Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Індонезія, далі - "Сторони",

бажаючи зміцнити дружні відносини між державами Сторін,

маючи намір спростити поїздки громадян держав Сторін, які користуються дипломатичними та службовими паспортами,

керуючись законами та правилами держав Сторін,

домовилися про таке:

Від громадян України та громадян Республіки Індонезія, які користуються дійсними дипломатичними та службовими паспортами, не вимагається оформлення візи для в’їзду, перебування та транзиту територією держави іншої Сторони.

Особи, зазначені в статті 1 цієї Угоди, перебувають без віз на території держави іншої Сторони терміном не більше ніж 30 (тридцять) днів протягом кожного візиту.

Громадяни держави однієї зі Сторін, які користуються паспортами, зазначеними в статті 1 цієї Угоди, та які призначені членами дипломатичного представництва, консульської установи або офіційного представництва їхньої держави при міжнародних організаціях, акредитованих на території держави іншої Сторони, а також члени їх сімей, які проживають з ними та знаходяться на їхньому утриманні, зобов’язані отримати необхідну в’їзну візу в дипломатичному представництві або консульській установі держави акредитації перед їхнім прибуттям.

Термін дійсності паспортів, зазначених у статті 1 цієї Угоди, повинен закінчуватися не раніше 6 (шести) місяців від дати в’їзду осіб, що ними користуються, на територію держави однієї зі Сторін.

Громадяни держави однієї зі Сторін, які користуються паспортами, зазначеними в статті 1 цієї Угоди, в’їжджають, виїжджають та перетинають транзитом територію держави іншої Сторони у всіх міжнародних пасажирських пунктах пропуску.

1. Громадяни держави однієї зі Сторін, які користуються паспортами, зазначеними в статті 1 цієї Угоди, дотримуються законів та правил держав Сторін під час свого в’їзду, перебування, виїзду та перетинання транзитом території держави іншої Сторони.

2. Ця Угода не впливає на право будь-якої зі Сторін відмовити у в’їзді, зменшити строк перебування або припинити перебування на території своєї держави осіб, зазначених у статті 1 цієї Угоди, які визнані "persona non grata" чи неприйнятні або які становлять загрозу громадському порядку, здоров’ю населення чи національній безпеці.