Ст. 3 • Таке, що принижує гідність, поводження

• Неналежні умови тримання під вартою під час досудового слідства

Ст. 13 • Відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту

Ст.46 • Пілотне рішення • Структурна проблема

• Держава-відповідач зобов’язана зменшити переповненість

в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах,

покращити умови тримання під вартою і ввести

превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Сукачов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Андре Потоцький (<...>),

Йонко Грозєв (<...>),

Сіофра О’Лірі (<...>),

Мартіньш Мітс (<...>),

Ладо Чантурія (<...>), судді,

та Клаудія Вестердік (<...>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 10 грудня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 14057/17), яку 10 лютого 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Віктор Валерійович Сукачов (далі - заявник).

2. Заявника, якому було надано правову допомогу, представляла пані О. Ащенко - юрист, яка практикує у м. Харкові. 23 серпня 2018 року пані Ащенко поінформувала Суд, що більше не могла представляти заявника. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

3. Заявник стверджував, зокрема, що умови тримання його під вартою під час досудового слідства та перевезення до суду і тримання його там у дні проведення судових засідань були нелюдськими та такими, що принижують гідність, у порушення статті 3 Конвенції. Він також скаржився по суті за статтею 13 Конвенції на відсутність у його розпорядженні ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку із зазначеними скаргами.

4. 19 грудня 2017 року Суд вирішив надати справі заявника статус пріоритетної відповідно до правила 41 Регламенту Суду, повідомити Уряд про скарги заявника та запропонувати сторонам надати коментарі щодо доцільності застосування до справи процедури пілотного рішення (підпункт "а" пункту 2 правила 61).

5. Сторони надали зауваження у справі. Уряд також надав коментарі щодо застосування процедури пілотного рішення у цій справі, тоді як заявник залишив це питання на розсуд Суду.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Заявник народився в 1978 році та наразі тримається під вартою у м. Дніпрі.

A. Умови тримання заявника під вартою під час досудового слідства

7. 31 травня 2012 року заявник був затриманий за підозрою у причетності до тероризму та виготовленні і зберіганні вибухових речовин.

8. Зрештою, 20 лютого 2018 року Індустріальний районний суд міста Дніпра (далі - районний суд) визнав його винним за всіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

9. З 12 липня 2012 року заявник тримається під вартою у Дніпропетровському (наразі Дніпровському) слідчому ізоляторі № 3, який у березні 2016 року було перереєстровано в установу виконання покарань (далі для практичних цілей - Дніпровське СІЗО).

10. З 12 липня 2012 року по 19 липня 2013 року заявник тримався у камері № 661, а з 21 листопада 2013 року по 08 травня 2014 року - у камері № 655. Згідно з його твердженнями обидві камери знаходилися у корпусному відділенні 6. Сторони не вказали, в якій із цих камер заявник тримався з 19 липня по 21 листопада 2013 року; заявник посилався на обидві камери. Загальна площа кожної камери становила 7,7 кв.м, з яких 6,7 кв.м були житловим простором, призначеним для двох осіб. Заявник зазначив, що доступний йому в камерах особистий житловий простір складав 3,35 кв.м, що свідчило про тримання у кожній камері разом з ним ще одного ув’язненого. Не оскарживши це твердження, Уряд зазначив, що не міг надати інформацію стосовно кількості ув’язнених, які трималися у цих камерах, оскільки відповідні записи були знищені після закінчення встановленого законом строку зберігання.

11. З 08 по 26 травня 2014 року заявника тримали у камері № 931, розрахованій на п’ятьох осіб, загальна площа якої складала 14,5 кв.м або 13 кв.м житлового простору. Заявник стверджував, що в цій камері трималося від чотирьох до п’яти ув’язнених. Не оскарживши це твердження, Уряд знову послався на відсутність відповідних записів.

12. З 26 травня 2014 року по 22 березня 2017 року заявника тримали у камері № 911, розрахованій на п’ятьох осіб, загальна площа якої складала 14,5 кв.м, або 13 кв.м житлового простору. У таблиці далі наведена надана Урядом інформація, не оскаржена заявником, про кількість ув’язнених, які трималися у камері в різні періоди з 01 січня 2015 року по 22 березня 2017 року. Сторони не надали точну інформацію про кількість ув’язнених у цій камері з 26 травня 2014 року по 01 січня 2015 року, заявник посилався на "чотирьох-п’ятьох ув’язнених", і Уряд це не оскаржив. З огляду на встановлені у справі "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункт 114, від 20 жовтня 2016 року, в останній колонці таблиці зазначено доступний заявнику особистий простір у камері в період з 01 січня 2015 року по 22 березня 2017 року (сторони не надали інформацію щодо періоду після останньої дати):

13. Згідно з первинними доводами заявника у зазначених камерах була погана вентиляція. Взимку вікна були зачинені так, щоб їх неможливо було відчинити, і до камер не надходило свіже повітря. З травня по жовтень рами з вікон знімалися і повітря у камерах ставало чистішим. Проте через часткову відсутність скла у камери залітали комарі, яких приваблювало штучне освітлення з камер, що ніколи не вимикалося. Туалет у камерах був відгороджений від житлової зони невисокою перегородкою. Камери не були обладнані сифонною системою водовідведення, в результаті чого в камері постійно зберігався неприємний запах. Ув’язнені могли приймати душ лише раз на тиждень. Душові кабіни були обладнані недостатньою кількістю кранів, з яких лише деякі зазвичай працювали. Часто було неможливо встановити прийнятну температуру води. Адміністрація не забезпечувала централізоване прання білизни та ув’язнені були змушені прати і сушити свою білизну у камерах. Камери постійно були вологими.

14. На підтримку своїх тверджень заявник надав п’ять фотографій камери № 911, зроблених ним та іншими ув’язненими. На фотографіях видно туалет з низькою перегородкою без дверей, рукомийник, стіл, лавку, п’ять ліжок і білизну, яка висить на мотузках. Заявник також посилався на письмові показання інших ув’язнених. Зокрема, А.Б., Р.Ш. та А.Є., які вочевидь трималися з ним у камері № 911 в невстановлений період, стверджували, що доступний простір у камері обмежувався проходом між ліжками шириною у 0,9 метра, якого було недостатньо для будь-якої фізичної активності. Вони також стверджували, що туалет був відгороджений від житлової зони лише стінкою висотою у 0,53 метра. Ув’язнені були змушені сховати туалет за "шторою", зробленою з постільної білизни. Туалетний отвір був закритий зробленою ув’язненими "грушею", оскільки з каналізаційної труби йшов неприємний запах. Ув’язнені також згадували про неналежну вентиляцію в камері та стверджували, що до камери залітала велика кількість комарів (оскільки влітку рами на вікнах були відсутні).

15. Заявник також посилався на письмові показання зазначених ув’язнених і двох інших ув’язнених (С.К. і К.З.) щодо загальної ситуації у Дніпровському СІЗО. Усі вони стверджували, що ув’язнені могли приймати душ лише раз на тиждень, душові кабіни були брудними, а деякі крани не працювали. Вони також підтвердили описану заявником ситуацію з пранням білизни. С.К. і К.З. також посилалися на переповненість, погане освітлення та вентиляцію у своїх власних камерах, антисанітарію, відсутність відокремлення туалету від житлової зони, ненадання предметів особистої гігієни, речей першої необхідності або миючих засобів, щоденні прогулянки тривалістю менше години у невеликому, брудному та вкритому пилом подвір’ї, погане харчування тощо.

16. Насамкінець, на підтримку своїх доводів про умови тримання під вартою у Дніпровському СІЗО, заявник посилався на доповіді Європейського Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі - КЗК) за результатами його візитів до України у 2009 та 2013 роках (див. пункти 28 і 30) та на доповідь за 2012 рік, підготовлену представниками національного превентивного механізму (далі - НПМ; див. пункт 46), які відвідали СІЗО.

17. Згідно з твердженнями Уряду, який посилався на лист, підготовлений за його запитом адміністрацією Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС) від 16 березня 2018 року, усі вказані заявником камери були у задовільному стані. Вони були обладнані сидячими та спальними місцями, а також необхідними меблями та іншим інвентарем. Ув’язнені мали можливість працювати з документами, їсти та відпочивати у камерах. Усі камери були обладнані санітарними вузлами, у тому числі рукомийниками та туалетами зі справним змивним механізмом, які були відгороджені від житлової зони стіною висотою 1,6 метри. Освітлення у камерах було увімкнено вдень і вночі, а вентиляція була належною. З 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. ув’язненим дозволялося безперервно спати; щоденні прогулянки за межами камер тривали одну годину; подвір’я для прогулянок для камер № 661 та № 655 було розміром 11,5 квадратних метрів, а для камер № 911 та № 931 - 15 та 30 квадратних метрів відповідно.

18. 02 грудня 2016 року заявник надіслав звернення народному депутату Верховної Ради України M., в якому скаржився, inter alia, на те, що побутові умови у Дніпровському СІЗО погіршилися та ув’язненим не дозволялося приймати душ протягом трьох тижнів. Він просив М. допомогти з організацією перевірки СІЗО. 22 грудня 2016 року М. звернувся до Генерального прокурора України з проханням вжити відповідних заходів і поінформувати його про них. 19 січня 2017 року прокурор області, якому було направлено звернення, поінформував М. та заявника, що за результатами проведеної внутрішньої перевірки твердження заявника не підтвердилися. Доступ до лазні та прального обслуговування ув’язнених було організовано відповідно до встановленого графіка, а жодних порушень у роботі котельні та душових не було.

19. 23 лютого 2017 року заявник звернувся до Генерального прокурора України зі скаргою, стверджуючи про неналежний розгляд його скарг щодо поганого стану душових і непроведення перевірки стану деяких з них. Він також стверджував, що міг приймати душ лише раз на тиждень.

20. 31 травня 2017 року прокурор області поінформував заявника, що проведена за його зверненням перевірка встановила, що доступ до лазні у СІЗО надавався відповідно до законодавства та встановленого графіка. Відповідно до національних стандартів використання лазні було доступним щонайменше раз на тиждень. Жодних перебоїв у роботі котельні та лазні встановлено не було. Санітарний та технічний стан душових був задовільним. Після опитування інших ув’язнених жодних скарг від них у зв’язку з цим виявлено не було.

B. Умови перевезення заявника та тримання під вартою у дні проведення судових засідань

21. Уряд зазначив, а заявник не оскаржував, що з листопада 2012 року по березень 2018 року останній 392 рази перевозився в автомобілі спеціального призначення з Дніпровського СІЗО до районного суду для участі у судових засіданнях у його кримінальній справі. Відстань від СІЗО до суду складала приблизно 26,5 км, і поїздка в один кінець тривала від сорока хвилин до півтори години.

22. Згідно з твердженнями заявника для перевезення ув’язнених зазвичай використовувалися такі транспортні засоби: мікроавтобус "ГАЗ" з двома камерами, призначеними для двох-трьох і трьох-чотирьох осіб відповідно; мікроавтобус "ГАЗ" з двома камерами розміром у 2,1-2,2 м-2 (для шести-десяти осіб) та 0,4 м-2 (для одного ув’язненого); мікроавтобус "ГАЗ" з трьома камерами, дві з яких були призначені для одного-трьох ув’язнених та одна - для чотирьох-п’яти; та мікроавтобус "ГАЗ" з чотирма камерами. У мікроавтобусах було недостатнє освітлення та вентиляція. Узимку в них було холодно, а влітку температура всередині піднімалася до 35-40 °С. У мікроавтобусах не було окремого місця для курців, тому некурці були змушені вдихати тютюновий дим. На підтримку своїх тверджень заявник надав вісім фотографій декількох мікроавтобусів, які демонстрували відсутність вікон у деяких з них. Він також посилався на доповідь НПМ за 2013 рік (див. пункт 47).

23. Згідно з твердженнями Уряду, який посилався на лист Національної поліції України від 27 березня 2018 року, складений, у свою чергу, на підставі проведеної 21 листопада 2017 року перевірки, заявника перевозили у таких транспортних засобах: мікроавтобус УАЗ 31519 з однією загальною камерою, призначеною для двох ув’язнених; мікроавтобус ГАЗ 27521 з однією загальною камерою, призначеною для чотирьох ув’язнених; мікроавтобус TK-AZU-1, призначений для перевезення семи ув’язнених, з однією загальною камерою та трьома одиночними камерами; мікроавтобус ГАЗ 2705-222, призначений для перевезення восьми ув’язнених, з двома загальними камерами; мікроавтобус Foton-BL 1043, призначений для перевезення дванадцятьох ув’язнених, з однією загальною камерою, двома камерами для двох ув’язнених і трьома одиночними камерами; та мікроавтобус ГАЗ 3307, призначений для перевезення двадцяти одного ув’язненого, з однією загальною камерою, двома камерами для двох ув’язнених і двома камерами для чотирьох ув’язнених. Зазначені транспортні засоби були облаштовані відповідно до національних і міжнародних стандартів. Кожна камера в них була обладнана штучним освітленням, яке протягом поїздок було постійно увімкнене. Вентиляція в камерах здійснювалася через установлені на кузові автомобіля вентиляційні отвори; ув’язнені могли регулювати їх для доступу свіжого повітря. Верхня та нижня частини дверей камер становили собою ґрати, через які також забезпечувався доступ до свіжого повітря. Автомобілі були обладнані обігрівачами. Записи за 2017 рік свідчили, що вентиляція та система опалювання були "доступними" в автомобілях спеціального призначення, і що вентиляційна система "працювала" в одному автомобілі, а системи опалювання - у трьох.

24. Після прибуття до районного суду заявник тримався у камерах, розташованих у кімнаті для очікування, де знаходилися місце для працівників конвою, три камери для ув’язнених і туалет. Уряд стверджував, і заявник не оскаржив, що кожна з камер була розміром 6 м-2 , обладнана лавками та мала штучне освітлення.

25. Згідно з твердженнями заявника у камерах для очікування не було доступу до свіжого повітря і природного освітлення, а також штучної вентиляції та столів. Ув’язненим дозволялося піти до туалету лише з дозволу працівника конвою, якщо у кімнаті для очікування перебувало від двох до трьох працівників. У камерах зазвичай трималося від трьох до семи ув’язнених. У дні проведення засідань заявник залишався у суді протягом більшої частини доби, оскільки мікроавтобус забирав ув’язнених із СІЗО о 08 год. 30 хв., але засідання починалися лише о 14 год. 20 хв. - 14 год. 30 хв. і закінчувалися о 17 год. 30 хв., після чого мікроавтобус забирав ув’язнених до СІЗО.

26. На підтримку своїх тверджень заявник надав чотири фотографії камер для очікування. Він також посилався на лист управління Державної судової адміністрації України від 25 травня 2015 року, який підтверджував відсутність у цих камерах штучної вентиляції. Заявник також посилався на доповіді НПМ за 2013 та 2014 роки (див. пункт 47).

II. ВІДПОВІДНІ МАТЕРІАЛИ РАДИ ЄВРОПИ, МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

A. Комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

1. Загальні доповіді

27. У відповідних витягах із загальних доповідей КЗК зазначено:

2-а загальна доповідь (CPT/Inf (92) 3)

"46. Питання переповненості безпосередньо стосується компетенції КЗК. Всі служби та діяльність всередині установи виконання покарань зазнають негативного впливу, якщо в установі буде більше ув’язнених, ніж було передбачено для тримання у ній; загальний рівень життя в установі, можливо, суттєво погіршиться. Крім того, з матеріальної точки зору рівень переповненості установи виконання покарань або конкретної її частини може сам собою бути нелюдським або таким, що принижує гідність.

47. Вирішальне значення для добробуту ув’язнених відіграє задовільна програма їхньої діяльності (робота, навчання, спорт тощо)... [У]в’язнені, незважаючи на те, наскільки хорошими є створені для них побутові умови, не можуть бути просто залишені наодинці з самими собою...

48. Особливу увагу слід приділяти прогулянкам. Вимога про дозвіл ув’язненим перебувати щодня щонайменше одну годину на свіжому повітрі широко визнається основоположною гарантією... Також очевидно, що щоденне перебування на свіжому повітрі має відбуватись на розумно просторій ділянці; сама ділянка має бути, наскільки можливо, обладнана укриттям на випадок поганої погоди …

49. Доступ у будь-який час до нормальних туалетів, а також підтримання належних гігієнічних умов є важливими елементами створення гуманних умов …

50. КЗК хотів би додати, що його особливо турбує, коли він встановлює проблему переповненості у поєднанні з недостатнім режимом діяльності та неналежним доступом до туалетів/душових в одній установі виконання покарань. Загальний вплив таких умов на ув’язнених може виявитися вкрай негативним …".

7-а загальна доповідь (CPT/Inf (97) 10)

"13. Як КЗК зазначив у своїй 2-ій загальній доповіді, питання переповненості безпосередньо стосується компетенції Комітету (див. CPT/Inf (92) 3, пункт 46). Переповненість установи виконання покарань призводить до тісних і антисанітарних умов проживання; постійної відсутності приватності (навіть під час здійснення таких базових задач, як користування туалетом); зменшення діяльності поза межами камери, оскільки попит перевищує кількість наявних працівників і приміщень; перевантаження частин медичного обслуговування; посилення напруженості та, відповідно, більшого рівня насилля серед ув’язнених, а також між ув’язненими та працівниками. І цей список не є вичерпним.

КЗК вже неодноразово був змушений робити висновок, що негативний вплив переповненості призводить до нелюдських та таких, що принижують гідність, умов тримання під вартою …".

11-а загальна доповідь (CPT/Inf (2001) 16)

"28. Негативне явище переповненості пенітенціарних установ властиве пенітенціарним системам по всій Європі та серйозно підриває спроби поліпшити умови тримання під вартою. На негативних наслідках переповненості пенітенціарних установ вже акцентувалася увага в попередніх загальних доповідях. З поширенням діяльності КЗК на Європейському континенті Комітет зіткнувся з великою кількістю ув’язнених і пов’язаним з цим серйозним переповненням пенітенціарних установ. Те, що держава тримає за ґратами так багато своїх громадян, не може пояснюватись високим рівнем злочинності; відповідальним за це частково має бути загальний світогляд працівників правоохоронних і судових органів.

За таких обставин проблему не вдасться вирішити за рахунок зростання фінансових асигнувань для пенітенціарних установ. Натомість, слід переглянути чинне законодавство і практику щодо тримання під вартою під час досудового слідства та ухвалення вироків, а також щодо альтернативних позбавленню волі покарань. Саме такий підхід проголошений у Рекомендаціях Комітету міністрів № R (99) 22 про переповненість пенітенціарних установ і зростання кількості засуджених. КЗК дуже сподівається, що наведені у цьому важливому документі принципи дійсно будуть застосовані державами-членами; реалізація цих Рекомендацій вимагає пильного моніторингу з боку Ради Європи.

29. У низці країн, відвіданих представниками КЗК, зокрема у країнах центральної та східної Європи, житло для ув’язнених часто складається з розрахованих на велику кількість осіб жилих приміщень, де знаходяться всі або більшість зручностей, якими щодня користуються ув’язнені (такі як спальна та житлова зони, а також санітарні вузли). КЗК заперечує проти самого принципу такого розміщення приміщень у закритих пенітенціарних установах - і надто тоді, коли, як це часто трапляється, ув’язнені тримаються у відповідних жилих приміщеннях в умовах надзвичайної тісняви та антисанітарії … Перебування в розрахованих на велику кількість осіб жилих приміщеннях неодмінно передбачає відсутність приватності в ув’язнених у повсякденному житті … Всі ці проблеми ще більше загострюються, коли кількість ув’язнених, які тримаються під вартою, перевищує розумну місткість приміщень; крім того, у такій ситуації на об’єкти спільного користування такі, як рукомийники або туалети, покладається надмірне навантаження, а недостатня вентиляції для такої великої кількості осіб часто призводить до жахливих умов.

30. Представники КЗК часто наштовхувалися на такі пристрої на вікнах, як металеві віконниці, щити чи жалюзі, які позбавляють ув’язнених доступу до природного освітлення та не пропускають у приміщення свіже повітря. Вони найчастіше є характерною ознакою установ, де тримаються ув’язнені під час досудового слідства. КЗК повністю визнає, що стосовно певних категорій ув’язнених доцільним є вжиття додаткових заходів безпеки для запобігання ризику змови і/або злочинної діяльності... [Н]авіть у випадку необхідності вжиття таких заходів вони не мають позбавляти ув’язнених природного світла та свіжого повітря. Останні становлять основоположні елементи для життя, право на яке має кожний ув’язнений; крім того, відсутність цих елементів створює сприятливі умови для поширення захворювань - зокрема, туберкульозу …".

2. Доповіді щодо України

28. З 01 вересня 1997 року, коли Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню набрала чинності для України, делегації КЗК відвідували різні установи виконання покарань і слідчі ізолятори в Україні, у тому числі Дніпровське СІЗО (у 2009 та 2013 роках). Таким чином, у його доповіді від 2011 року (CPT/Inf (2011) 29) за результатами візиту до України 08-21 вересня 2009 року, КЗК зазначив (оригінальне виділення; примітки опущені):

"107. ... КЗК рекомендує, щоб органи влади України вжили активних заходів для забезпечення ув’язненим у Київському СІЗО організованої діяльності за межами камери (робота, відпочинок/спілкування, освіта, спорт). Також Комітет рекомендує вжити заходів для будівництва більш підходящих подвір’їв, щоб ув’язнені могли займатися спортивними вправами, а також забезпечити спортивний інвентар для виконання вправ у приміщенні та надворі …

109. На момент відвідання делегацією в СІЗО у м. Дніпропетровську трималися 2 900 осіб (у тому числі 220 жінок і 63 неповнолітні) при офіційній місткості 3 456 осіб. Ця кількість включала 26 засуджених до довічного позбавлення волі. СІЗО слугувало транзитним пунктом для засуджених, яких переводили з однієї пенітенціарної установи до іншої та щомісячно через нього проходило близько 5 000 осіб.

Ув’язнені були розміщені у 10 будівлях різного віку та конфігурації. З огляду на те, що візит до установи носив цільовий характер, і був зосереджений на новоприбулих ув’язнених і засуджених до довічного позбавлення волі, у делегації склалася думка про побутові умови тримання тільки стосовно кількох будівель.

110. У нещодавно відремонтованому блоці (відділення 6 і 7) у камерах площею близько 7 м-2 зазвичай трималося 2, а іноді 3 ув’язнених. У камерах було достатньо природного світла, яке надходило через великі вікна, а доступ до електричного освітлення та вентиляції також був належним. Кожна камера була обладнана відгородженим санітарним вузлом і рукомийником. Цей блок, так званий блок "євро-стандарту", вважався адміністрацією взірцем.

У чотириповерховій будівлі, в якій трималися під вартою жінки (відділення 10) і деякі чоловіки (відділення 9), як зауважила делегація, камери були менш переповнені, ніж у Київському СІЗО (наприклад, у камері площею близько 15 м-2 трималося 6 жінок, а у камері розміром 33 м-2 трималося 13 ув’язнених). Обладнання камер (подвійні двоярусні ліжка, шафи, відгороджений санітарний вузол) не викликали жодних конкретних зауважень. Проте предметом стурбованості делегації стало те, що вікна всіх камер були обладнані міцними металевими віконницями, що значно обмежувало доступ природного світла. КЗК вітає негайні заходи, вжиті адміністрацією СІЗО для демонтажу металевих ставень з усіх вікон у камерах у відділеннях 9 і 10 після зауваження делегації після закінчення візиту до СІЗО у м. Дніпропетровську.

КЗК рекомендує Дніпропетровському СІЗО докласти зусиль для зменшення переповненості, аби забезпечити не менше 4 м-2 житлової площі на одного ув’язненого в багатомісних камерах.

111. Як і у Київському СІЗО, більшість ув’язнених проводила майже весь час зачиненою в камерах без будь-якої належної діяльності. Перша рекомендація, надана у пункті 107, також стосується Дніпропетровського СІЗО.".

29. КЗК також дав такі загальні рекомендації органам влади України:

"- розгляд пропозицій щодо внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України має вважатися пріоритетом, його мета має полягати у скороченні тривалості судових проваджень у кримінальних справах і ретельнішому описі обставин, за яких може бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою …

- слід докласти зусиль для вдосконалення підготовки суддів і прокурорів для сприяння використанню альтернативних ув’язненню запобіжних заходів …

- у своїх зусиллях по боротьбі з переповненістю в установах виконання покарань органи влади України повинні керуватися Рекомендацією Rec(99)22 Комітету міністрів Ради Європи щодо переповненості в’язниць і збільшення кількості ув’язнених, Рекомендацією Rec(2000)22 щодо вдосконалення реалізації європейських правил стосовно громадських санкцій та заходів, Рекомендацією Rec(2003)22 про умовно-дострокове звільнення та Рекомендацією Rec(2006)13 щодо застосування тримання під вартою, умов, в яких воно відбувається, та запровадження гарантій проти зловживань …

- органи влади України повинні якнайшвидше переглянути закріплені у законодавстві норми щодо особистого простору на кожного ув’язненого та забезпечити надання щонайменше 4 м-2 простору на особу у багатомісних камерах у всіх установах під керівництвом Державного департаменту України з питань виконання покарань (у тому числі СІЗО) …

- органи влади України мають активізувати свої зусилля для вдосконалення програм діяльності засуджених та осіб, взятих під варту. Метою повинно бути забезпечення обом категоріям ув’язнених можливості проводити значну частину доби (8 або більше годин) поза межами камери, займаючись різноманітною важливою діяльністю …".

30. У своїй доповіді від 2014 року (CPT/Inf (2014) 15) за результатами візиту до України 09-21 жовтня 2013 року Комітет зауважив таке (оригінальне виділення; примітки опущені):

"118. Делегація КЗК здійснила повторні візити до Київського, Дніпропетровського, Одеського та Сімферопольського СІЗО, в яких ув’язнені / засуджені, які ще не відбували свої покарання, складали приблизно 90% або більше від загальної кількості ув’язнених цих установ. Насамперед, слід зазначити, що на момент візиту у 2013 році ці установи діяли за меншої місткості, аніж офіційна, хоча визначення місткості усе ще ґрунтувалося на національному стандарті у 2,5 м-2 особистого простору на ув’язненого: …

• Дніпропетровське СІЗО вміщувало 1 777 ув’язнених (у тому числі 129 жінок та 24 підлітків) за офіційної місткості 3 519 місць; …

119. КЗК із задоволенням зазначає, що в оглянутих делегацією камерах відвіданих установ усім ув’язненим було надано власне ліжко. Крім того, у багатьох камерах відповідних установ було дотримано стандарт у 4 м-2 особистого простору на одного ув’язненого у багатомісних камерах. Як працівники установ, так і ув’язнені, з якими розмовляла делегація, позитивно оцінили значне зменшення кількості ув’язнених і збільшення площі особистого простору в камерах у контексті прийняття нового КПК України і набрання ним чинності.

Однак ... делегація КЗК помітила локалізовану переповненість в усіх відвіданих установах. Наповненість у багатьох камерах не тільки не відповідала стандартам КЗК щодо 4 м-2 простору на одного ув’язненого, але й порушувала українські стандарти, оскільки у деяких багатомісних камерах на одного ув’язненого припадало всього лише 1,5 м-2 особистого простору (наприклад, 38 осіб трималися у камері Київського СІЗО площею приблизно 57 м-2, не враховуючи простір, який займав розташований у камері туалет; чотири ув’язнених трималися у камері Одеського СІЗО площею приблизно 7 м-2, не враховуючи простір, який займав розташований у камері туалет)...

Делегація зазначила, що у Дніпропетровському СІЗО металеві ставні, прикріплені до вікон камер у відділеннях 9 і 10, були зняті після візиту у 2009 році. Були вжиті заходи для здійснення поступових ремонтних робіт у камерах; більшість житлових приміщень дійсно була у поганому стані, камери мали погану вентиляцію та були брудними. Крім того, туалети в камерах були відгороджені лише частково...

c. прогулянки

122. У всіх відвіданих СІЗО ув’язнені мали доступ до щоденних одногодинних прогулянок (дві години для підлітків). Однак подвір’я для прогулянок, які оглянула делегація КЗК, часто були замалими для передбаченої місткості та серйозних фізичних навантажень (наприклад, 9,5 м-2 для двох ув’язнених або 34 м-2 для 12 ув’язнених у Київському СІЗО) ...

d. програми діяльності

123. Філософія, на якій ґрунтується режим, застосовний до осіб, що тримаються під вартою, наведено у статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення" . Зокрема, головними характерними рисами режиму тримання під вартою є "ізоляція" осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і дотримання правил щодо їхнього роздільного тримання. Таким чином, діяльність, на яку мають право особи, взяті під варту, полягає переважно у перегляді телепрограм (у випадку наявності телевізора), настільних іграх, читанні книг або журналів і доступі до релігійної літератури.

Нещодавно ухвалені Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України вказують, що особи, взяті під варту, повинні мати доступ до загальної освіти незалежно від їхнього віку. Проте якщо особа, взята під варту, бажає працювати, необхідно отримати дозвіл від слідчого або судді …

124. У ході візиту у 2013 році делегація виявила, що практично нічого не змінилося у забезпеченні діяльності поза межами камери для осіб, взятих під варту. Більшість осіб, взятих під варту, були зачинені в камерах протягом двадцяти трьох годин на добу, та їм майже нічим було зайнятися (наприклад, дивитися телевізор або читати книжки). Лише кільком жінкам, взятим під варту, було дозволено працювати (наприклад, у м. Києві), тоді як жодному з опитаних ув’язнених не була запропонована участь в якій-небудь освітній діяльності. Як і під час попередніх візитів, єдиним винятком були взяті під варту неповнолітні, які мали доступ до певної шкільної освіти, спілкування та спортивної діяльності протягом вихідних...

f. висновки

126. Висновки делегації протягом візиту 2013 року чітко вказують, що прийняття / набрання сили новим КПК України та інші нещодавно вжиті заходи сприяли ліквідації масової, надмірної переповненості у відвіданих установах. Слід подякувати за це органам влади України. Проте переповненість залишається проблемою для багатьох ув’язнених, які усе ще мають у своєму розпорядженні дуже обмежений особистий простір (тобто менше 4 м-2 на одного ув’язненого) у камерах, умови в яких часто виявлялися поганими. Крім того, більшість осіб, взятих під варту, трималися у таких камерах протягом 23 годин на добу без повноцінної діяльності поза межами камери або значного стимулу здійснювати щоденні прогулянки. Окрім того, мало хто з них міг підтримувати контакт з родичами. Ця ситуація ще гірша в низки ув’язнених, які вже упродовж декількох років тримаються у таких умовах відповідно до старого КПК України. Коротко кажучи, загальний ефект цих умов та обмежень для багатьох ув’язнених міг вважатися формою нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.

127. У контексті цих зауважень КЗК рекомендує ... органам влади України вжити подальші заходи для того, щоб:

• посилити свої зусилля для досягнення мети надання щонайменше 4 м-2 особистого простору на ув’язненого в багатомісних камерах і не поміщати більше одного ув’язненого до камер площею 6 м-2 (без урахування простору, який займає розташований у камері туалет) у відвіданих СІЗО, зокрема шляхом більш рівномірного розподілу ув’язнених між наявними житловими приміщеннями, зменшення передбаченої місткості відповідно до національних стандартів і перегляду офіційної місткості зазначених установ відповідно;…

• реалізувати програми переобладнання/ремонту у старих будівлях Київського та Дніпропетровського СІЗО; …

• забезпечити під час здійснення програм переобладнання/ремонту повне відокремлення туалетів/санвузлів у камерах (наприклад, до стелі); …

• забезпечити, щоб ув’язнені мали можливість щодня отримувати фізичне навантаження; це потребуватиме збільшення подвір’їв для прогулянок. За можливості наявні подвір’я, розташовані на дахах житлових блоків, необхідно замінити подвір’ями, розташованими на землі;

• ... слід вжити заходів для гарантування, що під час розробки та будівництва нових СІЗО/ житлових блоків для осіб, взятих під варту, забезпечуватимуться належні умови для прогулянок на подвір’ях, розташованих на землі, спілкування з ув’язненими з інших камер, роботи, навчання та здійснення інших видів важливої діяльності ...".

31. КЗК також неодноразово визнавав загальні проблеми щодо умов тримання під вартою в Україні. Зокрема, у своїй доповіді від 2017 року (CPT/Inf (2017) 15) за результатами візиту до України 21-30 листопада 2016 року він стверджував, що органи влади України повідомили йому про поточну реорганізацію пенітенціарної системи та заходи, вжиті для зменшення рівня переповненості пенітенціарних установ. Зокрема, органи державної влади планували закрити деякі старі СІЗО та продати старі будівлі і землю приватним інвесторам, які після цього мали побудувати нові слідчі ізолятори. КЗК схвалив реформи, але закликав органи державної влади посилити свої зусилля для подальшого зменшення кількості осіб, взятих під варту. Він зауважив:

"... на жаль, зазначені реформи ще не вплинули на ситуацію осіб, взятих під варту. Зокрема, на момент візиту все ще діяла стара неналежна норма щодо особистого простору на одного ув’язненого у СІЗО (2,5 м-2), а складні правила розподілення різних категорій осіб, взятих під варту, продовжували спричиняти локалізовану переповненість у відвіданих слідчих ізоляторах …".

32. Тому КЗК закликав органи влади України вжити рішучих заходів для перегляду законодавства та режиму для осіб, взятих під варту. Він також зауважив (оригінальне виділення; примітки опущені):

"... найбільш вражаючою особливістю відвіданих СІЗО були жахливі побутові умови, зокрема, в Одеському, Хмельницькому та Київському СІЗО (за позитивним винятком відділень для неповнолітніх у Хмельницькому та Київському СІЗО). Умови у Київському та Одеському СІЗО ще більше погіршилися з останніх візитів КЗК у вересні 2014 року та жовтні 2013 року відповідно, і наразі їх можна вважати нелюдськими та такими, що принижують гідність. Наведена ситуація погіршувалася повним відключенням або поганою роботою опалення в цих установах.

Умови були дещо кращими у Харківському СІЗО, хоча залишалися доволі поганими через вік і технічний стан будівель. Комітет рекомендує продовжувати поточний ремонт Харківського СІЗО, який за існуючого технічного стану найбільшою можливою мірою включав би перетворення камер великої місткості на менші за розміром житлові приміщення. Таке перетворення має також бути метою всіх інших СІЗО (і, за необхідності, всіх інших пенітенціарних установ) в Україні.

Крім того, у КЗК викликає серйозне занепокоєння те, що в усіх відвіданих СІЗО особам, взятим під варту, зазвичай не пропонувалося жодної діяльності поза межами камери, окрім одногодинних прогулянок раз на добу.".

33. Нещодавно, у доповіді від 2018 року (CPT/Inf (2018) 41) за результатами візиту до України 08-21 грудня 2017 року КЗК зазначив (оригінальне виділення; примітки опущені):

"9.... КЗК із занепокоєнням зазначає, що після 7-го періодичного візиту до України (та 14 візитів у цілому) було вжито мало або не вжито взагалі заходів для реалізації декількох давно сформульованих рекомендацій, у тому числі щодо пенітенціарної системи, зокрема стосовно побутових умов, правової норми про особистий простір для осіб, взятих під варту, режиму для осіб, взятих під варту …

КЗК повинен підкреслити, що у випадку відсутності прогресу у реалізації його рекомендацій, Комітету доведеться розглянути можливість застосування пункту 2 статті 10 Конвенції. Проте КЗК сподівається, що рішучі дії органів влади України для реалізації його рекомендацій зроблять такий крок непотрібним...

54. Делегація здійснила повторний візит до Київського слідчого ізолятора (далі - Київське СІЗО); крім того, вперше відвідала Чернівецький слідчий ізолятор № 33 (далі - Чернівецьке СІЗО), Івано-Франківський слідчий ізолятор № 12 (далі - Івано-Франківське СІЗО), Львівський слідчий ізолятор № 19 (далі - Львівське СІЗО) ...

Загальний опис Київського СІЗО наведений у доповідях про попередні візити. На момент візиту у 2017 році в установі трималося 2 371 ув’язнених ... та її офіційна місткість становила 2 474 місць. Проте ця місткість включала колишнє жіноче відділення, яке не працювало через пошкодження внаслідок пожежі; фактично в установі було 2 200 придатних для використання місць, що свідчило про її офіційну переповненість.

Чернівецьке СІЗО є старою побудованою австрійцями пенітенціарною установою, і пам’яткою архітектури, розташованою у центрі міста. Ізолятор був відкритий у 1819 році, частково пошкоджений протягом Другої світової війни та пережив масштабну реконструкцію у 1950-х роках (коли його було підключено до електрики, каналізації та системи централізованого опалення). При офіційній місткості у 304 особи в установі трималося 198 ув’язнених, які проживали в одному (двоповерховому) блоці ...

Івано-Франківське СІЗО, яке почало працювати у 1918 році, розташоване у центрі міста на відносно невеликій площі поряд з міським відділом поліції, прокуратурою та судом. Офіційна місткість установи становить 401 особу і в ній трималося 380 засуджених ...

Львівське СІЗО з офіційною місткістю у 900 осіб розташоване у центрі міста у будівлі колишнього монастиря, побудованого у 17-му столітті та перетвореного на установу виконання покарань у 1784 році. Ця пам’ятка архітектури складається з двох триповерхових блоків і декількох прибудов (будівля адміністрації, медична частина, кухня тощо), у ньому тримався 821 засуджений...

55. На початку візиту високопосадовці з Міністерства юстиції України поінформували делегацію про прогрес у здійсненні пенітенціарної реформи, яка, inter alia, включала розробку нового законодавства (наприклад, новий проєкт Закону України "Про пенітенціарну систему", який має визначити заново місію служби та зробити більший наголос на меті реабілітації ув’язнених, розробці нового проєкту правил внутрішнього розпорядку СІЗО та виправних колоній, проєкту Закону України для полегшення умовно-дострокового звільнення та створення служби пробації) і підготовці документа під назвою "Паспорт реформ", який міститиме цілі подальших реформ пенітенціарної системи.

На жаль, більшість з цих заходів все ще знаходилися на початковій стадії прийняття та/або реалізації, а зазначені проєкти законів розглядалися Радою без чіткої вказівки, коли їх буде прийнято. Водночас, з моменту скасування "Закону Савченко" у травні 2017 року кількість ув’язнених, як повідомляється, знову почала зростати - особливо у СІЗО, деякі з яких знову стали переповненими, навіть у порівнянні з офіційною нормою особистого простору на одного ув’язненого (наприклад, у м. Києві, див. пункт 54). Міністерство юстиції України намагалося вжити заходів для вирішення цієї проблеми, наприклад, плануючи відкрити нові відділення для ув’язнених у деяких виправних колоніях з вільними приміщеннями.

Ситуацію ще більше ускладнило те, що незважаючи на дуже погані, інколи дійсно жахливі (див. пункт 62) умови тримання під вартою у виправних колоніях, Міністерство мало дуже обмежений бюджет на переобладнання та ремонт, що змушувало начальників установ самостійно залучати кошти від приватних спонсорів, органів місцевого самоврядування та благодійних фондів, і навіть власні кошти ув’язнених (та їхніх родичів). Фактично, бюджет кримінально-виконавчої служби на 2018 рік був меншим, ніж на 2017 рік, незважаючи на збільшення кількості ув’язнених і постійне погіршення побутових умов. Крім того, прогресу в реалізації планів щодо продажу нерухомості установ (описаних у ... доповіді про ad hoc візит у 2016 році) майже не було.

56. КЗК бажає наголосити, що добре обізнаний про загальні труднощі та виклики, що стоять перед Україною. Проте з огляду на драматичну ситуацію у щонайменше деяких відвіданих пенітенціарних установах Комітет вважає за необхідне невідкладно вжити реальних заходів для досягнення позитивних змін у пенітенціарній системі.

У контексті встановлених протягом цього візиту фактів, а особливо щодо Київського СІЗО, яке було предметом безпосереднього розгляду, ... КЗК закликає органи влади України приділити першочергову увагу реалізації всіх заходів, зазначених у пункті 55. Це потребуватиме створення системи належної міжвідомчої координації (у тому числі з Міністерством фінансів України) та реалістичного плану заходів з точними строками і виділеним на їхню реалізацію бюджетом.

Комітет також закликає органи влади України продовжити докладати зусилля для зменшення кількості ув’язнених, зокрема шляхом ширшого використання альтернативних триманню під вартою під час досудового слідства запобіжних заходів.

57. Щодо ситуації осіб, взятих під варту, КЗК шкодує, що досі діє неналежна норма особистого простору на одного ув’язненого у СІЗО (2,5 м-2). Крім того, досі не відбулося жодних змін у режимі осіб, взятих під варту, який ґрунтувався на концепції "ізоляції" без жодного зв’язку між камерами, та немає нічого, що б навіть віддалено нагадувало програму цілеспрямованої діяльності поза межами камери. Комітет закликає органи влади України вжити рішучих заходів для перегляду законодавства та режиму для осіб, взятих під варту, з врахуванням наведених зауважень та давно сформульованих Комітетом рекомендацій ...

62. Найбільш вражаючою рисою відвіданих установ (усіх, окрім Кременчуцької виховної колонії для неповнолітніх ...) були у цілому погані або навіть жахливі побутові умови, зокрема у м. Київ і м. Львів.

Ситуація у Київському СІЗО навіть погіршилися після попереднього візиту КЗК у листопаді 2016 року, оскільки ... наразі воно стало переповненим (навіть відповідно до національного стандарту у 2,5 м-2 особистого простору на одну особу, взяту під варту) і в деяких камерах ув’язнених було більше, ніж ліжок (наприклад, у камерах № 21 та № 32), у зв’язку з чим ув’язнені були змушені спати по черзі. Незважаючи на періодичні спроби провести невеликий ремонт (зазвичай з використанням коштів самих ув’язнених), стан блоків погіршився, камери були погано освітлені, мали погану вентиляцію, часто були напівзруйнованими та брудними (найбільше в "карантинних" і транзитних відділеннях), а вся інфраструктура (електрика, водопостачання, каналізація) була майже в аварійному стані.

Коротко кажучи, для більшої частини контингенту установ (окрім жінок і неповнолітніх) умови у Київському СІЗО могли вважатися нелюдськими та такими, що принижували гідність.

63. ... наприкінці візиту делегація послалася на пункт 5 статті 8 Конвенції та попросила органи влади України впродовж 3 місяців надати Комітету детальний план дій, в якому будуть зазначені точні строки та сума виділених коштів для вирішення ситуації у Київському СІЗО.

У листі від 05 квітня 2018 року органи влади України поінформували КЗК про вжиті та заплановані заходи у відповідь на зазначені прямі зауваження. Вони включали проведення технічної оцінки, розробку детальних планів реконструкції та підготовку кошторису витрат для усунення всіх недоліків в побутових умовах у Київському СІЗО. Комітет схвалює ці плани, але з жалем зазначає, що, як вбачається, жодні конкретні фінансові ресурси не були виділені на реалізацію цих робіт, які вказувалися як такі, що залежали від отримання коштів і не мали точних строків виконання.

З огляду на дійсно повністю неприйнятну ситуацію у Київському СІЗО КЗК закликає органи влади України реконструювати/переобладнати Київське СІЗО без подальших затримок. У цьому контексті слід також вжити заходів для забезпечення кожного ув’язненого власним ліжком.

64. Побутові умови у Львівському СІЗО характеризувалися значною мірою застарілою інфраструктурою старих будівель, і ситуація погіршилася через повну відсутність бюджету для ремонту, що призводило, inter alia, до неодноразових перебоїв в електро- та водопостачанні.

Камери зазвичай були напівзруйнованими, а меблі, матраци та простирадла - зношеними. Крім того, у деяких камерах було душно та волого, особливо у великих. У багатьох камерах було тісно (наприклад, 14 ув’язнених трималися у камері площею 50 м-2 з урахуванням санвузла; шість ув’язнених проживали у камері площею приблизно 16 м-2), а доступ як до природного, так і до штучного освітлення залишав бажати кращого.

Позитивним було те, що камери переважно були чистими. Умови були дещо кращими в камерах для жінок і неповнолітніх (у камерах знаходилися душові та вони не були переповненими).

65. Згідно з твердженнями начальника Львівського СІЗО тривали переговори з міською радою та приватним інвестором щодо закриття установи та переведення ув’язнених до нової спеціалізованої установи на окраїні міста. Комітет хотів би отримати більше інформації про ці плани та перспективи їхньої реалізації …

67. Побутові умови були дещо кращими у Чернівецькому та Івано-Франківському СІЗО, які були менш переповненими.

Завдяки наполегливим зусиллям начальника СІЗО у пошуках спонсорів житлові приміщення Чернівецького СІЗО поступово ремонтувалися (приблизно 40% з усіх камер уже відремонтовано), а умови у відремонтованих камерах були доволі хорошими, у тому числі вони мали повністю відокремлені санвузли і навіть (у деяких камерах, здебільшого для жінок і неповнолітніх) душові. Невідремонтовані камери були напівзруйнованими (але чистими), як і загальні душові. Начальник повідомив делегації, що система централізованого опалення та система водовідведення потребували негайного ремонту, проте установа не мала для цього коштів, як і для заміни старих та зламаних меблів. Однак найбільшою проблемою було протікання даху, яке швидко руйнувало будь-які позитивні результати проведеного в камерах ремонту.

Результати нещодавнього ремонту також були помітні в Івано-Франківському СІЗО (так само проведеного лише завдяки отриманню начальником допомоги від органу місцевого самоврядування та деяких місцевих компаній), і деякі з камер були відремонтовані із залученням допомоги ув’язнених. Проте більшість житлових приміщень знаходилися у поганому стані (у тому числі меблі), в камерах було дуже душно, темно та не дуже чисто.

68. ... КЗК закликає органи влади України негайно виділити достатньо коштів з державного бюджету Львівському, Чернівецькому та Івано-Франківському СІЗО … і продовжити без затримок ремонт/реконструкцію цих установ для усунення зазначених недоліків; це повинно включати, де можливо, перетворення великих спальних приміщень на камери меншого розміру. Див. також рекомендацію [у] пункті 57 ...

70. Більшість туалетів у камерах відвіданих установ досі були лише частково відокремленими. Крім того, як правило, ув’язнені мали доступ до душу лише раз на тиждень, предмети гігієни (окрім мила) не надавалися безкоштовно, а в усіх відвіданих установах, окрім Кременчуцького СІЗО, делегація почула скарги ув’язнених на погану якість їжі. КЗК рекомендує вжити заходів для усунення цих недоліків ...

71. Давно сформульовані рекомендації КЗК щодо створення режиму для осіб, взятих під варту, на жаль, залишаються невиконаними (див. також пункт 57).

Як і протягом попередніх візитів, переважна більшість осіб, взятих під варту, проводила до 23 годин на добу зачиненими в камерах без жодної організованої діяльності. Ув’язнені мали доступ до одногодинних (двогодинних для жінок і неповнолітніх) прогулянок раз на добу у невеликих, гнітючих і напівзруйнованих подвір’ях, які, до того ж, зазвичай розташовувалися на дахах блоків для ув’язнених, та з яких можна було побачити лише небо.

Єдиними іншими розвагами для ув’язнених був перегляд телепрограм або прослуховування радіо у своїх камерах, читання книг і газет, а також настільні ігри зі співкамерниками ...

73. ... КЗК закликає органи влади України посилити свої зусилля для розробки програм діяльності для засуджених та ув’язнених, зокрема щодо праці, навчання та професійної підготовки ...

Комітет також закликає органи влади України без подальшої затримки вжити заходів у відвіданих СІЗО (та загалом в усіх слідчих ізоляторах) для збільшення кількості та покращення подвір’їв для прогулянок …".

B. Комітет міністрів Ради Європи

1. Загальні документи

34. 30 вересня 1999 року Комітет міністрів ухвалив Рекомендацію № R (99) 22 щодо переповненості в’язниць і зростання кількості ув’язнених, яка передбачає, зокрема:

"Враховуючи, що переповненість в’язниць і зростання кількості ув’язнених становлять серйозну проблему для адміністрацій цих установ і системи кримінального правосуддя в цілому, як з точки зору прав людини, так і ефективного управління пенітенціарними установами;

Враховуючи, що ефективне управління контингентом ув’язнених залежить від таких факторів, як загальна криміногенна ситуація, пріоритети у боротьбі зі злочинністю, діапазон передбачених у кодексах покарань, тяжкість обраних покарань, частота використання громадських санкцій та заходів, використання тримання під вартою під час досудового слідства, ефективність і результативність органів кримінального правосуддя і, не в останню чергу, ставлення суспільства до злочину та покарання ...

Рекомендує Урядам держав-членів:

- вжити всіх необхідних заходів під час перегляду їхнього законодавства та практики щодо переповненості в’язниць і зростання кількості ув’язнених, застосовувати принципи, викладені в Додатку до цієї рекомендації ...

Додаток до Рекомендації № R (99) 22

I. Основні принципи

1. Позбавлення волі слід розглядати як крайню санкцію або захід, а тому воно має передбачатися тільки для серйозних правопорушень, коли інші санкції та заходи є явно недостатніми.

2. Розширення приміщень в’язниць повинно бути радше винятковою мірою, оскільки зазвичай це навряд стане довгостроковим вирішенням проблеми переповненості. Країни, в яких місткість в’язниць може бути достатньою в цілому, але погано пристосованою до місцевих потреб, повинні намагатися досягнути більш раціонального розподілення місць у в’язницях ...

II. Боротьба з браком місць у в’язницях

6. Для уникнення надмірного рівня переповненості необхідно встановити максимальну місткість пенітенціарних установ.

7. В умовах переповненості особливий акцент варто зробити на людській гідності, на заохоченні адміністрацій в’язниць застосовувати гуманне і позитивне поводження, на повному визнанні ролі працівників, а також на ефективних сучасних підходах до управління. Відповідно до Європейських пенітенціарних правил, особлива увага повинна приділятись кількості доступного ув’язненим вільного простору, гігієні та санітарії, наданню достатнього та відповідним чином приготованого харчування, охороні здоров’я ув’язнених і можливості прогулянок ...

III. Заходи щодо стадії досудового слідства

Уникнення кримінального переслідування - Зменшення застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства

10. Необхідно вживати відповідні заходи для повної реалізації принципів, встановлених у Рекомендації № R (87) 18 щодо спрощення кримінального правосуддя. Зокрема, це передбачає, що держави-члени з урахуванням їхніх власних конституційних принципів або правових традицій, застосовуватимуть принцип дискреційного судового переслідування (або заходів, що мають ту саму мету) і використовуватимуть спрощені процедури та позасудове врегулювання як альтернативи судовому переслідуванню у відповідних справах для уникнення повного кримінального переслідування.

11. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства та його тривалість повинні бути зведені до мінімуму, враховуючи інтереси правосуддя. Для цього держави-члени мають гарантувати, що їхнє законодавство та практика узгоджуються з відповідними положеннями Європейської Конвенції з прав людини та практикою її контролюючих органів, а також керуватися принципами, встановленими в Рекомендації № R (80) 11 про тримання під вартою під час досудового слідства, зокрема щодо підстав, за яких може застосовуватися такий запобіжний захід.

12. Якнайширше мають застосовуватися альтернативи триманню під вартою під час досудового слідства, такі як домашній арешт правопорушника, обмеження на виїзд або доступ до конкретного місця без дозволу, внесення застави або нагляд і допомога відомства, визначеного судовим органом. У зв’язку з цим слід звернути увагу на можливості контролю за виконанням вимоги залишатись у визначеному місці за допомогою електронних пристроїв для стеження.

13. Для сприяння ефективному та гуманному використанню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства необхідно передбачити належні фінансові і людські ресурси, а також у разі потреби розробити відповідні процесуальні засоби та управлінські методи.".

35. 11 січня 2006 року Комітет міністрів переглянув Європейські пенітенціарні правила (Рекомендація Rec (2006) 2), спочатку ухвалені 12 лютого 1987 року. Такими були його рекомендації державам - членам Ради Європи щодо мінімальних стандартів, застосовних до осіб, взятих під варту під час досудового слідства, та засуджених. Їхні відповідні частини передбачають:

"1. Під час поводження з усіма особами, позбавленими волі, необхідно поважати їхні права людини.

2. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту.

3. Обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій законній меті, з якою вони накладалися.

4. Тримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів ...

Розподіл та розміщення

...

18.1. Розміщення ув’язнених, і зокрема надання місць для сну, повинно проводитися з повагою до людської гідності та, у разі можливості, із забезпеченням усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням кліматичних умов, у тому числі площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.

18.2. У всіх будівлях, де ув’язнені повинні мешкати, працювати або збиратися:

a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув’язнені могли читати або працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та має забезпечуватися приплив свіжого повітря, крім випадків, коли наявна відповідна система кондиціонування повітря;

b. штучне освітлення має відповідати загальноприйнятим технічним нормам; та

c. має бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув’язненим без затримки зв’язуватися з персоналом.

18.3. Конкретні мінімальні вимоги щодо питань, перерахованих у пунктах 1 і 2, визначаються національним законодавством.

18.4. Національне законодавство мусить передбачати механізми для гарантування, що ці мінімальні вимоги не порушуються внаслідок перенаповнення в’язниць.

18.5. Зазвичай уночі ув’язнені тримаються в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли їм зручніше розташовуватися разом з іншими ув’язненими.

18.6. Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, коли приміщення є придатним для цього та ув’язнені, які проживають там, можуть спілкуватися одне з одним.

18.7. Наскільки це можливо, ув’язненим має надаватися вибір перед поміщенням до спільного спального приміщення.

18.8. Під час ухвалення рішення щодо поміщення ув’язненого до конкретної в’язниці або до конкретного її відділення слід належним чином враховувати необхідність тримання під вартою:

a. підслідних окремо від засуджених;

b. ув’язнених чоловіків окремо від жінок; та

c. молодих ув’язнених окремо від ув’язнених старшого віку.

18.9. Можуть бути зроблені винятки з вимог про роздільне тримання, передбачених у пункті 8, для надання ув’язненим можливості спільно брати участь в організованій діяльності, проте ці групи мають завжди розділятися на ніч, якщо тільки ув’язнені не згодні триматися разом та адміністрація в’язниці не вважає, що це буде найкраще відповідати інтересам всіх ув’язнених.

18.10. Заходи безпеки під час розміщення всіх ув’язнених повинні бути мінімально обмежуючими з урахуванням ризику втечі або заподіяння ув’язненими шкоди собі або іншим.

Гігієна

19.1. Всі частини кожної в’язниці мають завжди триматися в порядку та чистоті.

19.2. Під час поміщення ув’язнених камери в’язниці або інші приміщення, до яких вони розподілені, повинні бути чистими.

19.3. Ув’язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарних вузлів, які відповідають вимогам гігієни та дозволяють усамітнитися.

19.4. Ванних і душових повинно бути достатньо, аби кожен ув’язнений міг користуватися ними при температурі, яка відповідає клімату, і, якщо можливо, щодня, але не менш двох разів на тиждень (або частіше, якщо це необхідно) для підтримання гігієни.

19.5. Ув’язнені повинні тримати себе, свій одяг і спальні місця в чистому та охайному вигляді.

19.6. Адміністрація в’язниці має забезпечувати їх відповідними предметами, у тому числі туалетними речами, інвентарем і засобами для прибирання.

19.7. Слід передбачити спеціальні заходи для задоволення санітарних потреб жінок.

Фізичні вправи та дозвілля

27.1. Кожен ув’язнений мусить мати можливість займатися фізичними вправами на свіжому повітрі не менше години щодня, якщо дозволяє погода.

27.2. Мають бути передбачені інші можливості для заняття ув’язненими фізичними вправами на випадок поганої погоди.

27.3. Належним чином організована діяльність щодо підтримки фізичної форми та надання можливостей для належного заняття фізичними вправами і дозвіллям мають бути невід’ємною складовою частиною внутрішнього розпорядку в’язниці.

27.4. Адміністрація в’язниць має сприяти такій діяльності шляхом надання відповідного обладнання та інвентарю.

27.5. Адміністрація в’язниць має вживати заходів для організації спеціальної діяльності для ув’язнених, які цього потребують.

27.6. Потрібно надавати ув’язненим можливості для проведення дозвілля, включаючи спорт, ігри, культурні заходи, хобі та інші його форми, а також, наскільки можливо, слід дозволяти ув’язненим самим організовувати такі заходи.

27.7. Ув’язнені мають право спілкуватися один з одним під час занять і задля спільного проведення дозвілля ...".

2. Рішення щодо України

36. Протягом багатьох років питання умов тримання під вартою в Україні (яке було розглянуто в рамках так званих груп справ "Невмержицький проти України" (Nevmerzhitsky v. Ukraine), "Яковенко проти України" (Yakovenko v. Ukraine), "Логвиненко проти України" (Logvinenko v. Ukraine), "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine) та "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine)) було на порядку денному Комітету міністрів. Відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції Комітет міністрів розглянув заходи, вжиті органами влади України для виконання відповідних рішень Суду.

37. Так, під час 1144-го засідання, проведеного 04-06 червня 2012 року, заступники міністрів ухвалили таке рішення (CM/Del/Dec(2012)1144/27):

"Заступники

1. нагадали, що перше розглянуте у цих групах справ рішення було винесено Судом у 2005 році;

2. запропонували органам влади України терміново ухвалити комплексний план дій для вирішення структурних проблем, вказаних Судом у зв’язку з умовами тримання під вартою ..., а також для створення ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з ними ...

4. крім того, запропонував органам влади України також надати власну оцінку впливу вжитих наразі заходів і досягнутих цими заходами результатів ...".

38. Під час 1288-го засідання заступників міністрів, проведеного 06-07 червня 2017 року, Комітет міністрів ухвалив таке рішення (CM/Del/Dec(2017)1288/H46-35):

"Заступники

...

4. відзначили зобов’язання державних органів вжити послідовних заходів з метою вирішення комплексних питань, порушених у зазначених рішеннях, а також важливі законодавчі та інституційні реформи, які перебувають на стадії впровадження ...

6. стосовно умов тримання у СІЗО та виправних колоніях звернули увагу на впровадження системи пробації та наполегливо закликали державні органи надалі впроваджувати альтернативи триманню під вартою з метою зменшення переповнення установ виконання покарань;

7. наполегливо закликали державні органи зосередитися на розробці узгодженої стратегії боротьби з переповненням установ виконання покарань та усунення значних недоліків умов тримання під вартою, спираючись на відповідні рекомендації Європейського комітету з питань запобіганню катуванням (КЗК) і Комітету міністрів ...

10. звернули увагу на розробку законопроекту, спрямованого на впровадження превентивних і компенсаційних засобів юридичного захисту та наполегливо закликали державні органи продовжувати у постійній співпраці з Радою Європи вживати заходи з метою впровадження ефективного засобу юридичного захисту або поєднання таких засобів ...".

39. Під час 1302-го засідання заступників міністрів, проведеного 05-07 грудня 2017 року, Комітет міністрів ухвалив таке рішення (CM/Del/Dec(2017)1302/H46-37):

"Заступники

...

Щодо загальних заходів

Умови тримання у СІЗО

2. із задоволенням відзначили законодавчі та адміністративні заходи, що вживаються для реформування пенітенціарної системи, зокрема, зусилля, що спрямовані на повне впровадження системи пробації з метою зменшення загальної кількості ув’язнених;

3. рішуче закликали державні органи продовжувати запровадження цих реформ та зосередитися на розробці чіткої узгодженої стратегії боротьби з усіма недоліками матеріальних умов тримання в СІЗО, враховуючи при цьому рекомендації Європейського комітету з питань запобіганню катуванням [КЗК];

Впровадження ефективних засобів юридичного захисту

4. зважаючи на тривалий розгляд цього питання, державним органам необхідно терміново вжити рішучих заходів для впровадження як превентивних, так і компенсаційних засобів юридичного захисту у відповідність до усталеної практики Європейського суду;

5. запропонували державним органам подати повну інформацію щодо змісту законопроекту, який знаходиться на розгляді в Парламенті, разом із наданням інформації щодо невирішених питань, до 21 грудня 2017 року ...".

40. Під час 1310-го засідання заступників міністрів, проведеного 13-15 березня 2018 року, Комітет міністрів ухвалив таке рішення (CM/Del/Dec(2018)1310/H46-24):

"Заступники

...

Щодо загальних заходів

4. із зацікавленістю відзначили інформацію, надану державними органами, щодо поточної реформи пенітенціарної системи; проте висловили жаль, що надана наразі інформація не є достатньо детальною, щоб продемонструвати конкретні результати як щодо зменшення переповненості так і поліпшення матеріальних умов тримання під вартою та доступу до медичної допомоги;

5. наполегливо закликали державні органи прийняти комплексну довгострокову стратегію вирішення цих проблем структурного характеру, спираючись на усталені рекомендації Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню [КЗК] і Комітету міністрів з цього питання;

6. висловили глибоке занепокоєння з приводу того, що незважаючи на неодноразові заклики Комітету, державні органи досі не вжили рішучих заходів для впровадження, на законодавчому рівні та на практиці, превентивних та компенсаційних заходів юридичного захисту у відповідність до усталеної практики Європейського суду; дійшли висновку, що відсутність прогресу та продовження надходження подібних заяв накладає на Суд непомірний тягар і підриває довіру до виконання органами державної влади своїх обов’язків щодо вирішення довготривалих питань, констатованих у численних рішеннях Суду;

7. вирішили відновити розгляд цих груп справ щонайпізніше на своєму 1331-му (DH) засіданні у грудні 2018 року, та, за відсутності інформації про конкретний досягнутий прогрес впровадження ефективних компенсаційних та превентивних заходів, дали Секретаріату вказівку підготувати проект Проміжної Резолюції для цього засідання.".

41. Оскільки жодного такого прогресу досягнуто не було і, зокрема, як вбачалося, законопроєкт, на який раніше посилалися органи державної влади, був відхилений та не розглядалися які-небудь його конкретні альтернативи (CM/Notes/1331/H46-33), під час 1331-го засідання, проведеного 04-06 грудня 2018 року, була ухвалена така тимчасова резолюція (CM/ResDH(2018)472):

"Комітет міністрів...

Беручи до уваги рішення [Суду] у групах справ проти України "Невмержицький проти України" (Nevmerzhitsky v. Ukraine), "Яковенко проти України" (Yakovenko v. Ukraine), "Логвиненко проти України" (Logvinenko v. Ukraine), "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine) та "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), ... передані Комітетові для здійснення нагляду за їх виконанням відповідно до статті 46 Конвенції;

Нагадуючи, що проблеми, виявлені у цих справах, зокрема, нелюдське та/або таке, що принижує гідність поводження, якого зазнали заявники з огляду на переповненість у камерах, неналежні умови тримання під вартою та ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою, та відсутність ефективного юридичного засобу захисту у зв’язку з цим, в яких Суд констатував порушення статей 3 та 13 Конвенції, розглядаються Комітетом з 2005 року;

Підкреслюючи, що з огляду на структурний характер проблем, виявлених у рішеннях в цих групах справ, та тривалий проміжок часу з моменту, коли Комітет вперше звернув увагу на ці проблемні питання, надважливим є вжиття державними органами чітких та рішучих заходів/кроків для усунення усіх цих недоліків;

Із зацікавленням відзначили прийняття Паспорту реформ, що є стратегічним документом, в якому державні органи визначили основні перешкоди для покращення умов тримання під вартою в Україні;

Повторно наголосили, що у попередніх рішеннях Комітет неодноразово закликав державні органи вжити рішучих заходів, спрямованих на встановлення, на законодавчому рівні та на практиці, превентивних та компенсаційних засобів юридичного захисту відповідно до практики Європейського суду;

Зазначили, що певні заходи, спрямовані на затвердження зазначених засобів, вже були вжиті у зв’язку зі створенням робочої групи, однак про жодний конкретний прогрес у зв’язку з цим і досі не було повідомлено;

НАГОЛОСИЛИ на серйозності наслідків з огляду на характер порушень у цих рішеннях, пов’язаних з абсолютною забороною катування та поганого поводження, передбаченого статтею 3 Конвенції;

ПІДКРЕСЛИЛИ нагальну потребу дотримання державними органами Паспорту реформ та продовження працювати над прийняттям комплексної довгострокової стратегії, здатної призвести до вирішення цих проблем структурного характеру, із зазначенням чітких та обов’язкових термінів виконання, а також забезпеченням необхідних кадрових та фінансових ресурсів;

ПОВТОРНО НАГОЛОСИЛИ, що відсутність конкретних заходів, спрямованих на встановлення ефективних засобів юридичного захисту щодо тверджень про погане поводження у зв’язку з переповненістю у камерах, неналежними умовами тримання під вартою … послаблює довіру до готовності державних органів вирішити зазначені багаторічні проблеми;

ЗАЗНАЧИЛИ, що з огляду на збільшення кількості заяв, поданих до Європейського суду, така відсутність прогресу також створює додаткове невиправдане навантаження для Конвенційної системи;

ЗАЗНАЧИЛИ, що з метою забезпечення ефективності зазначених засобів юридичного захисту на практиці, необхідно також здійснити заходи, спрямовані на покращення матеріальних умов та надання медичної допомоги особам, під час їхнього тримання під вартою;

ЗАКЛИКАЛИ державні органи виконати свої зобов’язання щодо вирішення проблем, пов’язаних з умовами тримання під вартою, і, як наслідок, запровадити, у першочерговому порядку, ефективні національні засоби юридичного захисту щодо тверджень про погане поводження у зв’язку з переповненістю у камерах, неналежними матеріальними умовами тримання … під вартою.".

C. Організація Об’єднаних Націй

42. 17 грудня 2015 року Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими (A/RES/70/175), як загальні ключові стандарти поводження з ув’язненими. У відповідних частинах вони передбачають:

"Приміщення

...

Правило 13

Всі приміщення, якими користуються ув’язнені, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, водночас належну увагу слід приділити кліматичним умовам, особливо кубатурі цих приміщень, мінімальному особистому простору, освітленню, опаленню і вентиляції.

Правило 14

У приміщеннях, де живуть і працюють ув’язнені:

(a) Вікна повинні бути достатньо великими, щоб ув’язнені могли читати або працювати при денному світлі, і сконструйованими так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від наявності системи штучної вентиляції;

(b) Штучне освітлення має бути достатнім, щоб ув’язнені могли читати або працювати без шкоди для зору.

Правило 15

Санітарні вузли повинні бути належними, щоб кожен ув’язнений міг задовольняти свої природні потреби, коли йому це потрібно в умовах чистоти і пристойності ...

Правило 17

Усі частини установи, якими регулярно користуються ув’язнені, повинні завжди триматися в належному порядку і повній чистоті ...

Фізичні вправи і спорт

Правило 23

1. Всі ув’язнені, не зайняті роботою на свіжому повітрі, мають право щонайменше на щоденну одногодинну прогулянку на вулиці, якщо дозволяє погода.

2. Неповнолітнім та іншим ув’язненим приблизно одного віку, що мають відповідний фізичний стан, має бути забезпечено фізичне тренування і можливість проведення спортивних ігор під час прогулянок. Для цього необхідно забезпечити наявність простору, обладнання та інвентаря ...".

D. Підкомітет з питань запобігання катуванням

43. Відповідно до Факультативного протоколу 2002 року до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання (далі - Протокол 2002 року), ратифікованого Україною 21 липня 2006 року, створений згідно з Протоколом Підкомітет з питань запобігання катуванням (далі - ПЗК) здійснив два візити до України (у 2011 та 2016 році).

44. Зокрема, у його доповіді (CAT/OP/UKR/1) за результатами візиту у 2011 році ПЗК зазначив про переповненість у багатьох СІЗО в Україні. Він також вважав загальні побутові умови СІЗО неналежними щодо мінімального особистого простору на одного ув’язненого, освітлення, опалення та вентиляції. Загальний рівень гігієни, доступ до чистої води та умови в санітарних вузлах (у тому числі відсутність усамітнення під час використання туалету) в СІЗО викликали таке саме занепокоєння. Подвір’я для прогулянок часто були "малими, напівзруйнованими та пустими". ПЗК рекомендував Україні вжити термінових заходів для зменшення переповненості у СІЗО, приділити пріоритетну увагу покращенню загальних гігієнічних умов та доступу до води, санітарно-гігієнічних засобів і предметів особистої гігієни у СІЗО, та провести загальнодержавну перевірку побутових умов.

E. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений з прав людини) / Національний превентивний механізм

45. З 2000 року питання, чи дотримуються права ув’язнених в Україні, розглядалося у щорічних доповідях Уповноваженого з прав людини. Крім того, з листопада 2012 року Уповноважений з прав людини виконує функції НПМ, передбачені Протоколом 2002 року. У зв’язку з цим Уповноважений з прав людини / НПМ порушував низку питань.

46. У доповіді 2012 року НПМ зробив такі зауваження щодо умов у відвіданих установах, у тому числі Дніпровському СІЗО: недотримання національного стандарту у 2,5 квадратні метри особистого простору на ув’язненого у СІЗО; недостатнє природне та штучне освітлення у камерах; відсутність вентиляції; надмірна вологість і наявність цвілі у деяких камерах.

47. У доповіді 2013 року НПМ вказав на такі недоліки, виявлені під час перевірки транспортних засобів, які використовувалися для перевезення затриманих, осіб, взятих під варту, та засуджених: особистий простір у камерах таких транспортних засобів був меншим ніж 0,5 м-2; висота дверей камер була меншою ніж 1,55 м; двері камер не мали вентиляційних ґрат; освітлення у камерах було відсутнє або неналежне; у камерах не було систем опалення або кондиціонування повітря, або вони не працювали; транспортні засоби та камери не прибиралися, а підлога була вкрита сміттям. НПМ також зауважив, що у низці національних судів особистий простір у камерах для очікування був лише 0,7-1,5 м-2. Аналогічні проблеми з камерами для очікування вказані у доповіді 2014 року.

48. У доповіді 2016 року було зазначено, що незважаючи на поточну пенітенціарну реформу в Україні, систематичні порушення прав людини, як і раніше, мали місце у більшості установ виконання покарань і слідчих ізоляторів. Однією з основних проблем залишалася переповненість. Серед інших проблем були незадовільні санітарні, гігієнічні та побутові умови у камерах; неналежне опалення; відсутність освітлення, свіжого повітря та питної води; а також неналежні умови в туалетах через відсутність усамітнення. Камери часто були брудними та в них був неприємний запах; їхні стіни були вологими та вкритими цвіллю. Ув’язненим не завжди надавалося місце для сну або постільна білизна; вони часто скаржилися на наявність шкідників у камерах і відсутність миючих засобів. Їжа, яка надавалася ув’язненим, була недостатньою та поганої якості.

49. У доповіді Уповноваженого з прав людини за 2017 рік, яка включала розділ про діяльність НПМ у 2017 році, знову було зазначено, що незважаючи на поточну пенітенціарну реформу, не було значного покращення ситуації щодо прав осіб, взятих під варту, та ув’язнених. Насправді вбачалися ознаки негативних тенденцій у зв’язку з цим. Умови тримання під вартою у слідчих ізоляторах були предметом особливого занепокоєння. Це могло бути пояснено відсутністю реалістичного бачення ситуації у пенітенціарних установах. Був відсутній системний підхід до внесення змін до цієї сфери і в результаті органи державної влади ухвалювали спірні рішення. У переважній більшості відвіданих установ належні побутові умови тримання під вартою не були створені через недофінансування установ. Неодноразово підтверджувалися порушення національних стандартів щодо особистого простору осіб, взятих під варту, та засуджених. Деякі камери часто залишалися порожніми, оскільки потребували капітального ремонту. Переважна більшість багатомісних камер СІЗО перебували у занедбаному стані; вони були вкриті цвіллю; не було належного доступу до свіжого повітря або штучної вентиляції, а природне або штучне освітлення було недостатнім. Обладнання у камерах неповністю відповідало національним стандартам. У більшості випадків постільна білизна була старою та зношеною; деяким ув’язненим постільна білизна не видавалася взагалі. Усамітнення під час користування туалетом не забезпечувалося (у туалетах були відсутні двері).

50. У 2018 році були відвідані усі українські СІЗО та пенітенціарні установи з функціями СІЗО. У своїй доповіді за 2018 рік Уповноважений з прав людини зауважив, що майже в усіх камери не відповідали міжнародним стандартам щодо санітарних умов, освітлення, опалення та вентиляції. Більшість камер були переповнені (наприклад, у камерах, розрахованих на двох осіб відповідно до національних стандартів щодо особистого простору, трималося шість або більше осіб). Загалом неналежні умови тримання під вартою були виявлені майже в усіх СІЗО. Уповноважений з прав людини рекомендував органам державної влади узгодити національні стандарти щодо особистого простору та умов тримання під вартою з європейськими.

III. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

A. Конституція України (1996 року)

51.Стаття 28 передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності і ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

B. Закон України "Про попереднє ув’язнення" (1993 року)

52.Стаття 1 передбачає, що тримання під вартою повинно здійснюватися на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини та інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими. Не можуть допускатися навмисні дії, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

53.Стаття 4 передбачає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

54.Стаття 9 передбачає, що особи, взяті під варту, мають право, inter alia, на щоденну прогулянку тривалістю одна година та восьмигодинний сон. Вони мають право звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб.

55.Стаття 11 передбачає, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Площа в камері для кожної особи не може бути менше 2,5 м-2.

56. Відповідно до статті 21 адміністрація СІЗО зобов’язана створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, а також забезпечити їх харчуванням і медичним обслуговуванням.

57.Стаття 22 передбачає, що нагляд за додержанням відповідних законів у СІЗО здійснюється прокурорами. Постанови і вказівки прокурорів щодо умов тримання під вартою підлягають обов’язковому виконанню адміністрацією СІЗО.

C. Закон України "Про прокуратуру" (2014 року)

58.Стаття 2 передбачає, що до функцій прокуратури входить нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.

59.Стаття 26 передбачає, що здійснюючи зазначену функцію прокурори мають право відвідувати місця попереднього ув’язнення у будь-який час та опитувати осіб, які в них перебувають, з метою отримання інформації про умови їхнього тримання та поводження з ними. Вони також мають право ознайомлюватися з документами та отримувати їхні копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів та установ. В разі невідповідності законодавству вони можуть вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення будь-яких порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії. Прокурори можуть вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень і причин та умов, що сприяли таким порушенням. Прокурори мають право притягувати винних до передбаченої законом відповідальності. Вони мають право вимагати від керівників органів вищого рівня проведення перевірок підпорядкованих і підконтрольних їм органів та установ попереднього ув’язнення. Прокурори здійснюють ці контрольні функції шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у СІЗО є обов’язковими та підлягають негайному виконанню.

D. Кримінальний процесуальний кодекс України (2012 року)

60.Стаття 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачає, що запобіжними заходами є особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт і тримання під вартою.

61.Стаття 183 передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Воно застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цим Кодексом.

62. 04 квітня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслав апеляційним судам інформаційний лист, в якому надав своє тлумачення згаданих та інших відповідних положень Кодексу. Зокрема, у ньому зазначалося, що попереднє ув’язнення було винятковим запобіжним заходом; що під час розгляду клопотання про застосування або продовження строку тримання під вартою під час досудового слідства суди повинні розглядати можливість застосування інших (альтернативних) заходів; і що під час санкціонування взяття під варту суди повинні враховувати вимоги дотримання розумного строку.

E. Кримінально-виконавчий кодекс України (2003 року)

63. Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - Кодекс 2003 року) регулює порядок та умови виконання кримінальних покарань.

64.Стаття 8 (частково змінена у 2016 році) передбачає, inter alia, що ув’язнені мають право звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрацій органів та установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Відповідні звернення подаються через адміністрацію установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення ув’язненому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у певних випадках протягом однієї доби) після отримання адміністрація має направити зазначене звернення адресату.

65.Статті 51, 60-1 та 108 (змінені або додані у 2014-2016 роках) збільшили обсяг прав осіб, засуджених до арешту (один з видів кримінального покарання), щодо витрати грошей для придбання їжі і предметів першої потреби та одержання побачень. Вони передбачали обов’язкове соціальне і пенсійне страхування засуджених до обмеження волі (ще один вид кримінального покарання), та усували обмеження на придбання засудженими їжі, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби.

F. Правила внутрішнього розпорядку ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (2013 року)

66. Правила 2013 року повторюють і детально роз’яснюють положення Закону України "Про попереднє ув’язнення" щодо порядку та умов тримання під вартою у СІЗО.

67. Зокрема, особи, взяті під варту, мають право, inter alia, на щоденні прогулянки тривалістю одна година; звернення зі скаргами, заявами та листами до державних органів і посадових осіб; проживання в умовах, які відповідають санітарно-гігієнічним правилам, та отримання безкоштовної гарячої їжі тричі на добу, індивідуальне місце для сну, постільну білизну та інші предмети побуту, а також предмети особистої гігієни.

G. Концепція реформування (розвитку) пенітенціарної системи України (2017 року)

68. 13 вересня 2017 року Уряд (Кабінет Міністрів) України схвалив Концепцію реформування (розвитку) пенітенціарної системи України (далі - Концепція 2017 року), встановивши загальні принципи, які лежатимуть в основі реформування та функціонування пенітенціарної системи в Україні.

69. У Концепції 2017 року було визнано, що існуюча пенітенціарна система неповністю відповідала принципам гуманності та поваги до прав людини, а умови тримання під вартою в Україні необхідно було привести у відповідність до європейських стандартів. У ній зазначалося, що більшість пенітенціарних установ були у незадовільному стані, а деякі - в аварійному, у зв’язку з чим стандарти тримання під вартою не дотримувалися. Головними проблемами були відсутність природного та штучного освітлення у камерах; відсутність автоматичної вентиляції; відсутність регулярного доступу до питної води; недостатня кількість рукомийників; надмірна вологість і наявність цвілі тощо. Більшість СІЗО були дуже старими: 12% з них були побудовані більше ніж 200 років тому, 58% - від 100 до 200 років тому, 14% - від п’ятдесяти до 100 років тому, і 14% - від десяти до п’ятдесяти років тому. Враховуючи тривалий строк використання, вони були суттєво зруйновані та застарілі. Тільки протягом 2015 - першого кварталу 2017 року кількість осіб, які трималися в установах виконання покарань, зменшилася в 1,4 рази (з 57 396 до 41 800 осіб), а чисельність осіб, які трималися у СІЗО, зросла у 1,2 рази (з 16 035 до 18 821 осіб). Хронічне недоотримання фінансування від держави пенітенціарною системою призвело до системних проблем з неналежними умовами тримання під вартою у СІЗО, які потребували ухвалення комплексних рішень і належного фінансування.

70. У Концепції 2017 року пропонуються такі шляхи вирішення зазначених проблем: удосконалення законодавства щодо функціонування СІЗО та установ виконання покарань відповідно до європейських стандартів; оптимізація структури органів ДКВС і системи пенітенціарних установ; ремонт існуючих установ і будівництво нових СІЗО та установ виконання покарань; приведення умов тримання під вартою у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил і створення умов, які не порушують гідність людини та не призводять до порушень Конвенції; створення ефективної системи протидії нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню, а також умов для його запобігання; реалізація рекомендацій міжнародних організацій щодо зміцнення гарантій захисту прав ув’язнених і засуджених; удосконалення організаційної та кадрової структури СІЗО та установ виконання покарань; а також впровадження у них сучасних інформаційних технологій.

71. Уряд стверджував, що з огляду на обмежене фінансування реалізація Концепції 2017 року за підрахунками триватиме до 2020 року.

H. Законопроєкт про превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту

72. 08 липня 2016 року до Верховної Ради України був поданий проєкт Закону України "Про превентивні і компенсаційні засоби у зв’язку з катуванням, нелюдським чи таким, що принижує гідність, поводженням або покаранням щодо засуджених та осіб, узятих під варту, та запровадження інституту пенітенціарних суддів" (далі - законопроєкт 2016 року). Він передбачає превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту у зв’язку з неналежним поводженням із засудженими та особами, взятими під варту, і закріплює види засобів юридичного захисту та порядок їхнього застосування, а також виконання відповідних рішень. Під превентивними засобами юридичного захисту розуміються дії, спрямовані на припинення або попередження забороненого поводження. Вони включають, inter alia, зобов’язання відповідних посадових осіб змінити місце тримання під вартою або камеру, в якій перебуває особа, взята під варту, або засуджений; відремонтувати камеру, обладнати її або провести дезінфекцію, або припинити її експлуатацію; надавати належне харчування тощо. Під компенсаційними заходами розуміються дії, спрямовані на надання відшкодування потерпілим від забороненого поводження. Вони включають грошову компенсацію матеріальної та моральної шкоди, завданої таким потерпілим. Законопроєктом також вводиться інститут пенітенціарних суддів, які розглядають клопотання про застосування превентивних і компенсаційних засобів юридичного захисту та ухвалюють обов’язкові рішення у зв’язку з цим. Так, клопотання про застосування превентивних засобів юридичного захисту повинні розглядатися упродовж трьох робочих днів, але за певних обставин - у період тривалістю до місяця. Суддя зобов’язаний здійснити особистий візит до відповідної установи попереднього ув’язнення та провести анонімну зустріч зі взятою під варту особою, яка звернулася з клопотанням. За бажанням останнього під час зустрічі забезпечується участь захисника. Відповідні органи або особи повинні негайно виконувати рішення про застосування превентивних заходів. Їхнє невиконання тягне за собою притягнення до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

73. Уряд стверджував, що законопроєкт розглядали відповідні парламентські комітети. Згідно з доступною на вебсайті Верховної Ради України інформацією 29 серпня 2019 цей законопроєкт був відкликаний.

I. Статистика щодо осіб, які тримаються під вартою під час досудового слідства

74. Згідно з доповіддю НПМ за 2016 рік у період з 2009 по 2017 роки в СІЗО трималася така кількість осіб, взятих під варту: 34 148 осіб у 2009 році; 38 030 осіб у 2010 році; 39 363 особи у 2011 році; 37 632 особи у 2012 році; 30 854 особи у 2013 році; 21 502 особи у 2014 році; 15 638 осіб у 2015 році та 16 615 осіб у 2016 році.

75. Згідно з твердженнями Уряду станом на 22 жовтня 2017 року у СІЗО та пенітенціарних установах з функціями СІЗО знаходилося 19 516 осіб.

76. Згідно з інформацією на вебсайті ДКВС станом на 01 квітня 2019 року у СІЗО перебувало 20 346 осіб.

J. Статистика застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

77. Відповідно до інформації, розміщеної на вебсайті Генеральної прокуратури України, у період з 2012 по 2018 роки прокурорами та іншими працівниками правоохоронних органів було подано і залишено без задоволення судами таку кількість клопотань про взяття під варту: у 2012 році - 27 746 клопотань подано та 3 178 (11%) залишено без задоволення; у 2013 році - 17 373 клопотання подано та 1 882 (10%) залишено без задоволення; у 2014 році - 18 149 клопотань подано та 2 099 (11,5%) залишено без задоволення; у 2015 році - 23 969 клопотань подано та 2 294 (9,5%) залишено без задоволення, у 2016 році - 17 593 клопотання подано та 3 163 (18%) залишено без задоволення; у 2017 році - 22 473 клопотання подано та 4 556 (20%) залишено без задоволення та у 2018 році - 21 501 клопотання подано та 4 875 (22,6%) залишено без задоволення.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

78. Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на те, що умови тримання його у Дніпровському СІЗО та перевезення і тримання в суді у дні проведення судових засідань були нелюдськими та такими, що принижують гідність. Стаття 3 передбачає:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

A. Доводи сторін

1. Заявник

79. Щодо умов тримання під вартою у Дніпровському СІЗО заявник зазначив, з посиланням на надану Урядом інформацію (див. пункт 12), що провів "загалом 540 діб" у камерах № 911 та № 931, де його особистий простір складав менше 3 метрів. Він стверджував, що це саме по собі становило порушення статті 3 Конвенції. Він також зазначив, що протягом низки періодів, "загалом 256 діб", його особистий простір у цих камерах складав 3,25 м-2, а його особистий простір у камерах № 655 та № 661 був 3,35 м-2. Заявник вважав, що це також становило порушення статті 3 Конвенції. Зокрема, його ситуація погіршувалася тим, що він перебував у камерах протягом більшої частини доби, за виключенням щоденної одногодинної прогулянки у невеликому подвір’ї. Подвір’я для камер № 661 та № 655 площею 11,5 м-2 не могло вважатися належним для ув’язненого, який перебував у таких камерах двадцять три години на добу. Інші фактори включали неналежне відокремлення туалету, відсутність свіжого повітря, погану вентиляцію, вологість і наявність паразитів у камерах.

80. Щодо умов перевезення до районного суду у дні проведення засідань заявник зазначив, що у листі від 27 березня 2018 року (див. пункт 23) було вказано лише кількість його перевезень і загальну тривалість поїздок, але була відсутня інформація про побутові умови перевезення. Крім того, акти за 21 листопада 2017 року (там само) були складені через декілька місяців після подання ним заяви до Суду. Заявник вважав, що автомобілі спеціального призначення були приведені у належний стан після подання ним заяви. До того ж ці акти переважно стосувалися придатності автомобілів з точки зору безпеки. Крім того, проведена працівниками поліції перевірка не могла вважатися незалежною та неупередженою. Насамкінець, заявник повторив свої первинні доводи про відсутність належної вентиляції у автомобілях спеціального призначення. Тому він вважав, що умови його перевезення також суперечили статті 3 Конвенції.

81. Щодо умов тримання його під вартою в камерах для очікування у суді заявник зазначив, що Уряд не прокоментував його скаргу про відсутність вентиляції у цих камерах і не вказав кількість ув’язнених, які трималися разом з ним. Тому заявник стверджував, що у зв’язку з цим також було порушено статтю 3 Конвенції.

2. Уряд

82. Посилаючись на свій опис подій (див. пункти 12, 17 і 23), Уряд стверджував, що у цій справі не було порушено статтю 3 Конвенції.

B. Оцінка Суду

1. Загальні принципи

(a) Оцінка доказів і встановлення фактів

83. Відповідні принципи були таким чином узагальнені в рішенні у справі "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 і № 60800/08, від 10 січня 2012 року):

"121. Суд повторює, що твердження про жорстоке поводження повинні підтримуватися відповідними доказами. Під час оцінки доказів Суд керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом". Проте його метою ніколи не було запозичення підходу національних правових систем, які використовують цей стандарт. Роль Суду полягає не у встановленні вини у вчиненні злочину або цивільної відповідальності, а у встановленні відповідальності Договірної держави за Конвенцією. Специфіка його завдання за статтею 19 Конвенції - забезпечення дотримання Договірними державами їхніх зобов’язань щодо захисту основоположних прав, закріплених у Конвенції, - зумовлює його підхід до питань доказів і доведеності. Під час проваджень у Суді відсутні процесуальні бар’єри для прийнятності доказів або заздалегідь визначені формули для їхньої оцінки. Суд робить висновки, які, на його думку, підтверджуються вільною оцінкою всіх доказів, у тому числі такими умовиводами, які можуть випливати з фактів і доводів сторін. Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій факту. Крім того, рівень переконання, необхідний для досягнення відповідного висновку та у зв’язку з цим розподіл тягаря доведення, нерозривно пов’язаний зі специфікою фактів, характером висунутого твердження та відповідним конвенційним правом (див., серед інших, рішення у справах "Начова та інші проти Болгарії" [ВП] (Nachova and Others v. Bulgaria) [GC], заяви № 43577/98 та № 43579/98, пункт 147, ЄСПЛ 2005-VII, "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 48787/99, ЄСПЛ 2004-VII, ...).

122. Суд пам’ятає про об’єктивні труднощі, які можуть виникнути у заявників в отриманні доказів для обґрунтування своїх скарг на умови тримання під вартою. Через обмеження, накладені режимом пенітенціарних установ, не можна реально очікувати, що ув’язнені зможуть надати фотографії своєї камери або її точні розміри, вказати температуру в ній або рівень освітленості. Однак заявник повинен надати детальний і послідовний опис умов його тримання, у тому числі конкретні факти такі, як, наприклад, дати його переведення між установами, що дозволить Суду встановити, що скарга не є явно необґрунтованою або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Лише правдоподібний та досить детальний опис стверджувано таких, що принижують гідність, умов тримання під вартою є достатнім доказом жорстокого поводження та належною підставою для повідомлення про скаргу Уряду держави-відповідача.

123. Суд неодноразово встановлював, що справи щодо тверджень про неналежні умови тримання під вартою не зводяться у всіх випадках до неухильного застосування принципу affirmanti incumbit probatio (той, хто щось стверджує, повинен довести це твердження), оскільки у таких справах лише Уряд держави-відповідача має доступ до інформації, здатної підтвердити або спростувати ці твердження. З цього випливає, що після того, як Суд повідомить Уряд про скаргу заявника, тягар збирання та надання відповідних документів лежить на останньому. Ненадання Урядом переконливих доказів щодо побутових умов тримання може призвести до висновків про обґрунтованість тверджень заявника (див. рішення у справах "Губін проти Росії" (Gubin v. Russia), заява № 8217/04, пункт 56, від 17 червня 2010 року, та "Худойоров проти Росії" (Khudoyorov v. Russia), заява № 6847/02, пункт 113, ЄСПЛ 2005-X (витяги)".

(b) Відповідні принципи за статтею 3 Конвенції

84.Стаття 3 Конвенції втілює одну з основоположних цінностей демократичного суспільства. Вона містить абсолютну заборону катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, незалежно від обставин або поведінки потерпілого. Жорстоке поводження має досягти мінімального рівня суворості, щоб підпадати під дію статті 3 Конвенції. Оцінка такого мінімального рівня є відносною: вона залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість поводження, фізичні та психологічні наслідки, а у деяких випадках від статі, віку та стану здоров’я потерпілого. Хоча жорстоке поводження, яке досягає такого мінімального рівня суворості, зазвичай включає у себе фактичне заподіяння тілесних ушкоджень або сильне фізичне чи душевне страждання, навіть за відсутності цих аспектів, коли поводження принижує чи ганьбить особу, демонструючи відсутність поваги до її людської гідності чи нехтування нею, або викликає відчуття страху, тривоги чи неповноцінності, здатне зламати моральний та фізичний опір особи, його можна характеризувати як таке, що принижує людську гідність і підпадає під встановлену статтею 3 Конвенції заборону (див. згадане рішення у справі "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), пункти 139 і 140, та рішення у справі "Нешков та інші проти Болгарії" (Neshkov and Others v. Bulgaria), заява № 36925/10 та 5 інших заяв, пункти 226 і 227, від 27 січня 2015 року).

85. У контексті тримання під вартою для того, щоб підпадати під сферу дії статті 3 Конвенції, зазначені страждання та приниження мають перевищити той рівень страждання та приниження, який є невід’ємно пов’язаним з позбавленням свободи. Держава повинна гарантувати тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання покарання не завдавали їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, та щоб з огляду на практичні вимоги ув’язнення охорона здоров’я такої особи та її благополуччя забезпечувалася належним чином. Під час оцінки умов тримання під вартою має враховуватися загальний вплив цих умов, а також конкретні твердження, висунуті заявником, і тривалість проведеного у цих умовах періоду (див. згадані рішення у справах "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), пункти 141 і 142, та "Нешков та інші проти Болгарії" (Neshkov and Others v. Bulgaria), пункти 228 і 229).

86. Серйозна нестача простору у камері є впливовим чинником під час оцінки, чи суперечили умови тримання під вартою статті 3 Конвенції (див. згадані рішення у справах "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), пункт 143, та "Нешков та інші проти Болгарії" (Neshkov and Others v. Bulgaria), пункт 231, а також рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункт 104, від 20 жовтня 2016 року). Так, коли особистий простір ув’язненого складає менше 3 м-2 житлової площі у густозаселеній тюремній камері, відсутність особистого простору вважається настільки гострою, що виникає обґрунтована презумпція порушення статті 3 Конвенції. Тягар доведення покладається на Уряд держави-відповідача, який, однак, може спростувати цю презумпцію, продемонструвавши існування факторів, здатних належним чином компенсувати серйозну нестачу відведеного особистого простору. Обґрунтована презумпція може бути спростована лише за умови сукупного дотримання таких вимог: (1) зменшення необхідного мінімального особистого простору площею 3 м-2 є нетривалими, тимчасовими та незначними; (2) такі зменшення супроводжуються наданням достатньої свободи руху та забезпеченням належної тривалості прогулянок; (3) заявник ув’язнений в установі виконання покарань, яка за загальною оцінкою може вважатися належною, а інші обтяжуючі триманню його під вартою обставини відсутні. Коли особистий простір складає від 3 до 4 м-2, чинник простору залишається впливовим під час оцінки належності умов тримання під вартою. За таких обставин порушення статті 3 Конвенції буде встановлено, якщо чинник простору поєднаний з іншими неналежними побутовими умовами тримання під вартою, зокрема з доступом до прогулянок, природного освітлення або повітря, наявністю системи вентиляції, адекватною температурою у камері, можливістю приватного користування туалетом, а також дотриманням базових санітарно-гігієнічних вимог (див. згадане рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" (<...>), пункти 138 і 139; а також згадані рішення у справах "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), пункти 149-159, "Нешков та інші проти Болгарії" (Neshkov and Others v. Bulgaria), пункти 233-243, та рішення у справі "Варга та інші проти Угорщини" (Varga and Others v. Hungary), заява № 14097/12 та 5 інших заяв, пункти 75-78, від 10 березня 2015 року).