19 листопада 2020 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Арнфінн Бардсен (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги зазначені заяви, подані у різні дати, вказані у таблиці в додатку,

беручи до уваги офіційні декларації про прийняття умов дружнього врегулювання у справах,

після обговорення постановляє таке рішення:

Список заявників наведений у таблиці в додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статті 13 Конвенції, які стосувалися надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності ефективного засобу юридичного захисту, було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Суд отримав підписані сторонами декларації щодо дружнього врегулювання, згідно з якими заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, що стосуються фактів, викладених в цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм суми, зазначені в таблиці у додатку. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Суд бере до уваги досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв.