Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Поваров проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Габріеле Куцско-Штадльмайер ('...'), Голова,

Мартіньш Мітс ('...'),

Лятіф Хусейнов ('...'), судді,

та Лів Тігерштедт ('...'), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 30 січня 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 21 січня 2019 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляв п. С.М. Рибій - юрист, який практикує у м. Дніпрі.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

4. Відомості про заявника та відповідна інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник скаржився на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявник скаржився, головним чином, на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він посилався на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає таке:

Пункт 3 статті 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, ... має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.".

7. Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Кудла проти Польщі" [ВП] (Kudla v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI, та "Маккей проти Сполученого Королівства" [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41-44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

8. У керівних справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявника під вартою під час досудового розслідування була надмірною.

10. Отже, ця скарга є прийнятною та свідчить про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

11. Заявник висунув скаргу за пунктом 5 статті 5 Конвенції, яка також порушувала питання за відповідною усталеною практикою Суду, пов'язаною з відсутністю відшкодування за незаконне тримання під вартою (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції в контексті його висновків в обох згаданих справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine) та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine).

III. ІНШІ СКАРГИ

12. Заявник також скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість провадження у його справі та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Суд, розглянувши всі наявні в нього матеріали та враховуючи критерії, встановлені у його практиці з цього питання (див., наприклад, рішення у справах "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, пункти 70 та 72, від 30 березня 2004 року, "Обермайєр проти Австрії" (Obermeier v. Austria), від 28 червня 1990 року, пункт 72, Серія A № 179, "Комінгерсолл С.А. проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [GC], заява № 35382/97, пункт 23, ЄСПЛ 2000-IV, та "Претто та інші проти Італії" (Pretto and Others v. Italy), від 8 грудня 1983 року, пункт 37, Серія A № 71), вважає, що ці скарги є неприйнятними, оскільки розгляд справи у трьох інстанціях тривав приблизно чотири роки та дев'ять місяців, що не можна вважати необґрунтовано тривалим.