Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президія Народної Республіки Болгарії,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з Договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією, підписаним у Софії 12 травня 1967 року, і зважаючи на те, що підписана в Софії 12 грудня 1957 року Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Народною Республікою Болгарією потребує оновлення,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Президія Народної Республіки Болгарії - Івана Спасова, начальника Консульського відділу Міністерства закордонних справ Народної Республіки Болгарії, які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному порядку і потрібній формі, домовилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "глава консульства" означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульств;

3) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);

4) "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміються також працівники обслуговуючого персоналу консульства;

5) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його ранг і межі консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава звертається дипломатичним шляхом до держави перебування за згодою на таке призначення.

2. Після того, як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначаються повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, де він виконуватиме свої обов'язки і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патента або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в щонайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання ним своїх обов'язків.

5. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

Репрезентована держава повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, котру призначено в консульство не як главу консульства.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл глави консульства взято назад чи що консульська службова особа або співробітник консульства є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати відповідно главу консульства, консульську службову особу або співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитись визнавати таку особу консульською службовою особою або співробітником консульства.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульства і житлових приміщень консульських службових осіб.

1. Коли глава консульства внаслідок якої-небудь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті самі обов'язки, і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому на підставі його дипломатичного статусу.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені даною Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм на підставі їх дипломатичного статусу.

Репрезентована держава може відповідно до законів держави перебування набувати у власність або орендувати земельні ділянки, будинки або частини будинків для розміщення консульства і житлових приміщень консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави і не проживають постійно в державі перебування.

Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті у власність або оренді земельних ділянок, будинків або частин будинків для зазначених вище цілей.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де міститься консульство.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування (автомобілях, катерах) відповідний прапор репрезентованої держави.

1. Будинки або частини будинків, що використовуються виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будинки, частини будинків, що використовуються виключно для цілей консульства, чи на земельну ділянку, що обслуговує ці будинки або частини будинків, без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. Консульство має право зноситись із своїм урядом, з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами та опечатаними валізами (мішки, сумки й ін.). Установлення і використання радіопередавачів можуть провадитись тільки за згодою держави перебування.

При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, котрі мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

3. Особам, зайнятим перевезенням консульських валіз, держава перебування надає ті ж права, привілеї та імунітети, що й дипломатичним кур'єрам репрезентованої держави.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака.

Консульська службова особа і співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, яка постійно проживає в ній, є недоторканними. Вони не підлягають арештові або затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для відвернення будь-яких посягань на їх особу, свободу або гідність.

1. Консульська службова особа або співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, яка постійно проживає в ній, користується імунітетами від юрисдикції держави перебування з винятками, передбаченими в підпунктах "a", "b" і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

2. Члени сімей консульських службових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній, користуються імунітетами від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи або співробітники консульства.

3. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмова в усіх випадках має бути певно виражена в письмовій формі.

Відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окрема відмова.

4. Якщо консульська службова особа, співробітник консульства або член їх сім'ї, що проживає разом з ним, пред'являє позов по справі, по якій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.

2. Співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може на просьбу дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати показання про обставини, що стосуються службової діяльності. Вжиття заходів з метою примусити співробітника консульства давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмови давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.

3. В разі згоди співробітника консульства дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідного співробітника консульства.

4. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 2 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній.

Консульська службова особа або співробітник консульства і члени їх сімей, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, які постійно проживають у ній, звільняються в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

Консульська службова особа або співробітник консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, але постійно не проживають у державі перебування, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

земельну ділянку, будинки або частини будинків, які використовуються виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщенні консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, що діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, якщо репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не відносяться до сплати за конкретні види обслуговування.

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава була б зобов'язана на законній підставі.

Консульська службова особа або співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, яка постійно проживає в ній, звільняється від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ним за виконання службових обов'язків.

1. Консульська службова особа або співробітник консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ним і є громадянами репрезентованої держави, але постійно не проживають у державі перебування, звільняються в державі перебування від усіх державних та місцевих податків і зборів, включаючи податки і збори на належне їм рухоме майно.

2. Передбачені в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

а) непрямих податків, які звичайно включаються до ціни товарів або послуг;

б) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що знаходиться в державі перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення за статтею 20 цієї Конвенції;

в) податків і зборів на спадщину і набуття майна в державі перебування;

г) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування;