Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кочкіна та Кочкін проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Лятіф Гусейнов (<...>), судді,

та Енн-Марі Дуге (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 07 липня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за двома заявами (№ 46311/08 та № 2973/10), які подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) пані Людмила Іванівна Кочкіна (далі - перша заявниця) та п. Олексій Іванович Кочкін (далі - другий заявник).

2. Заявників представляв п. Олег Миколайович Рожок - юрист, який практикує у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

3. Заявники стверджували, зокрема, що національні органи влади порушили їхні права, гарантовані Конвенцією, у зв’язку з будівництвом приміщення для консьєржів і сміттєзбірника поблизу їхньої квартири та незабезпеченням органами державної влади виконання рішення суду, яким було зобов’язано провести переобладнання зазначених приміщень.

4. 09 грудня 2013 року про заяви було повідомлено Уряд.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявники народились у 1948 та 1975 роках відповідно і проживають у м. Києві. Перша заявниця - мати другого заявника.

A. Події, що передували справі

6. Заявники є власниками однокімнатної квартири на першому поверсі багатоповерхового будинку. У квартирі немає інших вікон, окрім вікон кухні/балкона, які знаходяться біля входу до будівлі.

У своєму первинному листуванні із цим Судом у 2008 році, а також у формулярах заяв, поданих 15 березня 2009 року і 09 березня 2010 року, та у всіх подальших листах другий заявник вказував відповідну квартиру як свою "постійну адресу". Перша заявниця вказувала іншу адресу. Матеріали справи також містять копії двох листів, надісланих другому заявнику у березні 2007 року та липні 2008 року районною санітарно-епідеміологічною службою. Зазначені листи мають назву "про розгляд заяви мешканців квартири № ..." і містять адресу відповідної квартири.

7. 31 січня 2002 року Київська міська державна адміністрація видала розпорядження "Про заходи щодо облаштування приміщень для консьєржів в будинках існуючого житлового фонду м. Києва у 2002 році". Для реалізації зазначеного розпорядження Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація затвердила програму облаштування приміщень для консьєржів в Оболонському районі міста Києва у 2002 році, яка включала багатоповерховий будинок, де розташована квартира заявників.

8. Відповідно до договору від 21 лютого 2002 року між приватним підприємством "К." і комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Ж." біля входу до будівлі було побудовано приміщення для консьєржів. Оскільки раніше на цьому місці знаходився вхід до сміттєзбірника, сміттєзбірник і приміщення для консьєржів були об’єднані, а двері до сміттєзбірника перенесені. Згідно з надісланими заявниками фотографіями одна зі стін цієї конструкції прилягає до лівої сторони їхнього балкона. Вхід до сміттєзбірника наразі знаходиться перпендикулярно і дуже близько до їхнього балкона.

9. Заявники зазначають, що раніше стіна була розташована подалі, а вхід до сміттєзбірника виходив у бік вулиці, а не до їхнього балкона. Від сміттєзбірника йде поганий запах і він є джерелом розмноження комах, особливо влітку, вид з балкона частково загороджений стіною, а дощові води із даху прибудови стікають на балкон заявників.

B. Провадження щодо захисту майнових прав

10. Заявники звернулися з позовом проти Оболонської районної державної адміністрації, підприємств "Ж." і "K.", поскаржившись на порушення своїх майнових прав на квартиру, оскільки стіна сміттєзбірника прилягала до їхнього балкона, а продовження його стіни було збудовано безпосередньо перед їхнім балконом. 24 грудня 2002 року Оболонський районний суд міста Києва встановив, що всупереч план-схемі з проєкту на будівництво (далі - план-схеми), відповідна прибудова була збудована перед балконом заявників. Суд встановив, що підприємство "К." мало привести прибудову у відповідність до затверджених план-схем. Суд відмовив у задоволенні позову заявників до підприємства "Ж." та Оболонської районної державної адміністрації. Суд також відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, встановивши, що заявники не проживають у цій квартирі та хочуть її продати.

11. 03 червня 2003 року суд постановив ухвалу, якою роз’яснив спосіб виконання рішення від 24 грудня 2002 року. Суд зазначив, що стіну прибудови необхідно було відсунути від балкона заявників, щоб стіна не прилягала до балкона і не перешкоджала виду з нього.

12. У матеріалах справи міститься копія недатованого листа, підписаного більш ніж 30 мешканцями під’їзду, в якому розташовується квартира заявників, голові Оболонського районного суду міста Києва з проханням скасувати рішення від 24 грудня 2002 року. Згідно з іншими матеріалами справи лист нібито був підписаний за результатами зібрання у липні-серпні 2003 року, але в будь-якому випадку не пізніше жовтня 2006 року. У листі було зазначено, що заявники не бажали платити за послуги консьєржа і не проживали у відповідній квартирі.

C. Провадження щодо виконання рішення від 24 грудня 2002 року

13. 11 лютого 2003 року Державна виконавча служба України відкрила виконавче провадження. Двічі у березні 2003 року на М., директора підприємства "К.", накладався штраф за невиконання рішення суду. 09 лютого 2004 року прокуратура Оболонського району порушила кримінальне провадження щодо М. у зв’язку з невиконанням рішення суду.

14. 28 січня 2005 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на підставі постанови прокуратури Оболонського району, було зроблено висновок, що виконати рішення від 24 грудня 2002 року було неможливо, але можна було виконати ухвалу від 03 червня 2003 року (див. пункт 11) і для цього необхідно було розробити та погодити нову проєктну документацію у встановленому законом порядку з урахуванням будь-яких небезпечних наслідків для експлуатації багатоповерхового будинку. Експерт дійшов висновку, що будівництво відповідало план-схемам, за винятком одного кута. Однак було "неможливо встановити, чи відповідає відстань між будівлею та балконом заявників план-схемам". Також було зроблено висновок, що на балкон заявників могли стікати дощові води з даху прибудови. Заявники також не мали доступу до однієї сторони свого балкона ззовні, тому з цього боку неможливо було здійснити ремонт балкона. Експерт зазначив, що будівельних норм щодо приміщень для консьєржів, побудованих перед входом до будівлі, не існувало.

15. 18 жовтня 2005 року прокуратура Оболонського району закрила кримінальне провадження щодо М., оскільки жодного злочину вчинено не було. Прокурор зазначив, що підприємство "К." зменшило ширину стіни біля балкона заявників на половину цеглини; М. не міг переобладнати приміщення без погодженої проєктної документації, тоді як розробка та погодження такої проєктної документації входило до компетенції саме комунального підприємства "Ж.".

16. 23 жовтня 2006 року прокуратура Оболонського району у відповідь на звернення заявників про представництво їхніх інтересів у національних судах ще раз підтвердила, що "під час додаткової перевірки було встановлено, що без погодження відповідного проєкту перебудови з державними органами М. не міг самостійно переобладнати приміщення для консьєржів. Оформлювати проєктну документацію перебудови приміщення міг тільки замовник будівництва, тобто комунальне підприємство "Ж.", Київська міська державна адміністрація та Оболонська районна державна адміністрація, у зв’язку з чим на даний час технічно виконати рішення суду М. не вбачається можливим". Прокурор також порадив заявникам звернутися до зазначених органів державної влади для вирішення питання про переобладнання приміщення.

17. 12 квітня 2006 року Державна виконавча служба України закінчила виконавче провадження у справі у зв’язку з "неможливістю виконати рішення суду без участі боржника".

18. 25 березня 2011 року Оболонський районний суд ухвалив видати заявникам дублікат виконавчого листа від 11 лютого 2003 року. Підприємству "К." не вдалося оскаржити рішення від 25 березня 2011 року в апеляційному та касаційному судах.

19. 10 серпня 2011 року Державна виконавча служба України відкрила виконавче провадження. Двічі, у січні та вересні 2013 року, на М., директора підприємства "К.", повторно накладались штрафи у зв’язку з невиконанням рішення суду. Державний виконавець також звернувся до прокуратури з поданням, в якому зазначив, що М. мав бути притягнутий до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

20. 21 березня 2014 року Державна виконавча служба України закінчила виконавче провадження у справі, зазначивши, що рішення від 24 грудня 2002 року залишалося невиконаним і не могло бути виконане без участі підприємства "К.".

21. 28 травня 2014 року Оболонський районний суд скасував постанову від 21 березня 2014 року. Проаналізувавши положення законодавства, суд дійшов висновку, що ніщо не перешкоджало Державній виконавчій службі України виконати рішення суду від 24 грудня 2002 року без участі підприємства "К.", оскільки положення законодавства надавали Державній виконавчій службі України право залучати для забезпечення виконання рішень необхідні органи державної влади, підприємства, установи та організації. Боржник повинен був сплатити відповідні витрати. Як вбачається, державні виконавці не виконали рекомендацій суду.

D. Провадження щодо знесення приміщення для консьєржів

22. У серпні 2006 року заявники ініціювали судове провадження, вимагаючи, щоб підприємство "К." знесло приміщення для консьєржів. Вони зазначили, що згідно з судовою будівельно-технічною експертизою від 28 січня 2005 року виконати рішення від 24 грудня 2002 року було неможливо, а тому приміщення для консьєржів слід було знести.

23. 09 листопада 2006 року Оболонський районний суд ухвалив рішення не на користь заявників. Суд встановив, що відповідне будівництво було здійснено на підставі договору між комунальним підприємством "Ж." і підприємством "K.". Оскільки йшлося не про будівництво, а про "облаштування приміщення", отримання спеціального дозволу на таке будівництво не потребувалося.

24. 12 листопада 2007 року Апеляційний суд міста Києва залишив це рішення без змін. Суд встановив, що 31 січня 2002 року Київська міська державна адміністрація виділила кошти на облаштування приміщень для консьєржів у будівлях існуючого житлового фонду. Районні державні адміністрації були зобов’язані скласти план-схеми таких приміщень. 21 лютого 2002 року комунальне підприємство "Ж." уклало договір з підприємством "К." про облаштування приміщення для консьєржів. Договір передбачав, що підприємство "Ж.", як замовник, надасть підприємству "K." усю необхідну документацію для виконання робіт з облаштування, здійснюватиме контроль і технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю виконаних будівельних робіт, дотриманням будівельних норм і правил тощо. Після закінчення робіт підприємство "Ж." прийняло роботи з облаштування і не заявило про жодні недоліки. Тому підприємство "К." належним чином виконало свої зобов’язання і на нього "не може бути покладено обов’язок по знесенню приміщення, оскільки він не є особою, яка здійснила будівництво". До того ж, предметом договору був не сміттєзбірник, а приміщення для консьєржів. Суд зазначив, що заявники не були позбавлені можливості пред’явити позов до належного відповідача.

25. 18 березня 2008 року Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявників.

E. Провадження щодо законності будівництва

26. У липні 2006 року заявники подали позов проти підприємств "K." та "Ж.", оскаржуючи законність будівництва приміщення для консьєржів і дійсність акту прийняття в експлуатацію. Вони вказали на відсутність дозволу на будівництво та проєктної документації, а тому будівництво було незаконним.

27. 22 грудня 2006 року Оболонський районний суд ухвалив рішення не на користь заявників. 16 квітня 2007 року Апеляційний суд міста Києва скасував рішення від 22 грудня 2006 року та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційний суд зобов’язав суд першої інстанції ретельно вивчити відповідність план-схем здійснення прибудови приміщення для консьєржів розпорядженню Київської міської державної адміністрації від 31 січня 2002 року № 144 та залучити Оболонську районну державну адміністрацію як співвідповідача. Апеляційний суд також зазначив, що наявності двох дверей до сміттєзбірника, ймовірно, було недостатньо для усунення негативних наслідків близького розташування останнього до балкона заявників.

28. 28 серпня 2008 року Оболонський районний суд ухвалив рішення не на користь заявників. Суд встановив, що підприємство "К." облаштувало приміщення для консьєржів відповідно до план-схем, наданих підприємством "Ж.". Будівельні роботи були прийняті підприємством "Ж.", що означало належне виконання таких робіт. Суд послався на рішення від 24 грудня 2002 року та 09 листопада 2006 року і встановив відсутність підстав для визнання будівництва незаконним. Суд зазначив, що підприємство "К." зменшило кут лівого уступу прибудови приблизно на 0,6 м-1, що забезпечило доступ та експлуатацію фасаду балкона заявників, прибудова не перешкоджала проникненню природного світла до квартири, а для попередження поширення неприємного запаху зі сміттєзбірника, це приміщення було обладнане двома дверима.

29. 11 листопада 2008 року Апеляційний суд міста Києва залишив це рішення без змін. 27 січня 2009 року Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявників.

30. На початку 2008 року прокуратура Оболонського району та Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Києві повідомили заявників, що проєктна документація щодо облаштування приміщення для консьєржів не погоджувалася з органами державного пожежного нагляду.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Відповідне національне законодавство щодо будівельних норм

1. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР-2

31. Відповідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачають:

"Стаття 30

Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

a) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління об’єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

...

6) вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Стаття 31

Повноваження у галузі будівництва

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

a) власні (самоврядні) повноваження:

1) організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об’єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків,

...

9) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок."

2. Житловий кодекс України від 30 червня 1983 року

32. Відповідні положення Житлового кодексу України передбачають:

"Стаття 181

Технічне обслуговування та ремонт будинків громадського житлового фонду і будинків житлово-будівельних кооперативів

Державні житлово-експлуатаційні і ремонтно-будівельні служби здійснюють за договором технічне обслуговування та ремонт будинків громадського житлового фонду і будинків житлово-будівельних кооперативів.".

3. Розпорядження Київської міської адміністрації "Про заходи щодо облаштування приміщень для консьєржів, в будинках існуючого житлового фонду м. Києва у 2002 році" від 31 січня 2002 року № 144

33. Відповідні положення розпорядження Київської міської адміністрації від 31 січня 2002 року № 144 передбачають:

"Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Київської міської ради від 20.12.2001 № 172/1596-3 "Про бюджет м. Києва на 2002 рік":

3. Районним у м. Києві державним адміністраціям:

3.1. формування пропозицій до міської адресної програми облаштування приміщень для консьєржів здійснювати за доцільністю та з дотриманням чинного законодавства;

3.2. до пропозицій по адресній програмі надавати схеми пропонованого варіанту розміщення приміщень для консьєржів з визначеними точками підключення комунікацій і погодження районних архітекторів і районних управлінь пожежної охорони.

Відповідальність за повноту і якість наданих схем несуть районні державні адміністрації.

6. Головному управлінню контролю за благоустроєм міста (...) забезпечити оперативну видачу ордерів на проведення робіт з облаштування приміщень для консьєржів в існуючому житловому фонді м. Києва.".

B. Відповідне національне законодавство щодо виконавчого провадження

1. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, чинний на момент подій

34. Відповідно до частини другої статті 75 Закону України, якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, і вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

2. Інструкція з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5

35. Відповідно до розділу II Інструкції "Учасники виконавчого провадження" державні виконавці використовують усі надані їм права та повноваження для забезпечення своєчасного і належного виконання рішення. Зокрема, згідно з пунктами 2.5 та 2.6 розділу II Інструкції державні виконавці мають право залучати інші органи державної влади, підприємства, установи, організації, посадових осіб, фізичних осіб, юридичних осіб, якщо їхня участь може сприяти своєчасному та повному виконанню рішень.