Україна, з одного боку, та Королівство Марокко, з іншого боку (далі - Сторони),

сповнені бажання розвивати ефективну взаємодію між двома державами у сфері правового співробітництва у цивільних і комерційних справах на основі взаємної поваги, суверенітету та рівності,

домовились про таке:

Сторони зобов’язуються взаємно надавати правову допомогу в цивільних і комерційних справах на запит однієї з них.

1. Громадяни кожної зі Сторін користуються на території іншої Сторони таким самим правовим захистом, який надається громадянам останньої, стосовно своїх особистих і майнових прав.

2. Громадяни кожної зі Сторін мають право вільного доступу до судових органів іншої Сторони для здійснення та захисту своїх прав.

3. Пункти 1 і 2 цієї статті застосовуються також до юридичних осіб, які були утворені відповідно до законодавства будь-якої зі Сторін і мають своє місце знаходження на території однієї з них.

1. На громадян будь-якої зі Сторін, які постають перед судом іншої Сторони, не накладається жодна застава чи завдаток будь-якого характеру через їх статус іноземців або через відсутність постійного місця проживання чи перебування на території останньої.

2. Пункт 1 цієї статті застосовується також до юридичних осіб, які були створені відповідно до законодавства будь-якої зі Сторін і мають своє місцезнаходження на території однієї з них.

1. Громадяни однієї Сторони користуються на території іншої Сторони безоплатною правничою допомогою, пільгами щодо звільнення від судових виплат та витрат чи їх зменшення на тих самих умовах, що і її громадяни, які передбачені відповідно до законодавства Сторони, у якій запитується допомога.

2. Можливість скористатися безоплатною правничою допомогою може бути надана на будь-якій стадії провадження у справі, включаючи стадію виконання рішення.

3. Для цілей застосування пункту 1 цієї статті документ про фінансове, сімейне і/або особисте становище заявника видається заявнику у відповідному випадку компетентним органом країни його громадянства або місця постійного проживання. Цей документ видається дипломатичним представництвом або консульською установою його країни, що має відповідну територіальну компетенцію, якщо заявник проживає у третій країні.

1. Документи, що передаються компетентними органами при застосуванні цього Договору, звільняються від легалізації у будь-якій формі, якщо вони підписані та скріплені печаткою органу, який видав його в рамках своїх повноважень.

2. Вказані документи, видані відповідно до національного законодавства однієї зі Сторін, мають на території іншої Сторони таку ж доказову силу, що і відповідні документи, видані у цій Стороні.

3. У випадку сумніву щодо документів, отриманих відповідно до пункту 1 цієї статті, Центральні органи можуть підтверджувати їх автентичність.

1. Для цілей цього Договору центральними органами Сторін є Міністерство юстиції України та Міністерство юстиції Королівства Марокко. Кожна Сторона інформує іншу Сторону про будь-яку зміну свого центрального органу.

2. Центральні органи надсилають запити про правову допомогу безпосередньо один одному. При цьому не виключається можливість використання дипломатичних каналів.

Центральні органи здійснюють на запит один одного обмін інформацією та документами у сфері цивільного і комерційного законодавства.

Правова допомога охоплює вручення повідомлень і пересилку судових та позасудових документів, виконання процесуальних дій, таких як опитування свідків або сторін, проведення експертизи або одержання доказів та обмін документами про цивільний стан, а також виконання будь-яких інших процесуальних дій за запитом компетентного органу однієї зі Сторін.

У наданні правової допомоги може бути відмовлено, лише якщо запитувана Сторона вважає, що це може зашкодити її суверенітету, безпеці або публічному порядку.

1. Запит про правову допомогу та супровідні документи подаються у письмовій формі і мають бути підписані та скріплені печаткою компетентного органу.

2. Якщо запит, що надійшов, складений з порушенням вимог цього Договору, його повертають запитуючому компетентному органу для належного оформлення.

Запити і підтвердні документи складаються мовою запитуючої Сторони та супроводжуються перекладом на мову запитуваної Сторони або на французьку мову.

Запитувана Сторона покриває витрати, пов’язані з виконанням запиту про правову допомогу, за винятком таких витрат, які покладаються на запитуючу Сторону:

a) гонорари експертам і перекладачам;

b) виплати свідкам;

c) витрати щодо застосування спеціальної процедури на прохання.

Якщо запитуюча Сторона вважає, що відомостей, що містяться у запиті про правову допомогу, недостатньо для забезпечення його виконання або вони неповні, вона може запитати додаткову інформацію.

1. Запит про вручення судових або позасудових документів повинен містити:

a) назву запитуючого суду;

b) реквізити справи, якої стосується запит;

c) прізвище, ім’я, громадянство, адресу особи, якої стосується запит, стосовно юридичних осіб - їх форму, назву і місцезнаходження;

d) перелік документів, що додаються, якщо необхідно;

e) зазначення спеціального способу вручення, якщо необхідно;

f) будь-які інші відомості, необхідні для здійснення вручення.

2. У випадку вручення судових рішень в запиті про вручення зазначаються строки та порядок їх оскарження згідно із законодавством запитуючої Сторони.

3. Підтвердження про вручення судових або позасудових документів здійснюється шляхом оформлення розписки із зазначенням дати та підписом одержувача. Якщо адресат відмовляється одержати документ або поставити підпис, це зазначається у підтвердженні.

4. Якщо адреса, зазначена у запиті, є неповною або неточною, запитувана Сторона вживає всіх необхідних заходів для встановлення адреси відповідної особи. Якщо адреса не може бути встановлена, незважаючи на вжиті заходи, запитувана Сторона інформує про це запитуючу Сторону і повертає запит і документи.

1. Судові доручення повинні містити такі відомості:

a) назву запитуючого суду;