Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Распряхін проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Аня Сайбер-Фор (<…>), судді,

та Віктор Соловейчік (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву, яку 24 жовтня 2012 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України, п. Ігор Олексійович Распряхін (далі - заявник),

рішення повідомити Уряд України (далі - Уряд) про скарги на умови, законність і тривалість тримання заявника під вартою під час досудового слідства та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 28 квітня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

Справа стосується стверджуваної неналежності умов тримання заявника під вартою під час досудового слідства з порушенням статті 3 Конвенції та стверджуваної незаконності і нібито необґрунтованої тривалості тримання його під вартою з порушенням пунктів 1 і 3 статті 5 Конвенції.

1. Заявник народився в 1967 році і проживає у м. Кропивницькому (на момент подій - м. Кіровоград). Заявника, якому було надано правову допомогу, представляв п. М.О. Тарахкало - юрист, який практикує у м. Києві.

2. Уряд представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

3. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

А. Кримінальне провадження щодо заявника та тримання його під вартою

4. 04 липня 2009 року Управління міліції у Кіровоградській області порушило кримінальну справу щодо заявника та іншої особи за підозрою у шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах. Того ж дня заявника було затримано.

5. 07 липня 2009 року Ленінський районний суд міста Кіровограда (далі - Ленінський суд) продовжив строк затримання заявника до десяти діб з метою вивчення даних про його особу. Суд зазначив, що заявник повністю визнав свою вину.

6. Згодом заявнику пред’явили обвинувачення в шахрайстві, вчиненому в особливо великих розмірах, зі здійсненням удаваної підприємницької діяльності, створенні злочинної організації, відмиванні грошей, хабарництві і підробці документів. Упродовж розслідування кримінальної справи кількість обвинувачених зросла до двадцяти двох.

7. 14 липня 2009 року Ленінський суд обрав заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту під час досудового слідства (на два місяці, до 04 вересня 2009 року). Він зазначив, що під час засідання з цього питання заявник продовжив заявляти про свою вину. Суддя зазначив, що тяжкість пред’явлених заявнику обвинувачень переважала те, що він не мав судимостей, позитивно характеризувався та був одружений. У своїй постанові суд зазначив, не навівши жодних додаткових відомостей, що, перебуваючи на волі, заявник міг спробувати ухилитися або перешкодити слідству.

8. Під час розслідування національні суди неодноразово продовжували строк тримання заявника під вартою під час досудового слідства (до 04 листопада 2011 року). Підставами для таких продовжень строку були, крім зазначених у первинній постанові суду про взяття під варту (див. пункт 7), тяжкість обвинувачень, необхідність виконання слідчими значного обсягу роботи та відсутність підстав для звільнення заявника, оскільки не було встановлено нових обставин, які б виправдали звільнення, а обставини, що обумовили винесення постанови про взяття заявника під варту під час досудового слідства, не змінилися.

9. 28 жовтня 2011 року досудове розслідування було закінчено і справа разом із відповідним обвинувальним висновком була направлена до Кіровського районного суду міста Кіровограда (далі - Кіровський суд) для розгляду по суті.

10. 13 грудня 2011 року цей суд повернув справу на додаткове досудове розслідування на тій підставі, що не було дотримано право заявника (та деяких інших обвинувачених) на захист, оскільки вони не змогли ознайомитися з матеріалами справи у присутності своїх захисників. Суд вирішив залишити без змін запобіжний захід у виді тримання їх під вартою. 22 березня 2012 року ця постанова була залишена без змін апеляційною інстанцією.

11. Під час досудового розслідування 01 червня 2012 року Апеляційний суд Кіровоградської області продовжив строк тримання заявника під вартою до 05 серпня 2012 року.

12. 03 серпня 2012 року розслідування було закінчено, і справа разом із відповідним обвинувальним висновком була направлена до Кіровського суду для розгляду по суті, який 03 вересня 2012 року провів підготовче засідання. Він вирішив направити справу до Ленінського суду. Цією ж постановою він залишив без змін обраний заявнику запобіжний захід. Тим часом кримінальну справу було направлено на розгляд іншому суду, а саме - Кіровоградському районному суду Кіровоградської області (далі - Кіровоградський суд).

13. 10 жовтня 2014 року Кіровоградський суд задовольнив клопотання про звільнення заявника з-під варти, пославшись на тривалість тримання його під вартою під час досудового слідства (понад п’ять років), його інвалідність, відсутність судимостей і наявність у нього неповнолітньої дитини та батьків похилого віку, які потребували догляду. Того ж дня заявник був звільнений з-під варти.

В. Умови тримання заявника під вартою у Кіровоградському СІЗО

14. Протягом усього періоду тримання його під вартою з 15 липня 2009 року по 10 жовтня 2014 року заявник перебував у Кіровоградському слідчому ізоляторі (далі - СІЗО). Він описав умови тримання його під вартою таким чином.

15. Заявник тримався у чотирьох різних камерах (кожна площею близько 8 кв.м) разом з чотирма-шістьма особами. Двічі, у травні 2012 року та жовтні 2014 року - кожного разу протягом двох тижнів - він тримався у камері площею близько 20 кв.м разом з десятьма-дванадцятьма ув’язненими.

16. У СІЗО не було гарячого водопостачання, а холодна вода постачалася лише на короткі періоди часу. У камері було недостатнє природне освітлення, оскільки єдине вікно у ній було закрите трьома рядами металевих грат.

17. Заявник мав щоденну прогулянку тривалістю тридцять хвилин. Раз на тиждень він отримував доступ до душу.

ВІДПОВІДНИЙ МІЖНАРОДНИЙ ДОКУМЕНТ

18. У відповідній частині доповіді Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі - КЗК) для Уряду України за результатами візиту до України з 09 по 21 вересня 2009 року (CPT/Inf (2011) 29) зазначено:

"74. На момент візиту в 2009 році загальна кількість ув’язнених в Україні становила 145 000 (у тому числі 36 000 перебували під вартою) у порівнянні з 178 000 на момент візиту в 2005 році. Таким чином, зберігається позитивна тенденція щодо зменшення кількості ув’язнених, про яку вже було зазначено у доповіді за результатами візиту у 2005 році. Однак, слідчі ізолятори залишаються переповненими, а ізолятори в м. Києві, м. Херсоні, Криму, м. Одесі та м. Кіровограді вказуються як найбільш проблемні ...".

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

19. Заявник скаржився на погані побутові умови тримання його під вартою в Кіровоградському СІЗО. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

А. Прийнятність

20. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби юридичного захисту, оскільки мав звернутися зі скаргою на умови тримання його під вартою до прокуратури та національних судів.

21. Заявник стверджував, що Суд уже дослідив наведений Урядом засіб юридичного захисту в інших справах проти України та визнав його неефективним.

22. Суд зазначає, що він уже розглядав і відхиляв подібні заперечення, визнаючи наведений Урядом засіб юридичного захисту неефективним (див., наприклад, рішення у справі "Буглов проти України" (Buglov v. Ukraine), заява № 28825/02, пункт 74, від 10 липня 2014 року). Посилаючись на згадану практику та обставини цієї справи, Суд вважає, що Уряд не довів, що на практиці заявник мав можливість скористатися ефективним засобом юридичного захисту щодо своєї скарги, тобто засобом юридичного захисту, здатним запобігти виникненню чи триванню порушень, або здатним надати йому відповідне відшкодування. Отже, Суд доходить висновку, що скарга заявника на умови тримання його під вартою не може бути відхилена у зв’язку з невичерпанням національних засобів юридичного захисту.

23. Суд зазначає, що скарга заявника не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

В. Суть

24. Заявник повторив скарги, викладені ним у формулярі заяви, зокрема щодо переповненості камер, недостатнього водопостачання та недостатнього доступу до гігієнічних приміщень, природного освітлення, вентиляції та щоденних прогулянок. Він також надав копії письмових показань своїх співкамерників, які підтвердили вказаний заявником опис умов тримання його під вартою, та фотографії камери, в якій він тримався. На фотографіях зображено туалет без дверей, рукомийник, ліжка (від чотирьох до восьми залежно від камери) та білизну, яка висить на мотузках.

25. Уряд стверджував, що умови тримання заявника під вартою у СІЗО відповідали національним правилам внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів. Під час перебування у СІЗО заявник тримався в камерах різного розміру (від 7,53 кв.м до 58,1 кв.м) разом з різною кількістю (від трьох до двадцяти) ув’язнених. Уряд не прокоментував письмові показання співкамерників заявника та надані ним фотографії.

26. Застосовні загальні принципи щодо умов тримання під вартою наведені у рішенні у справі "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункти 96-141, від 20 жовтня 2016 року).

27. Суд зазначає, що у цій справі заявник надав детальний опис умов у Кіровоградському СІЗО під час тримання його під вартою та обґрунтував його відповідними задокументованими доказами (див. пункти 15-17 та 24).

28. Суд зазначає, що у цій справі Уряд визнав, що під час перебування в Кіровоградському СІЗО заявник мав у своєму розпорядженні менше 3 кв.м особистого простору. Зокрема, як повідомив Уряд (див. пункт 25), у камерах, в яких тримався заявник, було приблизно 2,5-2,9 кв.м особистого простору на ув’язненого, а середня кількість ув’язнених в одній камері коливалась від трьох до двадцяти осіб.

29. Суд також бере до уваги твердження заявника про проблеми з освітленням, вентиляцією та санітарно-побутовими умовами (див. пункт 16).

30. Крім того, Суд посилається на письмові показання свідків щодо умов тримання заявника під вартою, фотографії та висновки КЗК, який відвідав Кіровоградське СІЗО у вересні 2009 року, коли заявник тримався у цій установі (див. пункт 18).

31. Поєднання зазначених факторів достатньо для висновку Суду про те, що умови тримання заявника у Кіровоградському СІЗО становили нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження всупереч вимогам статті 3 Конвенції. Отже, було порушено це положення.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

32. Заявник скаржився за пунктами 1 і 3 статті 5 Конвенції на те, що тримання його під вартою було незаконним і необґрунтованим.