Це рішення набуло статусу остаточного відповідно пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кравченко проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Ерік Мьосе (<…>),

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Сіофра О’Лірі (<…>),

Карло Ранцоні (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 07 червня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 46673/06), яку 07 листопада 2006 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Станіслав Семенович Кравченко (далі - заявник).

2. Заявника, якому була надана правова допомога, представляв п. А. Санжара - юрист, який практикує у м. Дніпродзержинську. Уряд України (далі - Уряд) на останніх етапах провадження представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук з Міністерства юстиції.

3. Заявник скаржився, зокрема, за пунктом 1 статті 6 Конвенції на незаконність та тривалість провадження у його справі.

4. 09 листопада 2010 року про скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції на відсутність доступу до суду та надмірну тривалість провадження було повідомлено Уряд, а решту скарг у заяві було визнано неприйнятними.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1939 році та проживає у м. Дніпро.

6. Він був колишнім акціонером двох приватних компаній "О" та "Л", які були ліквідовані за рішеннями інших акціонерів. Відповідно міські органи влади виключили компанії з реєстру юридичних осіб. Заявник ініціював кілька судових проваджень у зв’язку з цим.

A. Провадження щодо компанії "О"

7. 21 квітня 2003 року заявник ініціював провадження у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська (далі - районний суд) проти міської ради та трьох приватних осіб, оскаржуючи ліквідацію компанії, вимагаючи повернення його акцій та виплати компенсації. Заявник декілька разів змінював свої позовні вимоги.

8. У ході провадження, близько двадцять з п’ятдесяти засідань були перенесені за клопотанням однієї чи кількох сторін або через їхню неявку. У період з липня 2005 року по лютий 2007 року не було проведено жодного засідання у зв’язку з очікуванням однією або іншою стороною-відповідачем результатів розгляду касаційної скарги на процесуальне рішення. У період з травня 2007 року по липень 2008 року суди трьох інстанцій вирішували питання, чи слід розглядати справу в рамках цивільного або господарського провадження. У результаті було вирішено, що справа має розглядатися відповідно до норм цивільного законодавства і розгляд по суті був відновлений у серпні 2008 року.

9. Загалом, провадження тривало понад сім років і вісім місяців, остаточне рішення було ухвалено Верховним Судом України 29 грудня 2010 року. Цей суд залишив без змін рішення районного суду від 30 червня 2010 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області (далі - апеляційний суд) від 16 вересня 2010 року, відхиливши позовні вимоги заявника у зв’язку з необґрунтованістю. Суди встановили, що не було порушено права заявника як акціонера компанії "О".

B. Провадження щодо компанії "Л"

1. Цивільний позов

10. У січні 2005 року заявник подав у районний суд цивільний позов до міської ради та кількох приватних осіб, оскаржуючи ліквідацію компанії "Л" та розпорядження органів влади з цього питання. Він також вимагав відновлення компанії як юридичної особи, відшкодування його частки акцій та ухвалення рішення про визнання протоколу загальних зборів акціонерів недійсним.

11. 02 червня 2006 року суд у присутності заявника вирішив залишити його позов без розгляду, встановивши, що він по суті стосувався питання, розглянутого ним у провадженні за адміністративним позовом заявника (див. пункти 15 та 16).

12. 07 червня 2006 року заявник подав до апеляційного суду заяву про апеляційне оскарження ухвали від 02 червня 2006 року. 16 червня 2006 року він подав апеляційну скаргу, в якій зазначалося, inter alia, що ця ухвала невірна, оскільки його адміністративний позов стосувався лише частини питань, порушених у цивільному позові.

13. 25 липня 2006 року апеляційний суд залишив апеляційну скаргу заявника без розгляду, встановивши, що заява про апеляційне оскарження була подана поза межами п’ятиденного строку, передбаченого пунктом 2 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (див. пункт 20). Згідно з ухвалою апеляційного суду відповідний строк розпочався у дату проголошення оскаржуваного рішення.

14. 09 жовтня 2006 року Верховний Суд України залишив без задоволення касаційну скаргу заявника, встановивши відсутність порушення з боку судів нижчої інстанції.

2. Адміністративний позов

15. У листопаді 2005 року заявник подав у районний суд адміністративний позов до голови міської ради, вимагаючи скасування розпорядження про виключення компанії "Л" з реєстру юридичних осіб.

16. 17 квітня 2006 року суд, розглянувши справу згідно з Кодексом адміністративного судочинства України 2005 року, відмовив у задоволенні позову заявника у зв’язку з необґрунтованістю, встановивши, що оскаржуване рішення було законним. Суд також зазначив, що заявник стверджував про неправомірність розпорядження акціонерів про ліквідацію компанії, яке не може розглядатися в рамках адміністративного провадження. Суд також зазначив, що позов заявника був поданий із запізненням, хоча не вважав за необхідне відмовляти у його розгляді на цій підставі.

17. 20 вересня 2006 року апеляційний суд залишив без змін постанову від 17 квітня 2006 року.

18. 28 жовтня 2008 року Вищий адміністративний суд України скасував постанови нижчестоящих судів та закрив провадження. Він встановив, що позов не мав розглядатися в рамках адміністративного провадження, оскільки він по суті стосувався майнового спору. Вищий адміністративний суд України зазначив, що позов заявника міг бути розглянутий відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

A. Цивільний кодекс України 2003 року

19.Статті 257 та 261 Кодексу передбачають, що строк для подання цивільного позову становить три роки і відлік цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Відповідно до частини першої статті 265, якщо суд залишає позов без розгляду, перебіг позовної давності не зупиняється.

B. Цивільний процесуальний кодекс України 2004 року

20. Відповідні витяги з Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в редакції, чинній на час подій, передбачають:

Cтаття 67. Види процесуальних строків

"1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, - встановлюються судом.".

Cтаття 69. Початок перебігу процесуальних строків

"1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або [з дати] настання події, [з якою пов’язано його початок].".

Cтаття 70. Закінчення процесуальних строків

"...

5. Останній день строку триває до 24 години ...

6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.".

Cтаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків

"1. Суд поновлює або продовжує строк, … за клопотанням сторони … у разі його пропущення з поважних причин.

2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, …, до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов’язковою.

3. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути … подано той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.".

Cтаття 207. Залишення заяви без розгляду

"1. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

...

(4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

...

2. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно".

Cтаття 294. Строки апеляційного оскарження

"...

2. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали…

3. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків … залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи … не знайде підстав для поновлення строку …".

C. Приклади з національної судової практики щодо застосування Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в частині, яка стосується строків подання апеляційної скарги

21. З рішень, опублікованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень України, вбачається, що на час подій судова практика стосовно обчислення строків апеляційного оскарження відповідно до Цивільного процесуального кодексу України 2004 року не була єдиною. Наприклад, у своїй ухвалі від 13 липня 2006 року, якою апеляційна скарга у цивільній справі (№ 22-4456/2006) була залишена без розгляду, як така, що подана після закінчення строків, Апеляційний суд Запорізької області встановив, що, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції була постановлена 26 травня 2006 року, останній день для подання заяви про апеляційне оскарження був 31 травня 2006 року. В іншій цивільній справі (№ 22ц-628) Апеляційний суд Чернівецької області застосував аналогічний підхід у своїй ухвалі від 27 липня 2006 року, встановивши, що строк подання заяви про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 06 липня 2006 року закінчився 11 липня 2006 року. Однак у своїй ухвалі від 14 липня 2006 року, яка також стосувалася цивільної справи (№ 22-2324), Апеляційний суд Луганської області встановив, що останній день для подання заяви про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 05 червня 2006 року був 09 червня 2006 року.

D. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (від 24 жовтня 2008 року)

22. Відповідна частина Постанови передбачає:

"З метою однакового та правильного застосування Цивільного процесуального кодексу України [2004 року] при розгляді справ в апеляційному порядку Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз’яснення:

...

5. Передбачені статтею 294 [ Цивільного процесуального кодексу України 2004 року ] строки на апеляційне оскарження рішення чи ухвали суду першої інстанції необхідно обчислювати з урахуванням визначеного статтею 69 [Кодексу] правила … та з дотриманням вимог … статті 70 [Кодексу]. Для ухвал, які постановляються не в судовому засіданні, зазначені строки обчислюються з дня їх постановлення.

...".

I. ТРИВАЛІСТЬ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО КОМПАНІЇ "О"

23. Заявник скаржився на надмірну тривалість провадження щодо компанії "О" всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, відповідна частина якої передбачає:

"Кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру …".

24. Уряд заперечив проти цього твердження, зазначивши, inter alia, що заявник та інші сторони вплинули на загальну тривалість провадження, яка не була нерозумною.

25. Оскаржуване провадження, яке розпочалось у квітні 2003 року та закінчилось у грудні 2010 року, тривало більше семи років та восьми місяців у судах трьох інстанцій (див. пункти 7 та 9).