Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Азюковська проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Сіофра О’Лірі (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Ладо Чантурія (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 26 листопада 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 47921/08), яку 17 вересня 2008 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Таїса Денисівна Азюковська (далі - заявниця).

2. Заявницю, якій було надано правову допомогу, представляв п. А.С. Киченок - юрист, який практикує у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина.

3. Заявниця стверджувала про надмірну тривалість кримінального провадження щодо неї.

4. 14 лютого 2019 року Уряд було повідомлено про зазначену скаргу, а решту скарг у заяві відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду було визнано неприйнятними.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявниця народилася у 1954 році та проживає у м. Новомосковську.

6. 25 травня 2005 року пан К., директор підприємства, яке співпрацювало з тодішнім роботодавцем заявниці, державною телекомунікаційною компанією, вочевидь, поінформував прокуратуру, що заявниця вимагала гроші за підписання документу у межах її офіційних повноважень. Він надав аудіозапис його розмови із заявницею.

7. 26 травня 2005 року за цим фактом було порушено кримінальне провадження. К. зустрівся із заявницею і таємно записав свою розмову з нею на наданий органами влади пристрій. Заявницю затримали. Було вилучено готівку, помічену працівниками міліції спеціальним люмінофорним порошком.

8. 01 червня 2005 року заявницю звільнили, застосувавши до неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

9. 07 червня 2005 року провадження щодо заявниці було закрито за відсутністю доказів її вини. Згідно з твердженнями заявниці вона не була поінформована про цю постанову. Уряд зазначив, що у матеріалах справи, яка розглядалась на національному рівні, не містилося жодних документів, які б вказували, що заявниця була поінформована (див. пункти 27 і 28).

10. 19 жовтня 2006 року вищестоящий прокурор відновив досудове слідство. Того ж дня заявницю допитали як обвинувачену.

11. 14 листопада 2006 року слідство було закінчено, а справу було направлено до Новомосковського міськрайонного суду для розгляду по суті.

12. Суд проводив засідання 28 листопада 2006 року, 16 січня, 05 лютого, 20 березня, 13 квітня, 03 і 31 травня, 20 червня, 16 липня, 28 серпня, 24 вересня, 06 листопада, 14 і 28 грудня 2007 року, 19 лютого та 26 березня 2008 року. В останню дату суд першої інстанції повернув справу на додаткове розслідування, оскільки прокурор не знайшов оригіналів документів, які заявниця мала видати та підписати в обмін на стверджуваний хабар, і не встановив час та місця вимагання заявницею грошей.

13. 29 грудня 2008 року провадження було закрито за відсутністю доказів вини заявниці.

14. 08 січня 2009 року вищестоящий прокурор скасував цю постанову та відновив провадження.

15. 18 лютого 2009 року провадження знов було закрито з тієї самої підстави.

16. 03 квітня 2009 року ця постанова була скасована, а слідство відновлене.

17. 27 травня 2009 року міліція провела службове розслідування обставин, за яких було втрачено записи розмов заявниці з К. За результатами розслідування було зроблено висновок, що жоден працівник міліції не був причетним до втрати.

18. 06 липня 2009 року кримінальну справу було закрито на тих самих підставах, що й раніше (див. пункт 13).

19. 24 липня 2009 року вищестоящий прокурор скасував цю постанову, і слідство було відновлено.

20. 14 вересня 2009 року кримінальну справу знову було закрито у зв’язку з втратою ключового доказу - записів розмов заявниці з К.

21. 29 грудня 2010 року за вимогою заявниці кримінальне провадження було відновлено. Заявниця вважала, що обґрунтування постанови від 14 вересня 2009 року не було достатньо виправдовувальним.

22. 04 березня 2011 року справу було закрито на тих самих підставах (див. пункти 13 і 18).

23. 29 березня 2011 року вищестоящий прокурор скасував цю постанову, і слідство було відновлено.

24. Зрештою 16 травня 2011 року справу було закрито на тих самих підставах (див. пункти 13, 18 і 22).

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

25.Стаття 214 чинного на момент подій Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року вимагала надсилання постанови про закриття справи особі, що притягалася до кримінальної відповідальності.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

26. Заявниця скаржилася на те, що тривалість кримінального провадження в її справі не відповідала вимозі "розумного строку" пункту 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає:

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, …, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.".

А. Доводи сторін

27. Заявниця вважала, що відповідний період тривав з травня 2005 року по травень 2011 року, тобто шість років, що було надмірним для її справи, яка не була складною (посилання на рішення у справах "Руй проти Франції" (Rouille v. France), заява № 50268/99, пункт 29, від 06 січня 2004 року, та "Шалімов проти України" (Shalimov v. Ukraine), заява № 20808/02, пункт 77, від 04 березня 2010 року). Заявниця наполягала, що не була поінформована про постанову про закриття справи від 07 червня 2005 року (див. пункт 9 ), та вважала, що кримінальне провадження щодо неї тривало. Їй не було відомо про цю постанову до 14 листопада 2006 року, коли вона отримала відповідь на свій попередній запит про хід провадження. Оскільки представники держави умисно приховували від неї інформацію протягом більше сімнадцяти місяців, вона вважала за доцільне врахувати цей період до тривалості провадження в її справі. Сама заявниця не спричинила жодних затримок у провадженні.

28. Уряд стверджував, що кримінальне провадження щодо заявниці було розпочате 26 травня 2005 року та зрештою закінчене 16 травня 2011 року, проте ті періоди, коли провадження закривалося та заявниці не висувалися обвинувачення, не можуть враховуватися під час обчислення тривалості провадження. Отже, він вважав, що відповідний період тривав три роки та сім місяців. Він не був нерозумним (посилання на ухвалу щодо прийнятності у справі "Ігнатьєв проти Росії" (Ignatyev v. Russia), заява № 1267/13, від 07 грудня 2017 року [Комітет]). Упродовж цього періоду було проведено значну кількість слідчих дій, а судові засідання призначалися з регулярними інтервалами. Будь-які затримки у провадженні були спричинені складністю справи, поведінкою заявниці та поведінкою інших сторін провадження.

В. Оцінка Суду

1. Прийнятність

29. Суд зазначає, що ця заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Він також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.