Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Семененко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ерік Мьосе (<…>), Голова,

Йонко Грозєв (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 27 вересня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу розпочато за заявою (№ 52819/08), яку 30 жовтня 2008 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Віктор Миколайович Семененко.

2. Заявника представляла пані Г.В. Назарова - юрист, яка практикує у м. Чернівцях. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. Іван Ліщина.

3. 15 жовтня 2014 року про скаргу на стверджувану незаконність тримання заявника під вартою було повідомлено Уряд, а решта скарг у заяві були визнані неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1982 році та проживає у м. Вінниці.

5. З дитинства заявник страждає на емоційну нестабільність і легку розумову відсталість. Кількома судово-психіатричними експертизами він був визнаний осудним і таким, що може бути притягнутим до кримінальної відповідальності.

6. 17 липня 2007 року пані О., продавець тютюнового кіоску, була зарізана на своєму робочому місці.

7. 19 липня 2007 року заявника затримала міліція. Згідно з протоколами міліції такий захід застосовувався принаймні у двох різних випадках, кожного разу у зв’язку з адміністративним (незначним) правопорушенням, формально не пов’язаним з убивством.

8. Згідно з першим протоколом міліції 19 липня 2007 року о 02 год. 30 хв. заявника помітили у громадському місці у стані явного алкогольного сп’яніння, він нецензурно висловлювався та чіплявся до перехожих. Коли працівники міліції наказали йому пред’явити документи та прослідувати за ними до їхнього автомобіля, він почав чинити злісну непокору. Як зазначено у протоколі затримання 19 липня 2007 року о 10 год. 30 хв. заявник був доставлений до суду для розгляду справи щодо зазначеного адміністративного правопорушення.

9. Уранці того дня Ленінський районний суд м. Вінниці (далі - Ленінський суд) визнав заявника винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке полягало у непокорі вимогам працівників міліції, та наклав на нього штраф у розмірі 150 українських гривень (приблизно 14 євро).

10. Невідомо, що саме сталося далі. У матеріалах справи містяться ще два протоколи від 19 липня 2007 року про адміністративне затримання заявника. Згідно із одним з них заявника звільнили о 21 год. 40 хв. того дня без зазначення жодних додаткових деталей. В іншому протоколі зазначено, що о 22 год. 10 хв. того ж дня заявник був знову затриманий у зв’язку з вчиненням адміністративного правопорушення. Згідно з пов’язаною з цим постановою суду від 20 липня 2007 року (див. пункт 14) 19 липня 2007 року о 15 год. 25 хв. працівники міліції затримали заявника на вулиці після вчинення ним опору при перевірці особи.

11. Як вбачається з матеріалів пізніше порушеного кримінального провадження щодо заявника (див. пункт 19), 19 липня 2007 року він був допитаний щодо убивства пані O. Він стверджував, що 17 липня 2007 року купив сигарети в її кіоску і нічого незвичного не сталося. У матеріалах справи не міститься жодної додаткової інформації щодо цього допиту.

12. Того дня в ізоляторі тимчасового тримання заявник мав бесіду зі своїм співкамерником Ю., який переконав його зізнатися у вчиненні вбивства. Він також пообіцяв заявнику гроші в обмін на інформацію про те, куди заявник викинув ніж. Заявник намалював схему. Згодом працівники міліції виявили ніж у зазначеному місці. Зрештою, показання Ю. та супутні речові докази були використані судом першої інстанції у кримінальному провадженні щодо заявника.

13. Також 19 липня 2007 року з 18 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв. в рамках розслідування вбивства пані О. працівники міліції здійснили обшук квартири заявника. Вбачається, що вони вилучили його сорочку.

14. 20 липня 2007 року Ленінський суд визнав заявника винним у вчиненні адміністративного правопорушення у зв’язку з тим, що 19 липня 2007 року о 15 год. 25 хв. він чинив злісну непокору вимогам працівників міліції (див. пункт 10), та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту на строк п’ять днів, який мав відраховуватися з 19 липня (15 год. 25 хв.) по 23 липня 2007 року.

15. Того дня заявник був допитаний в якості свідка у справі про вбивство. Він повторив свої показання, що він лише купив сигарети у кіоску пані О.

16. 21 липня 2007 року заявник знов був допитаний в якості свідка у справі про вбивство пані О. Він зізнався, що наніс їй кілька ударів ножем після того, як вона відмовилася дати йому сигарети без оплати.

17. Того дня під час відтворення обстановки та обставин події заявник повторив свої зізнавальні показання. Він також показав, куди викинув ніж.

18. Пізніше, 21 липня 2007 року, заявник був допитаний як підозрюваний у вчиненні злочину. Допит проходив у присутності призначеного йому захисника. Як було зазначено у постанові слідчого щодо цього питання, існували достатні підстави підозрювати заявника у вчиненні вбивства, і з огляду на те, що він страждав на психічний розлад, надання йому юридичної допомоги було обов’язковим. Під час цього допиту заявник відмовився від своїх попередніх зізнавальних показань і заявив, що в день убивства він не заходив до тютюнового кіоску. Він пояснив, що вигадав свої зізнавальні показання, злякавшись, що в іншому випадку його не звільнять.

19. 23 липня 2007 року о 21 год. 20 хв. заявника офіційно затримали за підозрою у вчиненні умисного вбивства пані O. У протоколі затримання було зазначено, що були очевидці, які прямо вказали на нього як на злочинця. Під час допиту того і наступного дня заявник зізнався у вчиненні цього злочину.

20. 26 липня 2007 року Ленінський суд обрав заявнику запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до розгляду справи судом.

21. Суд першої інстанції неодноразово направляв справу на додаткове розслідування. Згідно з матеріалами справи востаннє справа направлялась на додаткове розслідування 31 жовтня 2013 року. Жодної інформації про який-небудь подальший розвиток справи немає.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

22. Відповідні положення Конституції України та Кримінально-процесуального кодексу України у редакціях, чинних на час подій, наведені у справі "Бєлоусов проти України" (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 41 та 42, від 07 листопада 2013 року.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

23. Посилаючись на різні положення статті 5 Конвенції, заявник скаржився на те, що тримання його під вартою до 26 липня 2007 року було незаконним та свавільним. Суд вважає, що його скарга має розглядатись виключно за пунктом 1 статті 5 Конвенції, відповідна частина якої передбачає:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

… c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; …".

А. Прийнятність

24. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона повинна бути визнана прийнятною.

В. Суть

1. Доводи сторін

25. Заявник стверджував, що як його затримання у ніч з 18 на 19 липня 2007 року, так і подальше тримання його під вартою було незаконним і свавільним. Він також зазначив, що тримання його під вартою з 23 по 26 липня 2007 року не охоплювалось жодним судовим рішенням. У зв’язку з цим заявник зауважив, що строк його адміністративного арешту закінчився 23 липня 2007 року, тоді як він залишався під вартою по 26 липня 2007 року, коли суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до розгляду справи судом.

26. Уряд заперечив проти наведених аргументів. Він стверджував, що тримання заявника під вартою відповідало національному законодавству, яке, у свою чергу, було чітким і передбачуваним.

27. Уряд визнав, що під час адміністративного арешту заявника допитали як підозрюваного у вчиненні злочину. Проте Уряд стверджував, що це не призвело до будь-якого обмеження його процесуальних прав. У зв’язку з цим Уряд зазначив, що вже 21 липня 2007 року заявнику був призначений захисник.

28. Заявник не надав жодних зауважень у відповідь на зауваження Уряду.

2. Оцінка Суду

(а) Тримання заявника під вартою з 19 до 23 липня 2007 року

29. Суд зазначає, що, як підтверджено документами і не заперечується сторонами, 19 липня 2007 року заявник був затриманий працівниками міліції о 02 год. 30 хв. Офіційною підставою його затримання була підозра у вчиненні адміністративного (незначного) правопорушення, яке не мало жодного стосунку до розслідуваного вбивства, і у зв’язку з яким суд приблизно о 10 год. 30 хв. того дня наклав на нього стягнення у вигляді штрафу (див. пункти 8 і 9).

30. Суд також зазначає, що відповідно до постанови Ленінського суду від 20 липня 2007 року заявника знов затримали 19 липня 2007 року о 15 год. 25 хв. у зв’язку з опором під час перевірки працівниками міліції на вулиці його особи (див. пункт 14).