ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів і про скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 та (ЄС) № 1234/2007 (- 1), зокрема його статтю 177,

Беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 від 17 грудня 2013 року про фінансування, управління і моніторинг спільної сільськогосподарської політики і про скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 352/78, (ЄС) № 165/94, (ЄС) № 2799/98, (ЄС) № 814/2000, (ЄС) № 1290/2005 та (ЄС) № 485/2008 (- 2), зокрема його статтю 66(3)(c) та (e),

Оскільки:

(1) Регламент (ЄС) № 1308/2013 скасував та замінив Регламент Ради (ЄС) № 1234/2007 (- 3) і встановлює правила щодо ліцензій на імпорт та експорт для сільськогосподарських продуктів. Він також уповноважує Комісію ухвалювати щодо цього делеговані та імплементаційні акти. Щоб забезпечити безперешкодне функціонування системи ліцензій на імпорт та експорт у нових правових рамках, необхідно ухвалити певні правила за допомогою таких актів.

(2) Стаття 176 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 передбачає, що імпорт з метою випуску для вільного обігу та експорт одного або більше продуктів із секторів, передбачених у згаданій статті, можуть здійснюватися за умови пред’явлення ліцензії. Необхідно встановити список продуктів із таких секторів, до яких застосовується вимога пред’явлення ліцензії на імпорт або експорт.

(3) Моніторинг торгових потоків через систему ліцензій необхідно здійснювати в гнучкий спосіб. Визначаючи випадки, у яких вимагається ліцензія, необхідно враховувати інші можливі джерела інформації, як-от система митного нагляду, та потребу в ліцензіях або час, необхідний для збору інформації через систему ліцензій. Необхідно визначити окремі випадки, коли ліцензія не вимагається.

(4) Важливо забезпечити, щоб такі ліцензії видавали за умови внесення забезпечення, для гарантування того, що продукти будуть імпортувати або експортувати протягом строку чинності ліцензії. Також важливо встановити, коли обов’язок імпортувати або експортувати є виконаним.

(5) Ліцензія на імпорт або експорт надає право імпортувати або експортувати і, таким чином, щоб зробити це право дієвим, ліцензію необхідно пред’являти тоді, коли подається ввізна або вивізна декларація.

(6) Оскільки особа, що використовує ліцензію, може не бути титульним володільцем або правонаступником, необхідно конкретизувати, в інтересах правової визначеності та адміністративної ефективності, які саме особи уповноважені використовувати ліцензію, у тому числі представник митниці, що діє від імені титульного володільця або правонаступника.

(7) З огляду на міжнародну торговельну практику щодо відповідних сільськогосподарських продуктів, необхідно дозволити певні допустимі відхилення щодо кількості імпортованих або експортованих продуктів порівняно з кількістю, указаною в ліцензії.

(8) Якщо ліцензію на імпорт також використовують для адміністрування тарифної квоти, до якої застосовуються преференційні режими, такі преференційні режими повинні застосовуватись до імпортерів на підставі ліцензії, яка, у певних випадках, повинна супроводжуватися документом з третьої країни. Щоб уникнути перевищення квоти, преференційний режим необхідно застосовувати до кількості, для якої було видано ліцензію. У таких випадках необхідно дозволити допустиме відхилення, за умови що для частини кількості, яка перевищує кількість, указану в ліцензії, але в межах допустимого відхилення, не діє преференційний режим, а сплачується конвенційне мито.

(9) Доцільно встановити спеціальні правила щодо передаваності ліцензії.

(10) Необхідно встановити положення щодо повернення та утримання забезпечення, внесеного для ліцензій на імпорт та експорт.

(11) Через специфічність сектора, необхідно встановити деякі додаткові умови для ліцензій на імпорт конопель та часнику.

(12) Для цілей ясності доцільно встановити правила, що стосуються ліцензій на імпорт та експорт, виданих для продуктів, щодо яких обов’язок ліцензування імпорту чи експорту скасовується цим Регламентом або зазнає його впливу, і які все ще є чинними на дату застосування цього Регламенту.

(13) Оскільки метою цього Регламенту та Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2016/1239 (- 4) є спрощення та адаптація положень, застосовних для системи ліцензій на імпорт та експорт, до нових правових рамок, установлених Регламентом (ЄС) № 1308/2013, необхідно замінити чинні застосовні положення. Для цілей ясності деякі положення регламентів Комісії (ЄС) № 2535/2001 (- 5), (ЄС) № 1342/2003 (- 6), (ЄС) № 2336/2003 (- 7), (ЄС) № 951/2006 (- 8), (ЄС) № 341/2007 (- 9) та (ЄС) № 382/2008 (- 10). необхідно вилучити, а регламенти Комісії (ЄС) № 2390/98 (- 11), (ЄС) № 1345/2005 (- 12), (ЄС) № 376/2008 (- 13) та (ЄС) № 507/2008 (- 14) необхідно скасувати.

(14) Перехід від режимів, передбачених у вилучених положеннях та скасованих регламентах до режимів, передбачених у цьому Регламенті, може мати певні практичні наслідки. Тому доцільно відкласти застосування цього Регламенту,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(a) "ліцензія" означає електронний або паперовий документ з конкретним строком чинності, що встановлює право і обов’язок імпортувати або експортувати продукти;

(b) "повідомлення про ліцензії на імпорт та експорт сільськогосподарських продуктів" означає детальні положення щодо ліцензії на імпорт або ліцензії на експорт і набір інформації, яку необхідно зазначати в заявці на отримання ліцензії і в ліцензії, як опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу, серія С. (- 15).

1. Ліцензія на імпорт пред’являється для таких продуктів:

(a) продуктів, список яких наведено в частині І додатка, коли їх декларують для випуску для вільного обігу відповідно до всіх умов, інших ніж тарифні квоти, якщо інше не передбачено в зазначеній частині I;

(b) продуктів, задекларованих для випуску для вільного обігу в межах тарифних квот, що їх адмініструють із застосуванням методу одночасної експертизи або методу традиційних/нових партнерів, як зазначено в статті 184(2)(b) та (c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 відповідно, або комбінації, або іншого придатного методу;

(c) продуктів, щодо яких частина I додатка покликається на це положення у випадках, коли їх задекларовано для випуску для вільного обігу в межах тарифних квот, що їх адмініструють із застосуванням методу "перший прийшов - першого обслуговують", зазначеного в статті 184(2)(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(d) продуктів, зазначених у частині I додатка у випадках, коли їх задекларовано для випуску для вільного обігу в рамках преференційного режиму, що повинен адмініструватися через систему ліцензій;

(e) продуктів, до яких застосовують процедуру перероблення за межами митної території з використанням ліцензії на експорт, і які повертають для випуску для вільного обігу як продукт, наведений у списку в секції A або B частини I додатка;

(f) продуктів, задекларованих для випуску для вільного обігу відповідно до статті 185 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, у випадку якщо застосовується знижена ставка ввізного мита.

2. Ліцензія на експорт пред’являється для таких продуктів:

(a) продуктів, список яких наведено в частині II додатка;

(b) продуктів Союзу, для яких ліцензію на експорт необхідно пред’являти для допуску в межах квоти, яку адмініструє Союз або третя країна, і яку було відкрито в тій країні для згаданих продуктів;

(c) таких продуктів Союзу, зазначених у частині II додатка, що призначені для експортування:

(i) продуктів, щодо яких застосовується процедура перероблення в межах митної території;

(ii) продуктів, що є базовими продуктами, список яких наведено в додатку III до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 510/2014 (- 16), і щодо яких застосовується процедура перероблення за межами митної території;

(iii) продуктів, з яких стягується сума ввізного або вивізного мита або які звільняються від її сплати, як це встановлено в главі 3 розділу III Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (- 17)., щодо чого ще не було ухвалено остаточне рішення.

1. Ліцензія не вимагається і не видається або не пред’являється для:

(a) випуску для вільного обігу або експорту продуктів некомерційного характеру, як це визначено в секції II(D)(2) частини один додатка I до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 (- 18);

(b) випадків, у яких звільнення від ввізних мит, вивізних мит та заходів, ухвалених на підставі статті 207 Договору, повинно бути надано відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 (- 19);

(c) кількостей продуктів, призначених для випуску для вільного обігу або експорту, які не перевищують кількостей, установлених в додатку;

(d) продуктів, призначених для випуску для вільного обігу як повернені товари відповідно до секції 1 глави 2 розділу VI Регламенту (ЄС) № 952/2013;

(e) продуктів, щодо яких на момент прийняття декларації зворотного вивозу декларант надає доказ того, що було видано позитивне рішення про повернення або звільнення від сплати ввізних мит стосовно таких продуктів відповідно до секції 3 глави 3 розділу III Регламенту (ЄС) № 952/2013.

Як відступ від пунктів (b) та (c) першого підпараграфа, ліцензія вимагається, якщо випуск для вільного обігу або експорт здійснюють у рамках преференційних режимів, які застосовуються за допомогою ліцензії.

Для цілей пункту (c) першого підпараграфа, кількість, яку повинна охоплювати одна ліцензія, обчислюють як таку, що включає всі кількості, призначені для випуску для вільного обігу або експорту, у рамках тієї самої логістичної операції.

2. Ліцензія на експорт не вимагається і не видається або не пред’являється щодо продуктів, відправлених приватними особами або групами приватних осіб для їх безкоштовного розповсюдження в цілях гуманітарної допомоги в третіх країнах, якщо такі відправлення є нерегулярними за характером, включають різні продукти і їх загальна маса не перевищує 30000 кг на транспортний засіб. Операції продовольчої допомоги, які не відповідають цим умовам, підлягають ліцензуванню відповідно до цього Регламенту та Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239.

1. Ліцензії видаються за умови внесення забезпечення, за винятком випадків, передбачених у додатку.

2. Подаючи заявку на отримання ліцензії, заявник вносить забезпечення, яке повинне бути у розпорядженні органу ліцензування не пізніше 13.00 години за брюссельським часом у день подання заявки.

3. Забезпечення не вимагається, якщо його сума досягає порога у 100 євро або менше.

Для такої цілі суму забезпечення обчислюють як таку, що включає всі кількості, що виникають на підставі обов’язків у рамках тієї самої логістичної операції.

4. Забезпечення не вимагається, якщо заявник:

(a) є державним органом, відповідальним за виконання обов’язків органу державної влади; або

(b) є приватним органом, що виконує обов’язки, зазначені в пункті (a), під наглядом держави-члена.

5. Забезпечення, внесене щодо кількості, на яку ліцензію не було видано, негайно повертається.

1. Ліцензія на імпорт або експорт становить право та створює обов’язок випускати для вільного обігу або експортувати, відповідно, кількість продуктів, на яку видано таку ліцензію, протягом строку її чинності відповідно до статті 7(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239.

2. Митну декларацію для випуску для вільного обігу або для експорту подає:

(a) титульний володілець ліцензії, згаданий у секції 4 ліцензії, зразок якої встановлено в додатку I до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239 ("титульний володілець").

(b) правонаступник, згаданий у секції 6 ліцензії, зазначеної в пункті (a); або

(c) призначений представник митниці, що діє від імені титульного володільця або правонаступника, як це передбачено в статті 18 Регламенту (ЄС) № 952/2013 , із зазначенням у митній декларації, що титульний володілець або правонаступник є особою, від імені якої здійснюють обов’язок, згаданий у параграфі 1.

3. Якщо це передбачено в конкретному законодавчому акті Союзу, обов’язок випускати для вільного обігу або експортувати може включати обов’язок випускати з або експортувати до країни або групи країн, указаних у ліцензії.

4. Обов’язок випускати для вільного обігу або експортувати вважається виконаним, якщо загальна кількість, указана в ліцензії, пройшла митне оформлення згідно з відповідною процедурою. З цією метою додатні або від’ємні допустимі відхилення щодо кількості, указаній у ліцензії, застосовуються відповідно до статті 8 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239.

5. Додатне допустиме відхилення не застосовується, якщо кількість, указана в ліцензії на імпорт, дорівнює кількості, указаній у документі щодо експорту, що є елементом доказу того, що продукт підпадає під преференційний режим через свою особливу якість, сорт або характеристики, як того вимагає відповідна міжнародна угода.

Якщо ліцензія на імпорт вимагається для тарифної квоти, кількість, що перевищує кількість, указану в ліцензії на імпорт у межах додатного допустимого відхилення, випускається у вільний обіг у рамках тієї самої ліцензії за конвенційною митною ставкою.

1. Обов’язки, що виникають на підставі ліцензій, не передаються. За винятком випадків, у яких передбачено інше, права, що виникають на підставі ліцензій, можуть передаватися їхнім титульним володільцем протягом строку чинності ліцензії.

2. Передання прав, що виникають на підставі ліцензії або витягу з неї, може бути здійснено на користь лише єдиного правонаступника, і вони поширюються на ті кількості, які ще не використано в рамках ліцензії або витягу.

3. Із проханням про передання титульний володілець звертається до органу ліцензування, що видав первинну ліцензію.

4. Правонаступники не можуть передавати свої права далі, але можуть передавати їх назад титульному володільцю. Передання прав назад титульному володільцю поширюються на кількості, які ще не використано в рамках ліцензії або витягу з неї. Орган ліцензування відмічає передання прав назад відповідно до повідомлення про ліцензії на імпорт та експорт для сільськогосподарських продуктів.

5. Передання або передання назад титульному володільцю набуває чинності з дати, затвердженої органом ліцензування.

1. Повернення забезпечення, передбачене в статті 24(2) Делегованого регламенту Комісії (ЄС) № 907/2014 (- 20), може бути частковим пропорційно кількості продуктів, щодо яких було надано докази виконання обов’язку імпортувати або експортувати. Така кількість повинна бути не меншою ніж 5% загальної кількості, указаної в ліцензії.

Проте, якщо імпортована або експортована кількість є меншою ніж 5% кількості, указаної в ліцензії, забезпечення утримується у повному обсязі.

2. Обчислюючи частину забезпечення, яка, у відповідних випадках, підлягає утриманню, орган ліцензування вираховує суму, що відповідає кількісному допустимому відхиленню, зазначеному в статті 5(4).

3. У випадках, коли орган ліцензування відмовляється від вимоги забезпечення, якщо значення суми забезпечення є меншим ніж 500 євро, як це передбачено в статті 18(2) Делегованого регламенту (ЄС) № 907/2014, відповідна сторона сплачує суму, що дорівнює забезпеченню, яке підлягає утриманню, протягом 60 днів з дати, коли спливає строк чинності ліцензії.

4. Якщо загальна сума забезпечення, яке б підлягало утриманню, становить 100 євро або менше для певної ліцензії, орган ліцензування повертає забезпечення у повному обсязі.

Відповідно до детальних умов, установлених в імплементаційному акті, ухваленому відповідно до статті 223(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, держави-члени повідомляють Комісію про таке:

(a) видані на заміну ліцензії, зазначені в статті 15(5) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(b) випадки форс-мажору, зазначені в статті 16(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(c) стосовно конопель - ухвалені положення, накладені санкції та компетентні органи для перевірок, зазначені в статті 17(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(d) стосовно часнику - кількості, охоплені ліцензіями типу "B", зазначеними в статті 18 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(e) стосовно етилового спирту - видані ліцензії на імпорт, зазначені в статті 19 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(f) порушення, зазначені в статті 20(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(g) органи, компетентні приймати заявки на отримання ліцензій та видавати ліцензії або ліцензії на заміну, зазначені в статті 20(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239;

(h) офіційні печатки та, у належних випадках, преси для рельєфного тиснення, зазначені в статті 20(4) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239.

1. Випуск для вільного обігу продуктів з конопель, список яких наведено в секціях C, D, та G частини I додатка до цього Регламенту, підлягає пред’явленню ліцензії на імпорт, що відповідає зразку, наведеному в додатку I до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2016/1239 ("ліцензія на імпорт AGRIM").

Ліцензія видається, лише якщо державі-члену, у якій продукти з конопель повинні бути випущені для вільного обігу, було підтверджено, що всі умови, установлені в статті 189(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та в цьому Регламенті, а також вимоги, установлені обумовленою державою-членом згідно зі статтею 189(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, було дотримано.

2. Заявка на отримання ліцензії повинна містити інформацію відповідно до інструкцій для продуктів з конопель у повідомленні стосовно ліцензій на імпорт та експорт для сільськогосподарських продуктів.

Держави-члени можуть встановлювати додаткові вимоги стосовно заявки на отримання ліцензії, а також видання і використання ліцензії, як це зазначено в статті 189(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

3. Для цілей пункту (c) статті 189(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 відповідні держави-члени встановлюють процедури для уповноваження імпортерів насіння конопель, іншого ніж насіння для посіву. Такі процедури повинні включати визначення умов для уповноваження, перевірок та санкцій, які необхідно застосовувати в разі порушень.

4. У випадку випуску для вільного обігу насіння конопель, іншого ніж насіння для посіву, зазначеного в секції G частини I додатка, ліцензія на імпорт видається, лише якщо уповноважений імпортер зобов’язується представити органам, компетентним здійснювати перевірки відповідних операцій у державі-члені, де імпортер є уповноважений, у граничні строки та згідно з умовами, встановленими державою-членом, документи, які підтверджують, що охоплене ліцензією насіння конопель, протягом періоду меншого ніж 12 місяців з дати видачі ліцензії, пройшло такі операції:

(a) поміщення в умови, що виключають використання для посіву;

(b) змішування з насінням, іншим ніж насіння конопель, для цілей харчування тварин, де насіння конопель становить максимум 15% загальної суміші та, у виняткових випадках, максимум 25% на запит уповноваженого імпортера із супровідним обґрунтуванням;

(c) експорт до третьої країни.

Проте, якщо частина насіння конопель, охопленого ліцензією, не пройшла одну з операцій, зазначених у першому підпараграфі, протягом 12 місяців, держави-члени можуть, на запит уповноваженого імпортера із супровідним обґрунтуванням, подовжити такий граничний строк на один або два періоди в шість місяців.

Документи, зазначені в першому підпараграфі, складають оператори, які здійснили такі операції, і вони повинні включати щонайменше таку інформацію:

(a) найменування/ім’я, повна адреса, держава-член та підпис оператора;

(b) опис операції, проведеної з дотриманням умов, установлених у першому підпараграфі, і дата її проведення;

(c) кількість насіння конопель, щодо якої було проведено операцію - у кілограмах.

На основі аналізу ризику кожна відповідна держава-член проводить перевірки точності документів, що стосуються зазначених у першому підпараграфі операцій, які було проведено на їхній території.

5. Як відступ від статті 6(1), права, що виникають на підставі ліцензій на імпорт для продуктів з конопель, не можуть передаватися.