Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Белей проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Йонко Грозєв (<…>), Голова,

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<…>),

Ладо Чантурія (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 28 травня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 34199/09), яку 21 серпня 2009 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Віталій Миколайович Белей (далі - заявник).

2. Спочатку заявника представляв п. М. Чернобай - юрист, що практикує у м. Донецьку, який від імені заявника надав зауваження щодо прийнятності та суті справи, а також вимоги щодо справедливої сатисфакції. 04 березня 2017 року заявник звернувся до Суду з проханням продовжити листування з ним, оскільки він втратив зв’язок із п. Чернобаєм. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина.

3. Заявник скаржився за статтями 3 і 13 Конвенції на катування під час тримання у відділі міліції та на непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим, а також за підпунктом "с" пункту 1 статті 5 Конвенції на незаконне тримання його під вартою у період з 27 по 28 травня 2008 року.

4. 10 березня 2010 року про скарги заявника за статтею 3 Конвенції та підпунктом "с" пункту 1 статті 5 Конвенції було повідомлено Уряд.

5. Уряд заперечив проти розгляду заяви комітетом, але не навів жодних підстав. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє його.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Заявник народився у 1977 році та проживає у Полтавській області.

A. Стверджуване тримання заявника під вартою, жорстоке поводження та подальша перевірка

7. Згідно з твердженнями заявника, який на момент подій проживав у м. Донецьку, 27 травня 2008 року йому зателефонував працівник міліції та попросив його з’явитися до Головного управління міліції в Донецькій області для обговорення його попередньої служби в міліції. Після прибуття заявника до міліції о 10 год. 00 хв. йому сказали, що він не зможе піти, оскільки його мають затримати. У нього відібрали мобільний телефон та вимкнули його. Через дві години прибули працівники міліції м. Волновахи та доставили заявника до Волноваського районного відділу міліції, де приблизно о 14 год. 00 хв. працівники міліції Г., П. і С. почали погрожувати йому та вимагати зізнатися у скоєнні вбивства А. Він відмовився, тому приблизно о 21 год. 00 хв. вони надягнули йому на зап’ястя наручники у положенні із заведеними за спину руками, штовхнули на підлогу, наділи йому на голову поліетиленовий пакет, перекривши йому доступ кисню, підключили та увімкнули електрошоковий пристрій, приєднаний до його правого зап’ястя, і почали бити по голові й тілу. Через півгодини жорстокого поводження заявник знепритомнів. Коли він прийшов до тями, Г. знову одягнув йому на голову поліетиленовий пакет. Боячись подальшого жорстокого поводження, заявник погодився дати письмові показання, датовані 28 травня 2008 року, щодо вбивства А. Один із працівників міліції змусив його розписатися у порожній графі книги обліку відвідувачів відділу міліції. Його тримали у відділі міліції до наступного вечора та о 19 год. 52 хв. його доставили до слідчого Ш. Коли останній почав складати протокол затримання відповідно до статті 115 Кримінально-процесуального кодексу України , Т., захисник із м. Донецька, яку найняв батько заявника, зайшла до кабінету Ш. та поінформувала його, що надаватиме заявнику юридичну допомогу.

8. Згідно з твердженнями Уряду 27 травня 2008 року о 19 год. 10 хв. заявник прийшов до Волноваського районного відділу міліції для "надання пояснень" та пішов о 21 год. 10 хв. того вечора. 28 травня 2008 року о 09 год. 10 хв. він повторно прийшов до відділу міліції для "надання пояснень" та пішов об 11 год. 40 хв. О 19 год. 52 хв. заявника затримали у присутності його захисника Т.

9. Згідно із записами у книзі обліку відвідувачів відділу міліції 27 травня 2008 року заявник прибув до відділу міліції о 19 год. 10 хв. та пішов о 21 год. 10 хв. 28 травня 2008 року він прибув до відділу міліції о 09 год. 10 хв. та пішов об 11 год. 40 хв., тоді як Т. прийшла до відділу міліції о 19 год. 10 хв. 28 травня 2008 року було зроблено лише два зазначені записи. У наданій Урядом копії книги обліку відвідувачів колонки із підписами відвідувачів немає.

10. Згідно з книгою обліку доставлених до відділу міліції 28 травня 2008 року о 19 год. 52 хв. заявника доставили до відділу міліції за підозрою у скоєнні умисного вбивства при обтяжуючих обставинах.

11. У протоколі затримання, складеному Ш. 28 травня 2008 року з 19 год. 52 хв. по 20 год. 12 хв., містилася скарга заявника на побиття працівниками міліції 27 травня 2008 року о 21 год. 00 хв. У ньому також було зазначено про прохання заявника доставити його до лікарні для проведення медичного огляду. У протоколі зазначалося, що батька заявника повідомили про його затримання.

12. З матеріалів справи вбачається, що увечері 28 травня 2008 року Ш. дозволив Т. коротку розмову із заявником. Під час їхньої розмови Г., як стверджувалося, наблизився до них, накричав на Т. та погрожував їй. Пізніше Т. написала на Г. скаргу у книзі обліку відвідувачів відділу міліції.

13. У протоколі обшуку, складеному 28 травня 2008 року та засвідченому свідками К. і Б., було зазначено, що під час обшуку у заявника нічого вилучено не було.

14. Того вечора приблизно о 21 год. 00 хв. заявника оглянули у місцевій лікарні. У медичній довідці лікарі зазначили, що заявник повідомив їм, що 27 травня 2008 року о 21 год. 00 хв. його побили працівники міліції. Вони зафіксували численні крововиливи, синці та садна на його обличчі, голові, зап’ястях і плечах.

15. Того вечора о 21 год. 45 хв. заявника помістили до Волноваського ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ). Працівники ІТТ зафіксували численні тілесні ушкодження на обличчі, лобі, зап’ясткових суглобах, плечових суглобах і правому стегні заявника. Згодом черговий працівник ІТТ повідомив про ці тілесні ушкодження начальнику Волноваського відділу міліції.

16. 29 травня 2008 року заявник звернувся до прокурора міста зі скаргою на стверджуване жорстоке поводження з ним у Волноваському відділі міліції ввечері 27 травня та на незаконне тримання його під вартою з 27 по 28 травня 2008 року. Зокрема, він детально описав стверджуване жорстоке поводження (як зазначено у пункті 7). Він також стверджував, що тримання його під вартою у цьому відділі міліції не було задокументовано, та лише після прибуття Т. черговий працівник міліції зробив запис у книзі обліку відвідувачів відділу міліції про його стверджуване відвідування відділу міліції 28 травня 2008 року о 09 год. 10 хв.

17. Того дня Т. поскаржилася прокурору, що під час її розмови із заявником у коридорі відділу міліції увечері 28 травня 2008 року їй погрожував Г., який днем раніше піддав заявника жорстокому поводженню.

18. Того дня заявника допитали. Окрім наведених у його скарзі прокурору тверджень, він зазначив, що один зі стверджуваних винуватців змусив його розписатися у порожній графі книги обліку відвідувачів відділу міліції.

19. Відповідно до постанови Ш. того дня П. провів судово-медичну експертизу заявника. Згідно з його експертним висновком, складеним 02 липня 2008 року, у заявника були численні крововиливи, синці та садна, кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження. Вони утворилися від дії тупих предметів або ударів об них. Деякі з них (садна на правому передпліччі та лівому зап’ясті) були отримані не раніше ніж за добу до проведення експертизи, тоді як решта - від трьох до чотирьох днів (деякі крововиливи на обличчі, правому плечовому суглобі та правому плечі) або від п’яти до семи днів (синці на правій частині пахової області та лівому плечовому суглобі) до проведення експертизи. Низка інших (синці на голові, шиї, обличчі, лівому стегні та передпліччі, лівому зап’ясті та коліні, садна на правому передпліччі й лівій гомілці та подряпини на правій гомілці) могли бути заподіяні упродовж зазначеного заявником періоду. Ознак катування електричним струмом не було.

20. 12 листопада 2008 року заявник ознайомився із зазначеним висновком. Він вказав про свою незгоду з ним, оскільки в нього все ще були сліди від катування електричним струмом, не було оглянуто тілесні ушкодження на його зап’ясткових суглобах та не встановлено механізм їх спричинення. Він додав, що всі тілесні ушкодження були отримані у відділі міліції.

21. 03 червня 2008 року прокурор допитав заявника як підозрюваного у скоєнні вбивства А. Згідно з протоколом допиту перше питання прокурора стосувалося транспортних засобів, якими користувався заявник з 01 січня 2008 року "до моменту [його] затримання 27 травня 2008 року".

22. Після проведення дослідчих перевірок 07 червня, 07 серпня і 28 листопада 2008 року, 21 січня і 10 квітня 2009 року прокурор міста або його заступник відмовляли у порушенні кримінальної справи за скаргою заявника від 29 травня 2008 року. Зазначивши пояснення заявника про його побиття у відділі міліції 27 травня 2008 року та висновок експерта від 02 липня 2008 року, яким було встановлено можливість отримання заявником низки тілесних ушкоджень упродовж зазначеного ним періоду, прокурор встановив відсутність доказів спричинення йому цих тілесних ушкоджень саме у відділі міліції, а не в іншому місці, оскільки 27 і 28 травня 2008 року заявник не перебував у відділі міліції увесь час. Прокурор посилався на показання стверджуваних винуватців, слідчого Ш. та працівника міліції К., який був на чергуванні 28 травня 2008 року. Згідно з їхніми показаннями 27 травня 2008 року Г. зателефонували з Головного управління міліції в Донецькій області та поінформували про перебування у них заявника, який підозрювався у скоєнні злочину на території Волноваського району. Г. з іншим працівником міліції поїхали на автомобілі до м. Донецька, куди прибули о 17 год. 00 хв. Вони забрали заявника та приблизно о 19 год. 00 хв. повернулися до Волноваського районного відділу міліції. Заявника не допитали того дня, оскільки він плутався у своїх відповідях на їхні запитання та просив дати йому певний час подумати. Він пішов з відділу міліції приблизно о 21 год. 00 хв. та поставив свій підпис у книзі обліку відвідувачів відділу міліції. Наступного дня він повернувся приблизно о 09 год. 00 хв. та дав письмові показання щодо вбивства А. Потім його попросили почекати, щоб його допитав Ш., проте він сказав, що чекатиме на нього на вулиці, та приблизно об 11 год. 00 хв. вийшов з приміщення відділу міліції, поставивши свій підпис у книзі обліку відвідувачів. О 19 год. 52 хв. Г. і С. доставили заявника до відділу міліції, а потім до Ш. Тілесних ушкоджень на ньому ніхто не бачив і наручники до нього не застосовувалися. Коли Ш. почав складати протокол затримання, до його кабінету увійшла Т. та повідомила, що її було призначено захисником заявника.

23. Заявник оскаржив постанови прокурора. У своїх апеляційних скаргах він повторно детально описав стверджуване жорстоке поводження з ним (як зазначено у пункті 7). Крім того, він зазначив, що його підписи у книзі обліку відвідувачів відділу міліції було підроблено, а коли він попросив дати йому книгу, щоб записати свої скарги, її від нього сховали. Написати у ній свою скаргу на Г. змогла лише Т.

24. 21 липня і 04 листопада 2008 року, 18 січня, 30 березня і 21 вересня 2009 року вищестоящий прокурор та Волноваський районний суд скасовували зазначені постанови, оскільки перевірки були поверхневими, та не було розглянуто всі зазначені заявником обставини. Постановами від 30 березня та 21 вересня 2009 року останній суд також дав прокурору вказівку призначити почеркознавчу експертизу підписів заявника у книзі обліку відвідувачів відділу міліції.

25. 14 січня 2010 року прокурор міста призначив почеркознавчу експертизу двох підписів, нібито поставлених заявником у книзі обліку відвідувачів 27 і 28 травня 2008 року. Проте того дня прокурор знову відмовив у порушенні кримінальної справи здебільшого з тих самих підстав, що і раніше.

26. 27 квітня 2010 року спеціаліст С. дійшов висновку, що підписи були справжніми. У поданих до Волноваського районного суду скаргах заявник стверджував, що був поінформований про результати зазначеної експертизи лише листом прокурора, проте документів із цими результатами йому надано не було.

27. 30 квітня 2010 року прокурор призначив додаткову судово-медичну експертизу заявника за вказівкою суду від 22 жовтня 2009 року (див. пункт 34). 06 травня 2010 року П. доповнив свій висновок від 02 липня 2008 року, додавши, що серед тілесних ушкоджень, які могли утворитися упродовж зазначеного заявником періоду, були також синці на спині.

28. 01 червня 2010 року заявник звернувся до Волноваського районного суду зі скаргою на постанову від 14 січня 2010 року. Він стверджував, inter alia, що якщо прокурор встановив, що 28 травня 2008 року приблизно о 20 год. 00 хв. заявника доставили до відділу міліції без видимих тілесних ушкоджень, а за результатами проведеного о 22 год. 00 хв. медичного огляду в нього було виявлено численні тілесні ушкодження, це означало, що він отримав їх 28 травня 2008 року у період з 20 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв. Заявник також скаржився на невстановлення осіб, присутніх у відділі міліції 27 і 28 травня 2008 року, які могли бути свідками подій цих днів.

29. 08 жовтня 2010 року за клопотанням батька заявника, який діяв як його представник, двоє експертів з Харківської медичної академії післядипломної освіти, Г. і К., склали висновок судово-медичної експертизи. Цим висновком, який ґрунтувався на матеріалах судово-медичної експертизи від 29 травня 2008 року, було встановлено, що тілесні ушкодження заявника були спричинені тертям, здавлюванням і розтягуванням шкіри, а також ударами. Він зазнав щонайменше двадцяти двох ударів тупими твердими предметами. "Не виключалося", що синці на шиї та задній частині голови утворилися внаслідок здавлювання поліетиленового пакету. Синці та садна на передпліччях були "типовими" для ушкоджень від наручників; "не виключалося", що вони могли утворитися в результаті різкого підняття заведених за спину рук заявника іншою особою. Синець на лівому коліні заявника міг утворитися від удару по цій зоні тупим предметом; це могло статися в результаті його падіння. Синці на правій ділянці голови та щоках могли бути завдані ударами кулаком.

30. 27 квітня 2011 року Волноваський районний суд скасував постанову від 14 січня 2010 року у зв’язку з неповнотою та однобічністю перевірки. Зокрема, прокурор не виконав постанови суду, якою його було зобов’язано провести почеркознавчу експертизу. Він не розглянув той факт, що згідно з висновком експерта від 02 липня 2008 року деякі тілесні ушкодження заявника утворилися упродовж зазначеного заявником періоду. Він також не допитав працівника міліції, який був черговим 27 травня 2008 року, та лікаря, який оглядав заявника 28 травня 2008 року.

31. 06 липня 2011 року прокурор знов відмовив у порушенні кримінальної справи. Батько заявника звернувся зі скаргою до вищестоящого прокурора, вказавши на неузгодженість між постановами прокурора, якими було встановлено, що працівники міліції не бачили в заявника жодних тілесних ушкоджень на момент його прибуття до відділу міліції 28 травня 2008 року, та висновком експерта від 02 липня 2008 року, яким було встановлено, що численні тілесні ушкодження могли бути завдані заявнику 27 травня 2008 року. Таким чином, ці працівники міліції мали бачити тілесні ушкодження й, отже, дали неправдиві показання.

32. 18 липня 2011 року М. і Г., які певний час перебували із заявником в одній камері під час досудового тримання його під вартою, надіслали прокурору листи, стверджуючи, що 14 липня 2011 року С., одного зі стверджуваних винуватців, якого згодом затримали за обвинуваченням у хабарництві, на тридцять хвилин помістили до їхньої камери. М. і Г. запитали його, чи був він причетним до жорстокого поводження із заявником. Він відповів ствердно, додавши, що якби він не взяв участі у жорстокому поводженні, його б звільнили.

33. 25 липня 2011 року вищестоящий прокурор скасував постанову від 06 липня 2011 року. Сторони не поінформували Суд щодо подальших подій.

B. Кримінальна справа щодо заявника

34. Заявник також висував скарги на жорстоке поводження в рамках кримінальної справи щодо нього. 22 жовтня 2009 року Апеляційний суд Донецької області направив його кримінальну справу на додаткове розслідування, inter alia, у зв’язку з неповнотою прокурорської перевірки за його скаргами. Зокрема, у висновку експерта від 02 липня 2008 року не було зазначено про тілесні ушкодження заявника на спині, а експерт мав встановити механізм спричинення тілесних ушкоджень і можливість їхнього утворення за обставин, про які стверджував заявник.

35. Сторони не поінформували Суд про подальші події. Із публічно доступних матеріалів вбачається, що 03 квітня 2014 року Докучаєвський міський суд виправдав заявника у зв’язку з відсутністю доказів проти нього. Розглянувши різні докази, він також посилався на надані заявником під час судового розгляду показання, що, inter alia, 27 травня 2008 року він зазнав жорстокого поводження у Волноваському відділі міліції.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

36. Відповідні положення чинного на момент подій Кримінально-процесуального кодексу 1960 року наведені в рішеннях у справах "Каверзін проти України" (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункт 45, від 15 травня 2012 року, щодо проведення дослідчих перевірок, та "Строган проти України" (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункт 45, від 06 жовтня 2016 року, щодо затримання підозрюваних органом дізнання відповідно до статті 115 Кодексу .

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

37. Заявник скаржився за підпунктом "с" пункту 1 статті 5 Конвенції на те, що тримання його під вартою у Волноваському відділі міліції з приблизно 14 год. 00 хв. 27 травня по 28 травня 2008 року було незадокументованим, а тому незаконним. Відповідне положення передбачає:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

...

(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

...".

A. Прийнятність

38. У своїх зауваженнях Уряд доводив, що на тримання під вартою заявник скаржився у своїй скарзі щодо жорстокого поводження, а оскільки перевірка цієї скарги тривала, він не вичерпав усіх національних засобів юридичного захисту.

39. Заявник не погодився з цим аргументом.

40. Суд зазначає, що заявник висунув своє твердження про незаконне тримання під вартою у Волноваському відділі міліції у скарзі від 29 травня 2008 року щодо стверджуваного жорстокого з ним поводження (див. пункт 16). Питання незаконного тримання під вартою було тісно пов’язано зі стверджуваним жорстоким поводженням, і немає жодних підстав вважати, що заявник повинен був вжити які-небудь інші заходи для вичерпання засобів юридичного захисту у зв’язку з цією скаргою (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Гриненко проти України" (Grinenko v. Ukraine), заява № 33627/06, пункт 69, від 15 листопада 2012 року), крім того, Уряд не стверджував протилежного. Суд також посилається на свої висновки у пунктах 72-77, що згадана Урядом перевірка була неефективною для цілей розслідування скарги заявника на жорстоке поводження. Він вважає, що ті самі аргументи рівною мірою актуальні й для цього аспекту справи, та вважає, що заявника слід звільнити від очікування результатів зазначеної перевірки. Насамкінець Суд зазначає, що за відсутності будь-яких доводів Уряду щодо наявності якого-небудь іншого національного засобу юридичного захисту (такого, як цивільний або адміністративний позов) слід вважати, що заявник вичерпав усі доступні йому засоби юридичного захисту у зв’язку зі своєю скаргою (див. аналогічний підхід в рішенні у справі "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 73, від 07 листопада 2013 року).

41. Суд також зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Доводи сторін

(a) Заявник

42. Заявник стверджував, що після жорстокого поводження з ним у Волноваському відділі міліції 27 травня 2008 року його змусили розписатися у порожній графі книги обліку відвідувачів. Проведену С. почеркознавчу експертизу не можна брати до уваги, оскільки це була не судова експертиза, яка могла бути призначена лише в рамках кримінальної справи, а С. не було попереджено про кримінальну відповідальність за неправдиві висновки. До того ж, як стверджувалося, С. дослідив лише один підпис. Крім того, згідно з твердженнями заявника відвідувачі повинні були розписуватися у книзі обліку відвідувачів як при вході, так і при виході. Якби він дійсно прийшов до відділу міліції, як стверджував Уряд, то мали бути досліджені два підписи за 27 травня 2008 року і два - за 28 травня. Крім того, якби він, як стверджувалося, знову прийшов до відділу міліції 28 травня 2008 року о 19 год. 52 хв., то у книзі обліку відвідувачів мав би бути його п’ятий підпис, якого не було. Інші його підписи у книзі обліку відвідувачів було підроблено, оскільки 28 травня 2008 року в ній було зроблено лише два записи (щодо його відвідування та відвідування Т.), так нібито того дня до відділу міліції приходили лише двоє відвідувачів. Засвідченим К. і Б. протоколом обшуку від 28 травня 2008 року (див. пункт 13) підтверджувалась підробка записів у книзі обліку відвідувачів, оскільки 28 травня 2008 року свідків в ній зареєстровано не було.

43. Тримання його під вартою 27 травня 2008 року також підтверджувалося, inter alia, посиланням прокурора на його затримання 27 травня 2008 року (див. пункт 21). Заявника не могли затримати 28 травня 2008 року о 19 год. 52 хв. у присутності Т., як стверджував Уряд (див. пункт 45), оскільки з 27 по 28 травня 2008 року він не залишав відділу міліції, не мав можливості зробити телефонний дзвінок, а його родина не знала про його місцезнаходження. Т. запросив батько заявника після того, як йому повідомили про затримання заявника. У книзі обліку відвідувачів містився лише один запис про візит Т. увечері, але не про його власний. До того ж, якби він дійсно пішов з відділу міліції 28 травня об 11 год. 40 хв., у нього не було б підстав повертатися ввечері після закінчення робочого дня, а не наступного ранку. Якби його не тримали під вартою 27 і 28 травня 2008 року, він міг би вільно пересуватися до вечора 28 травня 2008 року та мав би можливість заздалегідь поговорити з Т. Вони б разом прийшли до відділу міліції, обидва були б зареєстровані у книзі обліку відвідувачів, і Т. не мала б просити Ш. дозволити їй поговорити із заявником перед допитом.

(b) Уряд

44. Уряд доводив, що почеркознавча експертиза підтвердила, що два підписи у книзі обліку відвідувачів відділу міліції належали заявнику. Під час допиту 29 травня 2008 року заявник не заперечив справжність свого підпису, проте зазначив, що його змусили розписатись. Твердження про підроблення були висунуті лише у його подальших скаргах. Отже, його підписи у книзі обліку відвідувачів підтверджували, що між 27 і 28 травня він двічі приходив та виходив з відділу міліції. Факт його добровільного перебування у відділі міліції у ці два періоди підтверджувався тим, що ані він, ані Т. не внесли у книгу обліку відвідувачів жодних скарг.

45. Крім того, у складеному 28 травня 2008 року о 19 год. 52 хв. протоколі затримання (див. пункт 11) ані заявник, ані Т. не висловили заперечень проти зазначеної дати та години його затримання. У своїй скарзі від 29 травня 2008 року (див. пункт 16) заявник також не стверджував про незаконність тримання його під вартою у відділі міліції 27 і 28 травня 2008 року. Крім того, його затримали у присутності Т., яку найняли він або його родичі, що суперечило його твердженням про відсутність в нього можливості залишити відділ міліції або телефонувати 27 і 28 травня 2008 року та про необізнаність родичів про його місцезнаходження. Зрештою, у своїй скарзі від 29 травня 2008 року (див. пункт 17) Т. зазначила про свою розмову із заявником у коридорі відділу міліції, що поставило під сумнів його твердження про позбавлення свободи на той момент. Отже, заявника не тримали під вартою 27 і 28 травня 2008 року, оскільки затримали його лише 28 травня 2008 року о 19 год. 52 хв.

2. Оцінка Суду

46. Насамперед Суд повторює, що у справах щодо стверджуваного позбавлення свободи заявник повинен надати беззаперечні узгоджені докази, здатні довести, що він дійсно перебував під виключним контролем органів влади у день подій, тобто був офіційно викликаний органами влади та увійшов до приміщення, яке знаходилося під їхнім контролем. Якщо цю умову буде виконано, то Суд зможе вважати, що заявник не міг вільно піти, зокрема, під час проведення слідчих дій. Отже, це може вимагати надання Урядом детального погодинного звіту про події, які відбувалися у зазначеній будівлі, з урахуванням часу, проведеного там заявником. Потім Уряд повинен надати задовільні та переконливі документальні докази у підтвердження своєї версії фактів. Ненадання таких доказів дозволить зробити висновок щодо суті тверджень заявника (див. рішення у справі "Креанге проти Румунії" [ВП] (<…>) [GC], заява № 29226/03, пункти 89-90, від 23 лютого 2012 року).

47. Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що версії сторін щодо подій 27 і 28 травня 2008 року значно відрізняються. Згідно з твердженнями заявника він тримався під вартою у Волноваському відділі міліції приблизно з 14 год. 00 хв. 27 травня 2008 року по 19 год. 52 хв. 28 травня 2008 року. Згідно з твердженнями Уряду заявник був присутнім у відділі міліції з 19 год. 10 хв. по 21 год. 10 хв. 27 травня та з 09 год. 10 хв. по 11 год. 40 хв. 28 травня, і його не затримували до 19 год. 52 хв. 28 травня 2008 року. Отже, Суд має встановити, чи тримали заявника під вартою упродовж зазначеного ним періоду незадокументовано.

48. Суд зазначає, що прокурор встановив (див. пункт 22), що 27 травня 2008 року Г. зателефонували з Головного управління міліції в Донецькій області та повідомили про перебування в них заявника, якого підозрювали у скоєнні злочину. Г. та ще один працівник міліції поїхали до м. Донецька, куди прибули о 17 год. 00 хв. Вони забрали заявника та повернулися до Волноваського відділу міліції приблизно о 19 год. 00 хв. Хоча заявник стверджував, що перебував у відділі міліції з 14 год. 00 хв., Суд не знаходить підтвердження цьому конкретному твердженню в наявних матеріалах справи. Отже, він вважатиме встановленим, що до відділу міліції заявника доставили щонайменше приблизно о 19 год. 00 хв. Оскільки заявник скаржився лише на незаконне тримання під вартою у цьому відділі міліції, Суд розгляне лише питання законності тримання його там з 19 год. 00 хв. 27 травня по 19 год. 52 хв. 28 травня 2008 року.

49. Розглянувши наявні докази, Суд, перш за все, зазначає, що 27 квітня 2010 року С. дослідив два підписи у книзі обліку відвідувачів відділу міліції (а не лише одного, як стверджував заявник) і дійшов висновку, що обидва належали заявнику. Немає жодних доказів наявності в книзі обліку відвідувачів інших підписів заявника, як він стверджував, що також слід розглянути. Зокрема, немає доказів того, що відвідувачі мали розписуватися як при вході, так і виході з відділу міліції. Щодо досліджених С. підписів Суд зазначає, що заявник не заперечував, що один з них належав йому: згідно з твердженнями заявника його змусили розписатися у порожній графі після жорстокого поводження з ним. Щодо другого підпису Суд зазначає, що хоча в нього немає підстав сумніватися в його справжності, як було встановлено С., він зазначає, що заявник не знав про результати експертизи і був поінформований про них листом прокурора (див. пункт 26). Крім того, не вбачається, що заявник, який не мав офіційного статусу в розслідуванні, міг оскаржити ці результати. Зрештою, Уряд надав копію книги обліку відвідувачів без колонки з підписами відвідувачів (у тому числі тих, що були досліджені С.), що не дає Суду можливості навіть порівняти відповідні підписи у книзі з тими, що були досліджені С. За таких обставин не можна дійти висновку, що результати почеркознавчої експертизи були достатньо вирішальними для підтвердження викладу подій Уряду.

50. Стосовно аргументу Уряду, що заявник не виклав свої скарги у книзі обліку відвідувачів відділу міліції, Суд бере до уваги пояснення заявника, яке Уряд не оскаржив, що йому не надали книгу обліку відвідувачів. Щодо Т., то вона не була свідком оскаржуваних заявником подій, щоб мати можливість викласти відповідні скарги у книзі обліку відвідувачів. У будь-якому разі та всупереч доводам Уряду заявник висунув скарги на стверджувані події 27 травня 2008 року як у протоколі затримання від 28 травня 2008 року, так і у своїй скарзі від 29 травня 2008 року (див. пункти 11 і 16 відповідно).

51. По-друге, Суд зауважує, що Уряд зазначив лише про відвідування заявником Волноваського відділу міліції 27 травня 2008 року о 19 год. 10 хв., не згадавши про подальші події. Проте, згідно з результатами перевірки (див. пункт 22) того дня приблизно о 19 год. 00 хв. працівники згаданого відділу міліції забрали заявника з Головного управління міліції в Донецькій області, де він тримався певний час до 17 год. 00 хв., поки його і не забрали ці працівники міліції. У зв’язку з цим із матеріалів справи не вбачається, що заявник міг піти з Головного управління міліції в Донецькій області або відмовитися їхати до Волноваського відділу міліції. Тобто, коли його відвезли до остатнього відділу міліції, він вже перебував під контролем працівників міліції (див. аналогічний підхід у згаданих рішеннях у справах "Гриненко проти України" (Grinenko v. Ukraine), пункт 75, та "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), пункт 83).