Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кабанова проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Аня Сайбер-Фор (<...>), судді,

та Енн-Марі Дуге (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

з огляду на:

заяву, яку 26 березня 2008 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Наталія Віталіївна Кабанова (далі - заявниця),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги за статтями 2 та 3 Конвенції щодо неефективності розслідування дорожньо-транспортної пригоди , а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 22 вересня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день.

Заява стосується скарг за статтями 2 та 3 Конвенції щодо неефективності розслідування дорожньо-транспортної пригоди, в якій заявниця вижила, однак отримала тілесні ушкодження.

1. Заявниця народилася у 1984 році і проживає у м. Донецьку.

2. Уряд представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

3. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

I. ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНА ПРИГОДА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ЗАЯВНИЦІ

4. Увечері 17 березня 2006 року, коли заявниця переходила вулицю у м. Донецьку, її збив автомобіль. Карета швидкої медичної допомоги доставила заявницю до лікарні, де їй діагностували переломи лівої стегнової кістки та двох кісток в нижній частині лівої ноги; забій лівої руки, голови та шиї; численні синці на тілі; і травматичний шок другого або третього ступеня. Заявниця проходила лікування в лікарні до 07 квітня 2006 року, коли її виписали, оскільки її стан вважався стабільним. На той момент вона була на ранніх термінах вагітності.

5. Упродовж наступного року заявниця повинна була пройти стаціонарне та амбулаторне лікування отриманих тілесних ушкоджень. У червні 2006 року у неї стався викидень, що призвів до самовільного переривання вагітності. На період з 21 вересня 2006 року по 01 листопада 2007 року їй офіційно встановили другу (середню) групу інвалідності.

6. У період з 20 грудня 2006 року по 10 січня 2007 року заявницю знову госпіталізували до лікарні та зробили операцію у зв’язку з травмами, отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Згодом вона пройшла стаціонарне лікування і була виписана із лікарні з медичними призначеннями та рекомендаціями щодо подальшого амбулаторного лікування.

II. ДОСЛІДЧІ ПЕРЕВІРКИ, ПРОВЕДЕНІ У ЗВ’ЯЗКУ З ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЮ ПРИГОДОЮ

7. Після дорожньо-транспортної пригоди слідчі органи оглянули місце події у присутності водія автомобіля, допитали водія, заявницю та свідків, а також провели судово-автотехнічну експертизу.

8. 25 квітня та 04 серпня 2006 року, 05 лютого та 23 листопада 2007 року, 12 травня та 21 серпня 2009 року та 14 травня 2010 року за результатами проведених дослідчих перевірок слідчі міліції відмовлялися порушувати кримінальну справу у зв’язку з відсутністю в діях водія складу злочину. Згодом вищестоящі органи скасовували ці постанови як необґрунтовані та надавали вказівки провести подальші перевірки. Слідчих неодноразово критикували за те, що вони не зібрали відповідні докази, не усунули суперечності у наявних доказах і не винесли обґрунтовану постанову за результатами їхніх перевірок.

III. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЮ ПРИГОДОЮ

9. 31 січня 2011 року слідчий Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області порушив кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Під час розслідування органи державної влади провели низку слідчих дій, у тому числі відтворення обстановки та обставин події у присутності водія автомобіля, судово-медичну та судово-автотехнічну експертизи, допитали водія і свідків.

10. 12 квітня 2011 року судово-медичний експерт не виявив жодного причинно-наслідкового зв’язку між дорожньо-транспортною пригодою та викиднем заявниці, зазначивши, що викидень стався через три місяці після аварії.

11. 19 травня 2011 року судово-технічний експерт дійшов висновку, що водій автомобіля не мав можливості уникнути наїзду на заявницю.

12. 27 травня та 28 вересня 2011 року слідчий закривав кримінальну справу у зв’язку з відсутністю в діях водія складу злочину, встановивши, що водій не мав можливості уникнути наїзду на заявницю. Вищестоящі прокурори скасували ці постанови у зв’язку з неповнотою розслідування і надали вказівку провести подальше розслідування.

13. 21 листопада 2011 року у відповідь на скаргу заявниці прокуратура визнала різні недоліки у діяльності слідчих органів і повідомила заявницю про порушення дисциплінарного провадження щодо слідчого, у провадженні якого перебувала справа. Справу заявниці передали іншому слідчому.

14. 10 січня 2013 року кримінальну справу було відновлено відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу України 2012 року. Заявниця була залучена до провадження як потерпіла сторона.

15. Через суперечливі висновки попередніх судово-автотехнічних експертиз щодо вини водія автомобіля 19 квітня 2013 року було призначено додаткові автотехнічні та трасологічні експертизи. 12 липня 2013 року експерт не виявив жодного причинно-наслідкового зв’язку між дорожньо-транспортною пригодою та діями водія.

16. 26 серпня 2013 року на підставі зазначеного висновку експерта слідчий закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину.

17. 27 серпня 2013 року прокуратура Донецької області скасувала цю постанову як незаконну та дала вказівку провести подальше розслідування. Були надані вказівки, як продовжувати розслідування. У зв’язку з цим щодо слідчого було порушено дисциплінарне провадження.

18. 15 жовтня 2013 року було призначено додаткову судово-автотехнічну експертизу.

19. З квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей почали діяти незаконні збройні формування, пов’язані з двома самопроголошеними утвореннями, відомими як "Донецька народна республіка" та "Луганська народна республіка", захопивши силою контроль над деякими частинами цих областей. Згодом була визначена лінія припинення вогню (див. рішення у справах "Вишняков проти України" (Vyshnyakov v. Ukraine), заява № 25612/12, пункт 20, від 24 липня 2018 року, та "Бургас проти України" [Комітет] (Burgas v. Ukraine) [Committee], заява № 8976/07, пункт 26, від 18 грудня 2018 року).

20. 04 листопада 2015 року органи державної влади України вирішили закрити кримінальну справу, оскільки за відсутності матеріалів справи продовжити розслідування дорожньо-транспортної пригоди було неможливо.

21. Відповідні положення національного законодавства наведені в рішенні у справі "Муравська проти України" (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03, пункти 35 і 36, від 13 листопада 2008 року, та ухвалі щодо прийнятності у справі "Нагорський проти України" (Nagorskiy v. Ukraine), заява № 37794/14, пункт 38, від 12 січня 2016 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 2 ТА 3 КОНВЕНЦІЇ

22. Заявниця скаржилася на неефективність кримінального провадження щодо дорожньо- транспортної пригоди, внаслідок якої вона зазнала численних тілесних ушкоджень.

23. Скаргу слід розглядати за статтями 2 та 3 Конвенції , які передбачають:

Стаття 2

"1. Право кожного на життя охороняється законом. ...".

Стаття 3

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню".

A. Доводи сторін

24. Уряд зазначив, що ця справа підпадає під дію процесуального аспекту статті 3 Конвенції , і стверджував, що розслідування кримінальних справ щодо дорожньо-транспортної пригоди було ефективним. Крім того, Уряд стверджував, що з боку національних органів влади не було жодних серйозних затримок і саме заявниця вплинула на загальну тривалість провадження, неодноразово вимагаючи повторного розгляду висновків слідчого.

25. Заявниця стверджувала, що дорожньо-транспортна пригода піддала її життя реальній небезпеці і вона зазнала серйозних тілесних ушкоджень, які вимагали тривалого лікування. Заявниця також стверджувала про необґрунтовану тривалість і неефективність розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди.