Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Іванко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Йонко Грозєв (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Ладо Чантурія (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 11 лютого 2020 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 46850/13), яку 12 липня 2013 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Володимир Анатолійович Іванко (далі - заявник).

2. Заявника представляли п. Г. Туан Діт Дюдон і п. А. Крістенко - юристи, які практикують у м. Страсбурзі і м. Харкові відповідно. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина.

3. 14 лютого 2019 року Уряд було повідомлено про скарги щодо стверджуваного жорстокого поводження із заявником працівників міліції та непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим, а решту скарг у заяві було визнано неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1984 році та проживає у м. Харкові.

5. 04 листопада 2010 року заявник був засуджений до трьох років позбавлення волі за хуліганство. На момент викладених далі подій він був умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі, обраного за скоєння окремого злочину.

A. Кримінальне провадження щодо заявника та стверджуване жорстоке поводження з ним

6. 18 грудня 2010 року у трьох квартирах у м. Харкові було скоєно крадіжки.

7. Згідно з твердженнями заявника 18 грудня 2010 року приблизно о 08 год. 00 хв. група працівників міліції - у тому числі працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю у Харківській області (далі - УБОЗ) - затримали його, Л. та Г. у квартирі Л. у м. Харкові і доставили до Московського районного відділу міліції (далі - відділ міліції), де працівники міліції застосовували до них "фізичне та психологічне насильство" до ранку наступного дня з метою примусити їх зізнатися у скоєнні цих крадіжок.

8. Як свідчать наявні у Суду документи, за офіційною версією подій вранці 19 грудня 2010 року К. зупинили та оглянули на вулиці працівники міліції. У нього виявили знаряддя для проникнення до будинків через вікна. Його доставили до відділу міліції, де він зізнався у скоєнні низки крадіжок і заявив, що у нього були спільники, у тому числі заявник. Після цього заявника та інших осіб затримали у квартирі Л. і доставили до відділу міліції, де було задокументовано їхнє затримання, і вони зізналися у скоєнні крадіжок. Після обшуку квартири Л. та його автомобіля було виявлено інші знаряддя для злому, а також певне викрадене майно.

9. 19 грудня 2010 року щодо заявника, Л., Г. і К. було порушено кримінальну справу за фактом скоєння низки крадіжок у м. Харкові 18 грудня 2010 року. Цю справу згодом було об’єднано зі справою щодо низки інших крадіжок, скоєних у м. Харкові.

10. Того ж дня, 19 грудня 2010 року, було складено протокол про затримання, в якому було зазначено, що заявника затримали у той день. Його помістили до Харківського ізолятора тимчасового тримання (далі - ITT).

11. 24 грудня 2010 року відповідно до постанови суду заявник був переведений до Харківського слідчого ізолятора № 27 (далі - СІЗО). Згідно з довідкою, виданою в лютому 2011 року начальником медичної частини СІЗО, після прийняття до СІЗО в грудні 2010 року у заявника не було задокументовано жодних тілесних ушкоджень, і він не подавав жодних скарг.

12. Крім того, офіційні записи свідчать, що заявник залишався під вартою у СІЗО до 02 грудня 2014 року, за виключенням періоду з 11 квітня по 30 травня 2011 року, коли його тримали під вартою в Диканівській виправній колонії № 12 (далі - виправна колонія). Під час тримання його під вартою у виправній колонії 13 та 26 квітня 2011 року заявника доставляли до ІТТ; 01, 19 і 20 квітня 2011 року та 10 і 13 травня 2011 року його доставляли до приміщення УБОЗу для участі в різних слідчих діях.

13. 03 лютого 2011 року судово-медичний експерт медичної частини СІЗО оглянув заявника для встановлення, чи зазнав він будь-яких тілесних ушкоджень. Згідно зі складеним експертом 09 лютого 2011 року висновком заявник зазначив, що 18 грудня 2010 року та 23 січня 2011 року він зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції та надав опис жорстокого поводження, зазначений в пункті 30. Після огляду заявника експерт не задокументував жодних помітних тілесних ушкоджень, у тому числі на його статевих органах. Експерт також зазначив, що медична карта заявника свідчила, що під час прийняття до СІЗО 24 грудня 2010 року у заявника не було жодних тілесних ушкоджень.

14. 11 лютого 2011 року УБОЗ прийняв до свого провадження кримінальну справу щодо заявника та його стверджуваних спільників.

15. 01 квітня 2011 року в приміщенні УБОЗу та у присутності працівника міліції заявника оглянув судово-медичний експерт. Експерт виявив садно розміром 2 см на 1,5 см на лівій виличній кістці. Він зробив висновок, що тілесне ушкодження, ймовірно, було завдано важким тупим предметом або предметами не більш ніж за двадцять чотири години до огляду. Експерт кваліфікував садно як легке тілесне ушкодження. Експерт зазначив, що під час огляду заявник не висунув жодних скарг і повідомив йому, що не піддавався жорстокому поводженню з боку працівників міліції, не чинив їм опору якимось чином, не постраждав від побутового нещасного випадку і не брав участі в будь-яких бійках упродовж попередніх двох-трьох тижнів.

16. Згідно з твердженнями заявника вранці 13 квітня 2011 року він та інші підозрювані у справі були доставлені до УБОЗу для допиту. Їх тримали в підвалі УБОЗу, а ті самі працівники міліції, які брали участь в їхньому затриманні, піддали їх катуванню для отримання їхніх зізнавальних показань у певних злочинах, яких вони насправді не вчиняли. Зокрема, працівники міліції били заявника та застосовували електричний струм до його вух і статевих органів, душили його протигазом та наливали нашатирний спирт у горло, поки він не втратив свідомість. Заявник також зазначив, що щоразу, коли його забирали до приміщення УБОЗу, від піддавався "фізичному та психологічному насильству". Працівники міліції також вимагали у нього гроші в обмін на непред’явлення йому обвинувачень у скоєнні вбивства.

17. 13 квітня 2011 року приблизно о 13 год. 00 хв. у присутності працівника УБОЗу заявника оглянув судово-медичний експерт. Експерт зазначив, що у заявника було садно на лівій мочці вуха розміром 1 см на 0,5 см, яке, ймовірно, утворилося внаслідок дії одного або кількох твердих тупих предметів за сім-десять днів до проведення експертизи. Експерт кваліфікував садно як легке тілесне ушкодження. Згідно з твердженнями експерта заявник повідомив, що садно було заподіяно самостійно приблизно за тиждень до проведення експертизи. Заявник також повідомив експерта, що його перевозили до приміщення УБОЗу.

18. Увечері 13 квітня 2011 року заявник був доставлений до ІТТ. Після його прибуття було задокументовано садно на лівому вусі та запалення в області лівої ключиці. Приблизно о 10 год. 00 хв. на прохання заявника йому викликали швидку допомогу. Суду була надана копія карти виїзду швидкої допомоги, але вона дуже низької якості та нерозбірлива. Єдина розбірлива частина переліку тілесних ушкоджень, задокументованих бригадою швидкої допомоги, ймовірно свідчить, що у заявника були крововиливи та запалення в області лівої ключиці. Працівники бригади швидкої допомоги також зазначили, що заявник скаржився на те, що його тілесні ушкодження утворилися внаслідок жорстокого поводження з ним працівників міліції. У відповідному записі у журналі ITT щодо реєстрації викликів швидкої медичної допомоги було зазначено, що бригада швидкої допомоги також діагностувала заявнику струс мозку, забій лівої нирки та тупу травму живота. Рекомендувалася негайна госпіталізація заявника, і його доставили до Харківської лікарні швидкої допомоги (далі - лікарня).

19. Згідно з твердженнями національних органів влади 14 квітня 2011 року приблизно о 00 год. 40 хв. заявника повернули до ІТТ. Він надав адміністрації ІТТ довідку з лікарні (копія якої була надана Суду), яка свідчила про те, що під час огляду терапевтом і неврологом у лікарні не було виявлено жодних патологій, а також заявник не висував жодних скарг цим спеціалістам на стан свого здоров’я. Крім того, сторони зазначили, що в лікарні заявника також оглянув травматолог і виявив неправильне зростання перелому лівої ключиці.

20. Також 14 квітня 2011 року приблизно о 00 год. 40 хв. у графі "скарги" журналу ITT щодо медичних оглядів було зроблено такий запис: "забій лівої ключиці (перелом?), опіки мочок вух, тупа травма живота зліва, струс мозку?".

21. Згідно з твердженнями Уряду після повернення з лікарні заявник надав письмову заяву адміністрації ІТТ, що вигадав свою скаргу на стан здоров’я та насправді не зазнавав жорстокого поводження з боку працівників міліції.

22. Згідно з твердженнями заявника після його повернення з ІТТ до СІЗО медичний персонал установи відмовився документувати його тілесні ушкодження, зокрема стверджуючи, що ушкодження його вух і статевих органів були отримані самостійно через видавлювання прищів на цих частинах тіла.

23. Згідно з твердженнями заявника під час тримання його під вартою у виправній колонії (яке згідно з його твердженнями розпочалося 19 квітня 2011 року, а не 11 квітня 2011 року, як стверджував Уряд, - див. пункт 12) він також неодноразово зазнавав жорстокого поводження з боку працівників міліції. Зокрема, працівники міліції надягали на нього гамівну сорочку та наручники і підвішували його на металеву перекладину.

24. 29 квітня 2011 року заявнику та його стверджуваним спільникам пред’явили обвинувачення у скоєнні сімнадцяти епізодів крадіжки. 19 травня 2011 року Московський районний суд міста Харкова (далі - районний суд) провів підготовче засідання.

25. 17 червня 2011 року заявника оглянув терапевт СІЗО. Жодних патологій задокументовано не було. Проведене в той же день рентгенологічне обстеження виявило консолідовані переломи лівої ключиці та кістки правого зап’ястка.

26. 10 січня 2013 року заявнику знову діагностували загоєний перелом зап’ястка.

27. 15 липня 2013 року районний суд визнав заявника винним за всіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев’ять років. Він залишив без задоволення скаргу заявника та його співобвинувачених на жорстоке поводження у зв’язку з необґрунтованістю, посилаючись на результати розслідування цього питання прокурором (див. пункти 37-45 ). Крім того, він зазначив, що записи у медичній картці заявника свідчили, що ні під час прийняття до СІЗО 24 грудня 2010 року, ні під час медичного огляду судово-медичним експертом 03 лютого 2011 року (див. пункт 13) жодних помітних тілесних ушкоджень на заявнику виявлено не було.

28. 02 грудня 2014 року апеляційний суд, застосувавши Закон України "Про амністію" , звільнив заявника від відбування покарання та відпустив його в залі суду.

B. Розслідування за скаргами на жорстоке поводження

1. Скарги, подані заявником

29. 23 та 30 січня 2011 року заявник звертався до прокуратури зі скаргами, стверджуючи, що 18 грудня 2010 року він був підданий жорстокому поводженню з боку працівників Московського районного відділу міліції. 31 січня 2011 року захисник К. і родичі Л. також звернулися зі скаргами, стверджуючи про жорстоке поводження з Л., К., Г. і заявником у відділі міліції після їхнього затримання.

30. Для перевірки зазначених тверджень прокурор допитав працівників міліції та заявника. Працівники міліції заперечили будь-яке жорстоке поводження, надавши версію подій, зазначену в пункті 8. Заявник, у свою чергу, стверджував, що декілька працівників міліції примусили його лягти на підлогу, зв’язали ноги скотчем і душили його поліетиленовим пакетом. Крім того, вони застосовували електричний струм до вух і статевих органів заявника та погрожували "допомогти" його літній матері покінчити життя самогубством.

31. 07 лютого 2011 року помічник прокурора прокуратури Московського району (далі - районна прокуратура) відмовив у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину.

32. У незазначену дату заявник та його співобвинувачені звернулися до суду першої інстанції зі скаргами на жорстоке поводження з ними працівників Московського районного відділу міліції, працівників УБОЗу та слідчого обласного управління міліції.

33. 08 листопада 2011 року суд першої інстанції доручив прокуратурі Харківської області (далі - обласна прокуратура) перевірити зазначені твердження про застосування до заявника та його співобвинувачених незаконних методів дізнання. Наявна у Суду копія відповідної постанови суду вбачається неповною, а частина, яка містить обґрунтування суду, вочевидь, втрачена.

34. 13 липня 2012 року районна прокуратура встановила, що постанова від 07 лютого 2011 року була законною та обґрунтованою. Вона зауважила, inter alia, що: (a) у книзі відвідувачів відділу міліції було зазначено, що заявник та його співобвинувачені прибули до відділу міліції 19 грудня 2010 року о 03 год. 40 хв. і покинули його того ж дня; та (b) відповідно до інформації від адміністрацій ІТТ і СІЗО після прийняття заявника до цих установ 19 та 24 грудня 2010 року відповідно не було задокументовано жодних тілесних ушкоджень заявника і він не висував жодних скарг.

35. 07 грудня 2012 року суд першої інстанції знову доручив обласній прокуратурі розслідувати висунуту заявником та його співобвинуваченими скаргу на жорстоке поводження. Обласна прокуратура, у свою чергу, дала вказівку районній прокуратурі провести розслідування.

36. Тим часом 08 січня 2013 року заявник знову звернувся до районної прокуратури зі скаргою на жорстоке поводження з ним працівників міліції під час досудового слідства.

37. 09 січня 2013 року районна прокуратура розпочала розслідування у кримінальному провадженні щодо можливого перевищення влади працівниками міліції. Водночас вона відмовила у наданні заявнику та його співобвинуваченим статусу потерпілих у зв’язку з відсутністю об’єктивних доказів того, що їхні права були якимось чином порушені. Щодо заявника обласна прокуратура послалася, зокрема, на: копію журналу відділу міліції, який містив письмову заяву заявника від 19 грудня 2010 року про відсутність у нього скарг на працівників міліції; журнал ITT щодо реєстрації викликів швидкої медичної допомоги; протокол обшуку заявника після його прийняття до ІТТ, який свідчив про відсутність тілесних ушкоджень у заявника на той момент; довідку СІЗО, що підтверджувала відсутність тілесних ушкоджень у заявника після повернення до СІЗО із виправної колонії; та інформацію щодо проведених за участю заявника слідчих дій.

38. 18 січня 2013 року, значною мірою посилаючись на заперечення працівників міліції щодо жорстокого поводження із заявником, районна прокуратура винесла постанову про закриття провадження у зв’язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину. Вона зазначила, що твердження заявника було частиною стратегії його захисту для уникнення кримінального покарання. Заявник оскаржив цю постанову.

39. 06 лютого 2013 року старший прокурор районної прокуратури скасував постанову від 18 січня 2013 року як передчасну та призначив проведення додаткової перевірки. Зокрема, слідчому прокурору було доручено детально допитати заявника та його співобвинувачених щодо обставин стверджуваного жорстокого поводження.

40. 15 лютого 2013 року слідчий прокуратури допитав заявника. Він підтримав своє твердження та підкреслив, що працівники ІТТ і бригада швидкої допомоги задокументували низку тілесних ушкоджень після стверджуваного катування його у приміщенні УБОЗу 13 квітня 2011 року.

41. 18 лютого 2013 року районна прокуратура завершила розслідування у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях працівників міліції, вчинених на території Московського району міста Харкова. Відповідно до норм щодо територіальної юрисдикції цією самою постановою матеріали справи щодо стверджуваного жорстокого поводження в приміщенні УБОЗу були направлені до прокуратури Київського району для розслідування.

42. 07 березня 2013 року прокуратура Київського району розпочала розслідування у кримінальному провадженні для перевірки твердження заявника про жорстоке поводження з ним у приміщенні УБОЗу. Згідно з твердженнями Уряду 29 квітня 2013 року це провадження було закрито у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях працівників УБОЗу. Суду не було надано жодних додаткових відомостей щодо цього розслідування та жодної копії відповідної постанови прокуратури Київського району.

43. 01 червня 2013 року за поданою К. апеляційною скаргою слідчий суддя районного суду скасував постанову районної прокуратури від 18 лютого 2013 року та призначив проведення низки слідчих дій районною прокуратурою для перевірки тверджень К.

44. Під час додаткового розслідування працівники УБОЗу відмовилися брати участь в очних ставках із заявником і К., оскільки вважали, що твердження останніх були неправдивими та спрямованими на затягування кримінального провадження. Співобвинувачений заявника Г. відмовився брати участь у слідчих діях і стверджував про відсутність у нього скарг на працівників міліції.

45. 08 липня 2013 року, посилаючись здебільшого на показання працівників міліції, районна прокуратура завершила розслідування, зазначивши, що під час додаткового розслідування складу злочину у діях працівників міліції, вчинених на території Московського району міста Харкова, виявлено не було.

46. 30 липня 2013 року слідчий суддя районного суду відмовив у задоволенні апеляційної скарги, поданої заявником на постанову від 08 липня 2013 року, ухваливши, що були вжиті всі необхідні заходи, а доказів на підтримку тверджень заявника про жорстоке поводження встановлено не було. З матеріалів справи вбачається, що заявник оскаржив цю ухвалу. Суд не було поінформовано про результат такого провадження.

2. Розслідування щодо публікації заявником листа на веб-сайті

47. 29 січня 2013 року на вебсайті було опубліковано приватний лист, написаний заявником народному депутату, в якому він, inter alia, скаржився на фізичне та психологічне жорстоке поводження з ним працівників міліції, у тому числі в приміщенні УБОЗу.

48. 01 лютого 2013 року після зазначеної публікації для перевірки тверджень заявника було розпочато розслідування.

49. 07 лютого 2013 року обласна прокуратура закрила справу у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

50. 25 квітня та 30 травня 2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова та Апеляційний суд Харківської області відповідно залишили без змін постанову обласної прокуратури від 07 лютого 2013 року.