Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Філозофенко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<...>), Голова,

Мартіньш Мітс (<...>),

Лятіф Гусейнов (<...>), судді,

та Мілан Блашко (<...>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 03 грудня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 72954/11), яку 18 листопада 2011 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України, пані Ліна Олексіївна Філозофенко (далі - заявниця).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

3. Заявниця скаржилася за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на невиплату державою підвищення до її пенсії.

4. 11 липня 2018 року про зазначену скаргу було повідомлено Уряд, а решту скарг у заяві було визнано неприйнятними відповідно до пункту 3 Правила 54 Регламенту Суду .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявниця народилася у 1938 році та проживає в Одеській області.

6. Заявниця має спеціальний статус "дитини війни" (особа, якій станом на 02 вересня 1945 року було менше 18 років) відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", чинного з 01 січня 2006 року (далі - Закон України 2006 року). Відповідно до статті 6 зазначеного Закону вона мала право на отримання спеціального підвищення до її пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії.

7. 11 грудня 2008 року вона звернулася до національних судів із позовом проти Управління Пенсійного фонду України, вимагаючи перерахувати відповідно до статті 6 зазначеного Закону її пенсію за 2006-2008 роки та виплатити їй залишок заборгованості.

8. 10 червня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Він встановив, що у 2006 році дію статті 6 Закону України 2006 року було зупинено Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Водночас згідно із внесеними до останнього Закону змінами, які набрали чинності 02 квітня 2006 року, Кабінет Міністрів України мав визначити порядок запровадження та виплати підвищення до пенсії. Однак у 2006 році такого порядку визначено не було, і вимоги заявниці стосовно 2006 року мали бути залишені без задоволення. Щодо її вимог стосовно 2007 та 2008 років суд зазначив, що у 2007 та 2008 роках дію статті 6 Закону України 2006 року було зупинено та до неї було внесено зміни Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", відповідно. Проте 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року Конституційний Суд України визнав таке зупинення дії і внесення змін неконституційними. У результаті суд постановив, що Управління Пенсійного фонду України мало перерахувати пенсію заявниці, проте лише за періоди з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

9. 01 листопада 2010 року Одеський апеляційний адміністративний суд частково змінив зазначену постанову. Він залишив без змін висновки суду нижчої інстанції щодо вимог заявниці стосовно 2006 року. Щодо її вимог стосовно 2007 та 2008 років він також підтвердив її право на підвищення пенсії за періоди з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року, але зазначив, що оскільки вона пропустила встановлений законом однорічний строк для звернення з позовом, вимоги щодо 2007 року мали бути задоволені лише за період з 11 до 31 грудня 2007 року.

10. 18 травня 2011 року Вищий адміністративний суд України залишив останню постанову без змін.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Положення відповідного національного законодавства та практики наведені в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), заяви № 68385/10 та № 71378/10, пункти 17-25, від 26 червня 2014 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ

12. Заявниця скаржилася за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на відмову національних судів задовольнити її вимоги щодо підвищення до пенсії за 2006-2008 роки у повному обсязі. Зазначене положення передбачає:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів."

А. Доводи сторін

13. Уряд, передусім, стверджував, що заявниця подала свою заяву до Суду 23 січня 2012 року, тоді як остаточне рішення в її справі було ухвалено 18 травня 2011 року. Тому він вважав, що заява була подана з пропуском строку. В якості альтернативи Уряд вважав, що скарга заявниці була явно необґрунтованою. Щодо її вимог стосовно періодів з 01 січня до 09 липня 2007 року та з 01 січня до 22 травня 2008 року Уряд посилався на згадане рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), пункти 35-39), в якому Суд визнав подібні вимоги заявників щодо цих періодів неприйнятними. Стосовно періоду з 09 липня до 11 грудня 2007 року він вважав скаргу неприйнятною, оскільки заявниця пропустила строк для подання свого позову. Стосовно періоду з 02 квітня до 31 грудня 2006 року, то Уряд загалом назвав скарги заявниці щодо цього явно необґрунтованими.

14. Заявниця, насамперед, зазначила, що свій перший лист надіслала до Суду 17 листопада 2011 року, тобто протягом шести місяців з дня ухвалення остаточного рішення на національному рівні, а 23 січня 2012 року, у встановлений Судом строк, подала належним чином заповнений формуляр заяви. Отже, свою заяву вона подала вчасно. Заявниця також зазначила, що відмова національного суду задовольнити її вимоги щодо періодів з 01 січня до 31 грудня 2006 року, з 01 січня до 11 грудня 2007 року та з 01 січня до 22 травня 2008 року була незаконною та необґрунтованою.

В. Оцінка Суду