Україна та Республіка Узбекистан, які надалі іменуються Сторонами,

- підтверджуючи свої зобов'язання у виконанні положень Статуту Організації Об'єднаних Націй, а також відданість дотриманню міжнародних стандартів у галузі прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародних пактах про права людини та інших основоположних документах ООН,

- дотримуючись положень Хельсінкського Заключного акта та інших документів Наради з безпеки та співробітництва в Європі,

- прагнучи забезпечити необхідні умови для зближення їхніх народів, розширення контактів між своїми громадянами як на індивідуальній основі, так і по лінії державних, громадських та інших організацій,

- виходячи з того, що на їхніх територіях проживають національні меншини, роблячи корисний внесок у підвищення добробуту, культурний й гуманітарний розвиток Сторін,

- визнаючи, що взаємні повага і сприяння забезпеченню прав національних меншин як невід'ємної частини загальновизнаних прав людини є істотним фактором розвитку дружніх відносин і співробітництва між Сторонами,

- керуючись Договором про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Узбекистан від 25 серпня 1992 року,

погодилися про таке:

Для досягнення мети даної Угоди під національними меншинами (далі іменуються меншини) мають на увазі відповідно:

- групи громадян України, котрі є узбеками за національністю і проявляють почуття національної самосвідомості та спільності з корінним населенням Узбекистану;

- групи громадян Узбекистану, котрі є українцями за національністю проявляють почуття національної самосвідомості та спільності з корінним населенням України.

Кожна із Сторін гарантує особам, які належать до меншин, як вони визначені в статті 1, громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права й свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів у галузі прав людини і її законодавства.

Кожна із Сторін враховує у своїй політиці законні інтереси меншин, вживає законодавчих, адміністративних та інших необхідних заходів для збереження й розвитку їхньої етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності, неприпустимості на своїй території будь-якої дискримінації осіб за ознакою їх належності до меншин, а також будь-яких спроб асиміляції меншин всупереч їх волі.

Кожна із Сторін визнає за особами, які належать до меншин, право створювати культурні центри, громадські організації (асоціації, земляцтва тощо) просвітнього, культурного й релігійного характеру з метою збереження та розвитку їхньої самобутності. Кожна із Сторін визнає за особами, які належать до меншин, їхніми громадськими організаціями право у встановленому в країні місцеперебування порядку підтримувати зв'язок з особами своєї національності та їхніми громадськими організаціями за межами Сторін, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій. Сторони зобов'язуються розглянути питання про створення національних культурно-економічних центрів України в Узбекистані і Узбекистану в Україні.