Україна та Йорданське Хашимітське Королівство, які далі іменуються "Сторони",

сповнені бажання надалі розвивати дружні стосунки та укріплювати надання взаємної правової допомоги у цивільних справах на основі принципів національного суверенітету, справедливості та невтручання у внутрішні справи,

вирішили укласти Договір про взаємну правову допомогу у цивільних справах та

домовились про таке:

1. Громадяни будь-якої зі Сторін мають право на такий самий правовий захист на території іншої Сторони відповідно до її законодавства щодо своїх прав та інтересів, як і громадяни цієї Сторони.

2. Громадяни будь-якої зі Сторін на території іншої Сторони відповідно до її законодавства мають право на доступ до судів та інших компетентних органів для подачі позовів та захисту своїх прав та інтересів щодо цивільних справ на тих самих умовах, як і громадяни цієї Сторони.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті також застосовуються до юридичних осіб, розташованих або утворених на території будь-якої зі Сторін відповідно до її законодавства.

1. Для цілей цього Договору Центральні органи Сторін зносяться один з одним безпосередньо або дипломатичними каналами.

2. Центральним органом для України є Міністерство юстиції України. Центральним органом для Йорданського Хашимітського Королівства є Міністерство юстиції Йорданського Хашимітського Королівства.

3. Кожна Сторона повідомляє іншій Стороні дипломатичними каналами про будь-яку зміну її Центрального органу.

1. Запити про надання правової допомоги та підтвердні документи складаються мовою запитуючої Сторони та супроводжуються перекладом на офіційну мову запитуваної Сторони.

2. Документи, одержані при виконанні запитів про надання правової допомоги, складаються офіційною мовою запитуваної Сторони.

3. Загальне спілкування між Центральними органами може здійснюватися англійською мовою.

Центральні органи обох Сторін на запит будь-якої зі Сторін взаємно обмінюються інформацією стосовно законодавства та практики в їхніх державах щодо правових питань.

1. На підставі цього Договору Сторони надають одна одній найширші заходи взаємної правової допомоги у цивільних і комерційних справах, включаючи визнання та виконання судових рішень у таких справах, а також вироки у кримінальних справах в частині цивільного позову про відшкодування шкоди відповідно до їх внутрішнього законодавства.

2. Допомога відповідно до цього Договору включає, але не обмежується:

a) врученням судових викликів та інших судових документів;

b) одержанням доказів;

c) опитуванням осіб;

d) одержанням інформації та документів;

e) наданням будь-якої іншої правової допомоги у цивільних справах, яка не заборонена законодавством Сторін.

1. Запит про надання правової допомоги складається у письмовій формі та включає таку інформацію:

a) назву запитуючого органу;

b) опис провадження та правової допомоги, що запитується;

c) імена сторін та їхнє громадянство, якщо це доцільно;

d) імена, адреси та інша наявна контактна інформація щодо заінтересованих осіб;

e) будь-яка інша інформація, необхідна для виконання запиту.

2. До запиту, де це доцільно, додається список питань, що мають бути поставлені.

3. Запит про надання правової допомоги та підтвердні документи до нього підписуються та скріплюються офіційною печаткою компетентного органу запитуючої Сторони.

4. Якщо запитувана Сторона вважає зміст запиту недостатнім для його виконання, вона має право вимагати надання додаткової інформації.

1. Запит про надання правової допомоги виконується відповідно до внутрішнього законодавства запитуваної Сторони. Однак запитувана Сторона дотримується будь-якого спеціального методу чи процедури, які чітко зазначені у запиті, у тій мірі, в якій це не суперечить її законодавству.

2. Запити виконуються якомога швидше.

3. Запитуючій Стороні на прохання повідомляють про час і місце проведення судового засідання з тією метою, щоб сторони, яких це стосується, та їхні законні представники, якщо такі є, могли бути присутні. Така інформація надсилається через Центральні органи заздалегідь.

Правова допомога не надається, якщо надання такої правової допомоги порушуватиме суверенітет, безпеку або публічний порядок запитуваної Сторони або суперечитиме її внутрішньому законодавству. Запитуючій Стороні письмово повідомляють про причини відмови.

1. Запит про вручення документів має містити ім'я та повну адресу особи або осіб, яким мають бути вручені документи, а також відповідні документи.

2. Якщо документи не можуть бути вручені за адресою, зазначеною у запиті про вручення, запитувана Сторона може вжити необхідних заходів для встановлення фактичної адреси. Якщо адресу встановити неможливо, запитувана Сторона інформує про це запитуючу Сторону та повертає документи останній.

3. Вручення документів підтверджується відповідно до правил запитуваної Сторони. У підтвердженні повинні бути зазначені дата і місце вручення, а також ім'я особи, якій вручено документи.

1. Якщо свідок або експерт на виклик добровільно з'явився до компетентного органу запитуючої Сторони, ця особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, затримана або покарана на території цієї Сторони у зв'язку з будь-яким злочином, скоєним до прибуття на її територію.