Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Каплатий проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Лятіф Гусейнов (<...>), Голова,

Ладо Чантурія (<...>),

Маттіас Гуйомар (<...>), судді,

та Мартіна Келлер (<...>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 39997/17), яку 29 травня 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Дмитро Всеволодович Каплатий (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про заяву,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 14 січня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справа стосується скарг за статтею 2 Конвенції на неефективність розслідування смерті (як стверджувалося, неприродньої) колишньої дружини заявника.

2. Заявник народився у 1975 році і проживає у м. Києві.

3. Уряд представляв його Уповноважений, п. Іван Ліщина.

4. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

5. До 2011 року заявник був одружений з К. 03 вересня 2013 року у другій половині дня К. померла в будинку свого співмешканця у с. Турка Івано-Франківської області, куди переїхала з м. Полтави раніше, у серпні того року. Було порушено такі провадження.

I. ПРОВАДЖЕННЯ, ІНІЦІЙОВАНЕ ЗАЯВНИКОМ У М. КОЛОМИЇ

6. Того ж дня було проведено огляд місця події і не виявлено жодних ознак боротьби чи насильницької смерті. Згідно зі свідоцтвом про смерть К. померла від гострої серцево-легеневої недостатності та тромбоемболії легеневої артерії.

7. 04 вересня 2013 року Коломийський МВ УМВС України в Івано-Франківській області (далі - Коломийський відділ міліції) порушив кримінальну справу за фактом смерті К. Справу було порушено за фактом вбивства, передбаченого статтею 115 Кримінального кодексу України. З наявних документів вбачається, що у цьому провадженні заявнику було надано статус потерпілого.

8. Вбачається також, що того ж дня слідчий призначив судово-медичну експертизу.

9. 05 вересня 2013 року труп К. перевезли до м. Полтави, де вона проживала багато років до переїзду до с. Турка. Того ж дня її поховали на місцевому кладовищі.

10. 09 вересня 2013 року Коломийський відділ міліції закрив справу у зв’язку з відсутністю складу злочину. Відповідна постанова, викладена на одному з половиною аркушах, містила посилання на свідоцтво про смерть та показання лікарів бригади швидкої медичної допомоги, а також співмешканця К., яких допитали у невстановлені дати. Зокрема, останній вказав, що 03 вересня він та К. разом були вдома. Увечері К. почала скаржитися на біль у серці і втрачати свідомість. Знаючи, що у 1991 році К. перенесла операцію та мала кардіостимулятор, він викликав швидку медичну допомогу, але на момент її прибуття К. вже була мертва. Лікарі бригади швидкої медичної допомоги підтвердили вказані показання. Вони також зазначили, що намагалися реанімувати К., але їхні зусилля виявилися безуспішними. Вони підтвердили, що не бачили на тілі К. жодних тілесних ушкоджень. На підставі цього було зроблено висновок про відсутність ознак складу злочину, зокрема вбивства.

11. 10 вересня 2013 року заявник звернувся до Коломийської міжрайонної прокуратури зі скаргою на цю постанову. Він зазначив, що її винесли лише на підставі свідоцтва про смерть, не очікуючи результатів судово-медичної експертизи. Він також скаржився, що не було допитано всіх осіб, у тому числі його, та стверджував, що К. вбила її мати через гроші, які К. отримала від продажу в липні 2013 року квартири у м. Полтаві, що належала їй та заявнику. Заявник також вказав, що на руках К. були сліди від ін’єкцій, які він, як стверджувалося, побачив, коли тіло готували до поховання, і які органи державної влади проігнорували. Він стверджував, що ці сліди могли означати введення К. якоїсь речовини, і це спричинило її смерть.

12. 03 жовтня 2013 року Коломийське районне відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи закінчило судово-медичну експертизу, призначену 04 вересня 2013 року. Згідно з його висновком К. померла від гострої серцево-легеневої недостатності та тромбоемболії легеневої артерії. Під час обстеження було виявлено кров’яний згусток, який, як стверджувалося, спричинив смерть, і проведено його судово-гістологічну експертизу. У висновку також зазначалося, що на тілі К. був лише невеликий синець на лівому плечі, який утворився за 3-4 доби до смерті. Подальша токсикологічна експертиза не виявила в крові К. ознак інтоксикації.

13. Листом від 09 жовтня 2013 року Коломийська міжрайонна прокуратура, вочевидь у відповідь на скаргу заявника на постанову від 09 вересня 2013 року, повідомила заявника про проведені слідчі дії. Прокуратура також зазначила, що оскільки зібрана інформація не виявила ознак складу злочину, провадження було закрито. Таким чином, було зроблено висновок про відсутність підстав для вжиття будь-яких заходів прокурорського реагування і постанова була винесена законно. Також зазначалося, що висновок судово-медичної експертизи від 03 жовтня 2013 року був долучений до матеріалів справи.

14. Вбачається, що 08 жовтня 2014 року розслідування у кримінальній справі, закритій Коломийським відділом міліції 09 вересня 2013 року, було відновлено. Сторони не надали копій відповідних документів.

II. ПРОВАДЖЕННЯ, ІНІЦІЙОВАНЕ ЗАЯВНИКОМ У М. ПОЛТАВІ

15. 20 вересня 2013 року заявник звернувся до Київського районного відділу Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області (далі - Київський районний відділ), стверджуючи, що смерть К. настала внаслідок умисного ненадання своєчасної медичної допомоги її співмешканцем і матір’ю, які були з нею у момент смерті. Зокрема, згідно з його твердженнями мати та сестра К. намагалися переконати К. витратити гроші, які вона отримала від продажу квартири, відповідно до їхніх бажань. Заявник також зазначив, що 01 вересня 2013 року отримав текстове повідомлення (далі - SMS) від К. такого змісту: "Діма [заявник], я зрозуміла, мама та Л. [сестра] хочуть моєї смерті. Їм потрібні лише гроші". Крім того, заявник зазначив, що про смерть К. йому повідомив її батько, якого, у свою чергу, повідомила сестра К. близько 15 год. 00 хв., тоді як швидку медичну допомогу викликали близько 17 год. 30 хв. Заявник також посилався на підозрілі сліди на тілі К., у тому числі сліди від ін’єкцій, які органами державної влади ніколи не документувалися та не досліджувалися. Він також стверджував, що К. не мала проблем зі здоров’ям. На підставі зазначеного заявник просив провести ретельне розслідування обставин справи та ексгумацію трупа для з’ясування реального часу та причини смерті.

16. 21 вересня 2013 року Київський районний відділ порушив кримінальну справу за статтею 136 Кримінального кодексу України ("Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані") за ненадання К. медичної допомоги. Жодного підозрюваного вказано не було. Під час цього провадження заявнику було надано статус потерпілого.

17. 26 вересня 2013 року Київський районний відділ, посилаючись на версію подій заявника, описану в його заяві від 20 вересня, призначив проведення ексгумації та судово-медичної експертизи трупа К.

18. 08 жовтня 2013 року була проведена ексгумація трупа К.

19. 20 листопада 2013 року слідчий задовольнив клопотання заявника, який з якихось причин був названий "представником потерпілого", отримати "на зберігання" гістологічні зразки К. та оригінали медичних документів, раніше отримані слідчим з Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи. Також у відповідній постанові зазначалося, що до Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи було надіслано запит про надання цих матеріалів після закінчення їхнього дослідження заявнику "для проведення подальших досліджень". Як вбачається, 03 грудня 2013 року гістологічні зразки та медичні документи К. були направлені заявнику.

20. 05 грудня 2013 року, діючи на підставі постанови від 26 вересня 2013 року, Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи склало висновок експертизи ексгумованого трупа К. Експерти не виявили жодних травм, інших ран чи слідів на трупі, за винятком кількох синців на руках і ногах. У тексті висновку також зазначалося, що 18 листопада 2013 року експерти отримали гістологічні зразки К. і медичні документи, вочевидь від Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи, а 27 листопада 2013 року повернули їх слідчому. Також зазначалося, що слідчого двічі просили надати експертам матеріали кримінальної справи щодо смерті К., оригінал висновку експерта Коломийського відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи та медичну документацію К. (історія хвороби тощо), але ці матеріали надані не були. Насамкінець також було вказано, що 03 грудня 2013 року надійшов лист від слідчого з проханням "повернути експертизу без виконання". На підставі зазначеного було вирішено "зупинити та повернути" експертизу слідчому.

21. Згідно з наданою Урядом інформацією ця судово-медична експертиза не була закінчена у зв’язку з ненаданням експертам медичних документів і гістологічних зразків, які знаходилися у заявника. Уряд зазначив, що слідчі неодноразово зв’язувалися телефоном із заявником і просили надати зазначені матеріали та повідомити їх про своє місце проживання, але він відмовлявся. Заявник стверджував, що органи державної влади ніколи не зв’язувалася з ним, що його місце проживання було їм відомим, а він не змінював його після подій і ніколи не переховувався від органів державної влади. Як вбачається, заявник усе ще має у своєму розпорядженні відповідні матеріали.

22. 20 грудня 2013 року Київський районний суд міста Полтави задовольнив клопотання слідчого Київського відділу міліції про доступ до матеріалів справи, яка розслідувалася Коломийським відділом міліції. Клопотання ґрунтувалося, inter alia, на неможливості закінчити додаткову судово- медичну експертизу без цих документів. Незрозуміло, чи намагався слідчий насправді отримати відповідні документи.

23. 21 лютого 2014 року Київський відділ міліції закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину. У постанові зазначалося, inter alia, що через відсутність доступу до всіх необхідних медичних матеріалів, місцезнаходження яких було невідомим, проведення додаткової судово-медичної експертизи було неможливим.

24. Незрозуміло, чи оскаржував заявник цю постанову. Однак листом від 22 вересня 2014 року прокуратура Київського району міста Полтави повідомила заявника, що 19 вересня 2014 року постанова від 21 лютого 2014 року була скасована, оскільки розслідування було неповним та однобічним. Також зазначалося, що оскільки події відбувалися у м. Коломиї, було вирішено передати справу до м. Коломиї. Суду не була надана копія постанови від 19 вересня 2014 року.

III. ОБ’ЄДНАННЯ ПРОВАДЖЕНЬ ТА ЇХНЄ НАПРАВЛЕННЯ ДО М. КОЛОМИЇ

25. Як вбачається з наявних документів, 17 жовтня 2014 року дві кримінальні справи були об’єднані в одну, а їхнє розслідування доручено Коломийському відділу міліції.

26. Листом від 27 листопада 2014 року прокуратура Івано-Франківської області повідомила заявника, що провадження триває, і слідчому було надано вказівки вжити всіх необхідних заходів для завершення розслідування у розумні строки.

27. 29 червня 2016 року Коломийський відділ поліції закрив провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину. У постанові наводилося посилання на докази, зібрані на початкових стадіях слідства ще у 2013 році, такі як показання співмешканця К., показання лікарів бригади швидкої медичної допомоги, а також висновки експертів від 03 жовтня та 05 грудня 2013 року. Також зазначалося, що 13 липня 2015 року було закінчено комісійну судово-медичну експертизу, призначену за клопотанням заявника. Однак у зв’язку з відсутністю медичних документів і гістологічних зразків, що зберігаються у заявника, експерти не змогли надати жодних відповідей на запитання слідчого. Насамкінець у постанові зазначалося про неможливість провести подальші дослідження, оскільки заявник, який зберігав необхідні медичні документи та гістологічні зразки, відмовився їх надати. У зв’язку з цим було зазначено, що із заявником неодноразово контактували для вирішення проблеми, однак він відмовлявся вказувати своє місце проживання, приїхати до м. Коломиї чи надіслати відповідні матеріали.

28. Заявник стверджує, що не був повідомлений про цю постанову і дізнався про неї лише у квітні 2017 року. На підтримку цього твердження він надав копію своєї скарги до Коломийського відділу поліції, поданої 10 квітня 2017 року, в якій він просив, серед іншого, копію постанови від 29 червня 2016 року.

29. Заявник також подав копію своєї заяви до Івано-Франківської обласної прокуратури, надіслану згідно зі штампом вхідної кореспонденції 28 квітня 2017 року. У цій заяві він повторив свою версію, що його колишню дружину вбили через гроші, і він підозрював, що злочинцями були її співмешканець та мати. Він також стверджував, що на трупі К. були видимі сліди тілесних ушкоджень, які судово-медичні експерти не врахували, зокрема під час першої судово-медичної експертизи. Він також скаржився на те, що додаткова судово-медична експертиза, призначена 26 вересня 2014 року (яка мала перевірити висновки першої), не була закінчена і просив передати справу назад до м. Полтави. На цій підставі він просив скасувати постанову від 29 червня 2016 року.

30. Листом від 03 травня 2017 року Івано-Франківська обласна прокуратура дала вказівку Коломийській місцевій прокуратурі розглянути скаргу заявника та повідомити її про результати такого розгляду до 22 травня 2017 року.

31. Згідно з твердженнями заявника, відповіді на свою заяву він не отримував. На його думку, без цієї відповіді він не міг звернутися до суду.

32. Відповідні положення Кримінального процесуального кодексу України 2012 року передбачають:

Стаття 284. Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи

"...4. Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

...6. Копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови. ...".

Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

"1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

...3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником ...".

Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

"1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані [до суду] особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.".

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

33. Заявник скаржився за статтями 2, 3 та 6 Конвенції на неефективне розслідування смерті своєї колишньої дружини К.

34. Суд повторює, що відповідно до принципу jura novit curia він не зв’язаний правовими підставами, вказаними заявником за Конвенцією та протоколами до неї, і має повноваження ухвалювати рішення щодо кваліфікації фактів скарги, розглядаючи її відповідно до статей або положень Конвенції, які відрізняються від тих, на які посилається заявник (див. рішення у справі "Радомілья та інші проти Хорватії" [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункт 126, від 20 березня 2018 року). У зв’язку з цим у цій справі Суд вважає, що відповідні скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції, яка передбачає:

"Право кожного на життя охороняється законом. (...)".

А. Прийнятність

1. Щодо статусу заявника як потерпілого

35. Уряд стверджував, що заявник не міг вважатися потерпілим від порушення статті 2 Конвенції, оскільки був колишнім чоловіком померлої К. У цьому контексті Уряд зазначив, що відповідно до практики Суду (див., зокрема, рішення у справі "Фіногенов та інші проти Росії" (Finogenov and Others v. Russia), заяви № 18299/03 та № 27311/03, ЄСПЛ 2011 (витяги)), лише близькі родичі померлого або особи, які, не перебуваючи у шлюбі, становили de facto сім’ю, можуть вважатися потерпілими від порушення статті 2 Конвенції. Оскільки заявник і К. розлучилися ще у 2011 році і з тих пір не жили як сім’я, він не міг вважатися потерпілим від стверджуваного порушення.

36. У відповідь заявник зазначив, що був колишнім чоловіком К. і, таким чином, її родичем, а у відповідному кримінальному провадженні йому офіційно був наданий статус потерпілого. Його участь у провадженні на національному рівні ніколи не ставилася під сумнів.