Кабінет Міністрів України та Уряд Литовської Республіки (далі - спільно іменовані як Сторони та кожна окремо як Сторона),

беручи до уваги Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони,

беручи до уваги взаємне бажання зміцнювати та розвивати співробітництво у забезпеченні захисту прав та інтересів працівників держав Сторін та боротьби з нелегальною працею,

домовилися про таке:

Сторони прагнуть зміцнювати взаємне співробітництво та надавати взаємну допомогу в забезпеченні захисту прав та інтересів працівників держав Сторін, спрямовану на боротьбу з нелегальною працею.

У цій Угоді використовуються такі терміни:

1) "роботодавець" - особа, на користь якої фізична особа зобов'язалась за трудовим договором виконати роботу за плату.

2) "працівник" - громадянин держави Сторони, як це визначено законодавством держави Сторони, та зобов'язаний за трудовим договором, укладеним з роботодавцем, виконувати роботу за плату на території держави іншої Сторони.

3) "відряджений працівник" - громадянин держави Сторони, як це визначено законодавством держави Сторони, який працевлаштований в цій державі та направлений його/її роботодавцем тимчасово на роботу для здійснення робіт на території держави іншої Сторони. Це визначення також поширюється на громадян Європейського Союзу, які легально проживають на території Литовської Республіки, які працюють в Литовській Республіці та направлені його/її роботодавцем тимчасово в Україну для виконання робіт, якщо інше не передбачено в двосторонній угоді між Україною та державами-членами про зазначених громадян Європейського Союзу;

4) "компетентний орган" - орган, уповноважений визначати порядок застосування цієї Угоди на території держави відповідної Сторони:

- в Україні - Міністерство соціальної політики;

- у Литовській Республіці - Міністерство соціального захисту та праці Литовської Республіки;

5) "компетентна установа" - орган або установа держави Сторони, відповідальний(-а) за реалізацію законодавства держави Сторони і практичну реалізацію цієї Угоди;

6) "дозвіл на роботу" - документ, що дозволяє працівнику або відрядженому працівнику держави однієї Сторони працювати на території держави іншої Сторони протягом часу, що визначений в цьому документі;

7) "законодавство" - закони та інші нормативно-правові акти, що діють на території держав Сторін, і пов'язані зі сферами співпраці, що визначені у статті 3 цієї Угоди.

1. Сторони співпрацюють у сферах забезпечення прав та інтересів, пов'язаних з працевлаштуванням і умовами праці працівників держав Сторін, гарантіями відряджених працівників, забезпеченням боротьби з нелегальною працею, а також в інших сферах, пов'язаних з трудовою міграцією.

2. Співпраця та обмін інформацією між Сторонами в сфері соціального забезпечення, а також відносно визначення законодавства, що застосовується у сфері соціального забезпечення, регулюються Договором між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23 квітня 2001 року.

1. При реалізації цієї Угоди компетентними установами є:

в Україні:

- Державна служба зайнятості (Центральний апарат) при Міністерстві соціальної політики України з питань, що стосуються видачі дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;

- Державна служба України з питань праці при Міністерстві соціальної політики України - з питань здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю та зайнятість населення в частині використання праці іноземців та осіб без громадянства;

- Пенсійний фонд України - з питань застосування законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- Державна міграційна служба України - з питань, що стосуються правового статусу осіб, які перебувають на території України, та видачі дозволів на тимчасове проживання;

в Литовській Республіці:

- Служба зайнятості при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки - з питань працевлаштування та видачі дозволів на працю;

- Державна інспекція праці при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки - з питань забезпечення умов праці і контролю нелегальної роботи, а також гарантій відрядженим працівникам;

- Департамент міграції при Міністерстві внутрішніх справ Литовської Республіки - з питань видачі віз і дозволів на тимчасове проживання в Литовській Республіці працівникам;

- Управління фонду державного соціального страхування при Міністерстві соціального захисту та праці Литовської Республіки - з питань соціального страхування.

2. Сторони письмово інформують одна одну про адреси компетентних установ та обмінюються іншою інформацією, необхідною для взаємного зв'язку.

1. Працівник держави однієї Сторони, який має намір працювати на території держави іншої Сторони, або якщо це передбачено національним законодавством держави Сторони, роботодавець, який має намір наймати працівника держави однієї Сторони, зобов'язані отримати дозвіл на роботу, якщо інше не передбачено законодавством держави працевлаштування.

2. Працівник держави однієї Сторони, який має намір працювати на території держави іншої Сторони, повинен отримати візу або дозвіл на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено законодавством держави працевлаштування.

3. Умови, порядок та строки оформлення дозволів на роботу, віз або дозволів на тимчасове проживання для працівника держави однієї Сторони, який має намір працювати на території держави іншої Сторони, а також в'їзд та перебування на території держави працевлаштування регулюються законодавством держави Сторони роботодавця.

4. Працівник не може виконувати іншу роботу, крім тієї, яка дозволена відповідно до законодавства держави Сторони роботодавця.

На працівників держави однієї Сторони, працевлаштованих на території держави іншої Сторони, поширюється законодавство держави Сторони роботодавця.

1. Заробітна плата, що сплачується працівникам держави однієї Сторони, які працюють на території держави іншої Сторони, не повинна бути нижчою, ніж у працівника Сторони працевлаштування, який виконує одну і ту ж роботу у одного роботодавця, а у випадках, коли така особа відсутня, офіційною середньомісячною заробітною платою за календарний рік в економіці держави, що опублікована Стороною працевлаштування (включаючи дані про заробітну плату, що сплачується фізичною особою-підприємцем) за видами економічної діяльності. На початку календарного року, до тих пір, поки не буде опубліковано середньомісячну заробітну плату за поточний рік, заробітна плата не повинна бути нижчою, ніж середньомісячна заробітна плата в економіці держави за попередній календарний рік (включаючи дані про заробітну плату, що сплачується фізичною особою-підприємцем) за видами економічної діяльності.

2. Умови та порядок обчислення середньомісячної заробітної плати регулюються законодавством держави Сторони роботодавця.

1. Трудовий договір, укладений з працівником держави однієї Сторони, який працює на території держави іншої Сторони, повинен чітко визначати умови оплати праці, посадові обов'язки, місце роботи, тривалість робочого дня або робочого тижня працівника, тривалість трудового договору, порядок припинення трудового договору, порядок оплати витрат на прибуття з держави проживання та повернення до неї та інші питання, пов'язані з умовами праці та проживання в державі Стороні працевлаштування.

2. До укладення трудового договору роботодавець інформує працівника про його умови, порядок внесення змін та про припинення трудового договору.

3. Перед від'їздом на роботу на територію держави іншої Сторони працівникові надається копія підписаного трудового договору або проекту трудового договору на мові, яку він/вона розуміє, і підтверджує, що він/вона ознайомлені і приймають умови працевлаштування та роботи.

1. Відряджений працівник держави однієї Сторони, якого відряджає роботодавець на тимчасову роботу за договором (контрактом) на надання послуг або на виконання робіт на територію держави іншої Сторони, повинен отримати дозвіл на роботу, виданий у порядку, встановленому законодавством приймаючої Сторони.

2. Відряджений працівник держави однієї Сторони, що відряджається роботодавцем на тимчасову роботу за договором (контрактом) на надання послуг або на виконання робіт на територію держави іншої Сторони, повинен отримати візу чи дозвіл на тимчасове проживання, якщо інше не передбачено законодавством держави приймаючої Сторони.

3. Порядок і строки видачі дозволів на роботу, віз або дозволів на тимчасове проживання відрядженому працівнику однієї Сторони, який відряджається роботодавцем на тимчасову роботу на територію держави іншої Сторони, також прибуття та перебування на території держави приймаючої Сторони регулюється законодавством держави приймаючої Сторони.

1. Роботодавець, який відряджає працівника, повинен виплачувати заробітну плату та добові, на період відрядження, враховуючи максимальний розмір добових виплат та порядок їх оплати, встановлений законодавством держави Сторони, що відряджає. Порядок відшкодування будь-яких додаткових витрат, понесених працівником під час відрядження (наприклад, транспорт, проїзд, проживання та інші витрати), встановлюється законодавством держави Сторони, що відряджає.

2. Добові, що сплачуються відрядженому працівнику, за умови, що вони не призначені для покриття витрат на переїзд, проїзд, проживання та інших витрат працівника, повинні бути включені до розміру заробітної плати приймаючою Стороною, як зазначено у статті 11 (2) цієї Угоди.

3. Період відрядження працівника, який відряджається, повинен також включати час, що потрібен працівнику для того, щоб добратися до та з місця роботи на території держави приймаючої Сторони, як зазначено роботодавцем, та час, що потрібен працівнику для того, щоб добратися на місце роботи на територію держави приймаючої Сторони з території держави Сторони, що відряджає, та час, який необхідний працівникові для повернення на місце роботи на територію держави Сторони, що відряджає.

1. Під час відрядження, незалежно від законодавства, що застосовується до трудового договору або трудових правовідносин, відряджений працівник підпадає під дію законодавства приймаючої Сторони, яке передбачає наступне:

1) максимальний робочий час та мінімальний період відпочинку;

2) мінімальну річну оплачувану відпустку;

3) охорону та безпеку праці;

4) умови праці тимчасових працівників;

5) безпечні умови праці осіб віком до вісімнадцяти років, вагітних працівниць та працівниць, що недавно народжували та годують груддю;