Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Конопльов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Арнфінн Бордсен (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву, яку 02 червня 2014 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Валерій Валерійович Конопльов (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скаргу за статтею 3 Конвенції у зв’язку з триманням заявника у металевій клітці під час судових засідань та за статтею 5 Конвенції у зв’язку з його незаконним триманням під вартою під час судового розгляду, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 17 грудня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

Справа стосується скарги заявника щодо його утримування у металевій клітці під час судових засідань та стверджуваною незаконністю його тримання під вартою під час судового розгляду, що становило порушення статті 3 та статті 5 Конвенції.

1. Заявник народився у 1967 році та на момент останньої комунікації з Судом відбував покарання у м. Сімферополі. Заявника представляла пані А.Р. Мартиновська - юрист, що практикує у м. Києві.

2. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина з Міністерства юстиції України.

3. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

4. До свого арешту заявник займав посаду мера міста Інкерман.

5. 13 серпня 2012 року заявника було заарештовано за підозрою в одержанні хабара.

6. 16 серпня 2012 року Ленінський районний суд міста Севастополя залишив заявника під вартою у Сімферопольському слідчому ізоляторі (СІЗО). Суд посилався на різні обставини, обґрунтовуючи своє рішення, зокрема, ризиком того, що у випадку звільнення заявник використає своє службове становище та зв’язки для впливу на свідків та свого співвідповідача, які залишились на свободі.

7. 1 листопада 2012 року Балаклавський районний суд міста Севастополя (далі - суд першої інстанції) призначив справу до судового розгляду та вирішив залишити заявника під вартою. Жодних строків тримання заявника під вартою судом встановлено не було.

8. Згідно з твердженнями заявника під час судових засідань його тримали в металевій клітці. У своїх клопотаннях він тричі, останній раз - 4 грудня 2013 року, просив дозволити йому сидіти за межами клітки поруч зі своїм адвокатом, але суд першої інстанції відмовив у задоволенні його клопотання. Зокрема, в останню зазначену дату суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що заміна металевих кліток на скляні кабіни в залах судових засідань була доручена Державній судовій адміністрації. Далі суд першої інстанції зауважив, що бюджетом на 2013 рік видатки на це не передбачалися.

9. Відповідно до матеріалів справи слухання у справі заявника у 2013 році відбувалися щонайменше сім разів, а саме: 25 січня, 19 лютого, 13 березня, 9 квітня, 13 вересня, 13 листопада та 4 грудня.

10. 3 лютого 2014 року суд першої інстанції визнав заявника винним в отриманні хабара та засудив його до 5 років позбавлення волі. Згідно з твердженнями заявника цей вирок не був оскаржений та набрав законної сили.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

11. Заявник скаржився на те, що під час судових засідань, що відбулись у 2013 році, його тримали у металевій клітці. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню".

А. Прийнятність

12. Суд зазначає, що ця скарга не є ані явно необґрунтованою, ані неприйнятною з будь-яких інших підстав, перелічених у статті 35 Конвенції. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

В. Суть

13. Заявник повторив свої скарги, зазначені у заяві, зокрема, що його тримали у металевій клітці під час судових засідань, які відбулися в 2013 році. Він додав, що був публічною особою і цей судовий розгляд привернув увагу ЗМІ. Його присутність у клітці мала негативний вплив, представивши його особливо небезпечним злочинцем. Присутність на судових засіданнях підлеглих і членів родини заявника завдала йому страждань та приниження.

14. Уряд стверджував, що отримати доступ до документів, які стосуються скарги заявника, не вдалося, оскільки вони знаходяться на непідконтрольній Уряду території. Проте він надав зауваження щодо суті скарги, зокрема визнавши, що під час судового розгляду заявник тримався у металевій клітці. Уряд також стверджував, що суд першої інстанції відхилив клопотання заявника про зміну обраного йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт на тій підставі, що 13 серпня 2012 року заявник чинив опір арешту, намагався втекти та образив працівників поліції. Він додав, що захід, про який йдеться, було вжито в інтересах громадської безпеки.

15. Як Суд раніше встановив, тримання людини в металевій клітці під час судового розгляду - з огляду на його об’єктивно принизливий характер, що несумісний зі стандартами цивілізованої поведінки, яка є важливим елементом демократичного суспільства,- саме по собі становить образу людської гідності, що порушує статтю 3 Конвенції (див. рішення у справі "Свінарєнко та Сляднєв проти Росії" (Svinarenko and Slyadnev v. Russia), заяви №№ 32541/08 і 43441/08, пункт 138, від 17 липня 2014 року).

16. Суд зазначає, що тримання обвинувачених навіть до винесення будь-якого обвинувального вироку у металевих клітках під час судового засідання у кримінальному провадженні, як видається, було стандартною процедурою в Україні (див., для порівняння, рішення у справі "Титаренко проти України" (Titarenko v. Ukraine), заява № 31720/02, пункти 41 та 63-64, від 20 вересня 2012 року, та рішення у справі "Корбан проти України" (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 132-36, від 4 липня 2019 року).