом. Підприємство "А." також клопотало про продовження строку для подання додаткових документів і про проведення усного засідання.

10. 20 лютого 2009 року МКАС ухвалив арбітражне рішення, зобов’язавши підприємство "А." сплатити компанії-заявнику кошти за поставлені товари у повному обсязі та відшкодувати витрати на оплату арбітражного збору. МКАС розглянув питання наявності у нього компетенції як за власною ініціативою, так і у відповідь на заперечення підприємства "А." Насамперед, він вказав на "неточність" в арбітражному застереженні, оскільки у ньому було зроблено посилання на "Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті міста Києва", а не на "Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України". Арбітражний суд встановив, що сторони мали намір посилатися саме на МКАС, оскільки він був єдиною арбітражною установою при Торгово-промисловій палаті, яка діяла відповідно до Регламенту МКАС і Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Крім того, він відповів на заперечення підприємства "А." щодо відсутності у нього компетенції, встановивши, що вимога про проведення переговорів не могла бути дотримана, оскільки застереження не містило чіткої процедури або строку, а тому не підлягав виконанню.

11. У квітні 2009 року підприємство "А." звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арбітражного рішення, стверджуючи, що згідно із законодавством України арбітражне застереження було недійсним, що МКАС перевищив свою компетенцію, а арбітражне рішення суперечило публічному порядку України.

12. 27 липня 2009 року Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив клопотання та скасував арбітражне рішення. Він встановив, що в арбітражному застереженні було зроблено посилання на неіснуючу установу ("Міжнародний комерційний суд при Торгово-промисловій палаті м. Київ"), сторони не визначили умови і порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення умов контракту, а також арбітражне рішення стосувалося питань, які виходили за межі арбітражної угоди в тому, що МКАС здійснив тлумачення арбітражного застереження і з власної ініціативи ухвалив рішення щодо наявності у нього компетенції розглядати справи.

13. Компанія-заявник подала апеляційну скаргу на цю ухвалу. Вона стверджувала, що сторони домовилися передавати всі спори на розгляд до арбітражного суду, а не до національних судів, що підприємство "А." брало активну участь в арбітражному провадженні, продемонструвавши цим свою згоду на арбітраж, і що згідно зі статтею 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", яка передбачала: "третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію", МКАС мав повноваження ухвалювати рішення щодо своєї компетенції.

14. 09 грудня 2009 року Апеляційний суд міста Києва залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Наведене обґрунтування полягало в тому, що в українському примірнику арбітражного застереження було зроблено посилання на неіснуючу установу і сторони прямо не уповноважили МКАС тлумачити арбітражне застереження. Апеляційний суд не прокоментував аргументи компанії- заявника щодо повноважень арбітражного суду приймати постанову про свою компетенцію або щодо активної участі підприємства "А." в арбітражному провадженні.

15. Компанія-заявник подала касаційну скаргу. Вона повторно зазначила, що МКАС мав повноваження прийняти постанову про свою компетенцію, і що у відзиві підприємства "А." містилося визнання компетенції МКАС розглядати справу.

16. 13 жовтня 2010 року Верховний Суд України залишив без змін ухвали судів нижчих інстанцій. Він не прокоментував питання застосовності статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", однак зазначив, що арбітражне застереження прямо не уповноважувало МКАС здійснювати тлумачення цього застереження, і сторони не зверталися до арбітражу у зв’язку з цим. Крім того, Верховний Суд України дійшов висновку, що заперечення підприємства "А." стосовно компетенції МКАС свідчили про відсутність згоди між сторонами про передачу їхніх спорів йому на розгляд.

17. Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року передбачав:

"1. Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

2. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди".

"1. Третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.

2. Заява про відсутність у третейського суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що третейський суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлено в ході арбітражного розгляду. Третейський суд може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо він визнає затримку виправданою.

3. Третейський суд може винести постанову щодо заяви, зазначеної в пункті 2 цієї статті, або як з питання попереднього характеру, або в рішенні щодо суті спору. Якщо третейський суд винесе постанову з питання попереднього характеру, що він має компетенцію, будь-яка сторона може протягом тридцяти днів після отримання повідомлення про цю постанову просити орган, зазначений в статті 6, прийняти рішення з цього питання; таке рішення не підлягає ніякому оскарженню; поки таке прохання чекає на своє вирішення, третейський суд може продовжувати розгляд та прийняти арбітражне рішення."

I. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

18. У своїх зауваженнях у відповідь на зауваження Уряду компанія-заявник додатково скаржилася на порушення її права на доступ до суду, правової визначеності та рівності сторін з огляду на скасування національними судами остаточного та обов’язкового для виконання рішення, а саме: арбітражного рішення.

19. Суд зазначає, що ці нові, подані із запізненням скарги не є уточненням первинних скарг компанії-заявника, щодо яких сторони надали зауваження. Отже, Суд вважає неналежним розглядати ці питання в контексті цієї справи (див. рішення у справі "Пиряник проти України" (Piryanik v. Ukraine), заява № 75788/01, пункт 20, від 19 квітня 2005 року).

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ