Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гелетей проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Фаріс Вегабовіч (<...>), Голова,

Карло Ранцоні (<...>),

Петер Пацолай (<...>), судді,

та Андреа Там’єтті (<...>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 10 квітня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 23040/07), яку 07 травня 2007 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Василь Васильович Гелетей (далі - заявник).

2. Заявника, якому було надано правову допомогу, представляв п. Т.О. Калмиков - адвокат, який практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

3. Заявник скаржився на порушення свого права на захист та на те, що у його справі не було справедливого судового розгляду.

4. 04 лютого 2013 року про заяву було повідомлено Уряд. Уряд заперечив проти розгляду заяви Комітетом. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє їх.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

A. Кримінальне провадження щодо заявника

5. Заявник народився у 1984 році та проживає у м. Береговому.

6. Уранці 22 серпня 2004 року на М. було вчинено розбійний напад і вбито у м. Береговому, де також проживав заявник. Того ж дня заявника та двох інших осіб, К.А. та Ст., було затримано за підозрою у вчиненні розбою та вбивства М.

7. Згідно з твердженнями заявника, 22 серпня 2004 року приблизно о 10 год. його було затримано спеціальним підрозділом міліції у квартирі його подруги та доставлено до відділу міліції, де його били та погрожували з метою змусити зізнатися у вчиненні розбою та умисного вбивства М.

8. У матеріалах справи містяться два протоколи затримання: один, складений працівником міліції, а інший - слідчим прокуратури, який розслідував справу про умисне вбивство (далі - слідчий); обидва вказували, що заявника було затримано згаданими посадовими особами 22 серпня 2004 року о 18 год. 30 хв. у їхніх кабінетах. У протоколі затримання, складеному слідчим, зазначено, що заявник визнав свою вину, не мав зауважень з приводу його затримання та бажав мати захисника. Він підписаний заявником без будь-яких зауважень. У нижній частині останнього аркуша протоколу міститься друкована довідка, яку було додано пізніше (її датовано 2007 роком); ця додаткова довідка підписана лише слідчим і свідчить, що про затримання заявника було повідомлено його родичів. Заявник стверджує, що родичів було повідомлено про його затримання ввечері наступного дня (тобто 23 серпня 2004 року).

9. Після затримання заявника ним було підписано протокол, у якому не вказувався час, коли заявнику було роз’яснено його права як підозрюваного, у тому числі право відмовитися давати показання та право на побачення із захисником до першого допиту. Відповідним записом у протоколі підтверджується, що заявник виявив бажання, щоб його представляв С. - адвокат, який проживав у м. Ужгороді, приблизно за 70 км від м. Берегове, та зазначив місце проживання останнього.

10. 22 серпня 2004 року приблизно о 16 год. за твердженням заявника та з 09 год. до 10 год. того дня відповідно до офіційного протоколу його було допитано слідчим як підозрюваного за участю захисника Б. У протоколі було зазначено, що того дня з 18 год. 30 хв. по 18 год. 45 хв. заявнику було роз’яснено його права як підозрюваного, та щодо цього існував окремий процесуальний документ, яким підтверджувалося його бажання мати захисника. Крім того, запис, зроблений від руки, свідчив, що заявник бажав мати в якості захисника Б. та що він повністю визнавав свою вину у вчиненні розбою та умисного вбивства. Під час допиту заявник надав деталі щодо розбійного нападу та визнав, що під час розбійного нападу він вдарив М. по голові битою, але що він зробив це інстинктивно, з метою самооборони. Заявник не зазначив, що сталося з битою, а саме - де або за яких обставин він сховав її після умисного вбивства. Заявник та Б. підписали протокол допиту, не зробивши жодних заперечень щодо його змісту. Після цього Б. пішов.

11. Пізніше того ж дня з 20 год. по 20 год. 30 хв. заявник взяв участь у відтворенні обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису за участю експерта-криміналіста, слідчого районного відділу міліції, двох понятих і слідчого у справі. За твердженням Уряду, Б., очевидно, був зайнятий та не мав змоги взяти участь у відтворенні обстановки та обставин події. Жодному іншому захиснику не було доручено надавати допомогу заявнику під час цієї слідчої дії. Згідно з твердженням заявника, він повторив свою вимогу викликати С., але цього зроблено не було, та шляхом погроз його примусили давати показання.

12. Під час відтворення обстановки та обставин події, яку було розпочато поблизу місця, де було заховано биту, використану для вбивства, заявник показав точне місце, де знаходилась бита; потім биту було знайдено та вилучено як доказ. У копії протоколу відтворення обстановки та обставин події, наданій Суду заявником, зазначалось, що заявнику було роз’яснено його конституційне право на відмову давати показання щодо себе. Протокол містить вписане від руки слово "не" поруч з друкованим текстом "покази давати бажає". На копії протоколу, наданій Урядом, відповідну частину тексту не видно. Протокол також містить твердження заявника, що його не було змушено давати показання шляхом психологічного або фізичного насильства. Заявник підписав протокол, не зазначивши поряд зі своїм підписом жодних заперечень щодо його змісту.

13. У невстановлений час того ж дня Ст. і К.А. було допитано як підозрюваних. Ст., якого представляв Б. (той самий захисник, який представляв заявника), визнав свою вину у вчиненні розбою. Він стверджував, inter alia, що бачив, як заявник ніс биту, коли вони входили до будинку потерпілого. К.А., відмовившись від свого права на правову допомогу, визнав свою участь у вчиненні розбою. Крім того, не маючи захисника, він брав участь у відтворенні обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису, під час якого стверджував, inter alia, що він бачив заявника з битою в руках, але не бачив, хто вбив М.

14. 23 серпня 2004 року слідчий виніс постанову про призначення заявнику та Ст. захисника Б. та допуск його до участі у провадженні.

15. Того ж дня заявник у присутності Б. взяв участь у ще одному відтворенні обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису у будинку потерпілого. Заявник визнав свою вину та надав додаткові деталі щодо розбійного нападу та умисного вбивства. Він повторив, що вдарив М. битою по голові, та стверджував, що після цього інший підозрюваний у справі допоміг йому сховати биту.

16. 26 серпня 2004 року матір заявника підписала угоду з адвокатом С. про надання її сину правової допомоги. Того ж дня С. звернувся до прокурора, який дозволив йому представляти заявника замість Б. Крім того, заявник заявив клопотання, що він відмовляється від послуг Б. та бажає, щоб його захисником був С.

17. 08 жовтня 2004 року заявника оглянули судово-медичні експерти у зв’язку з його скаргою на жорстоке поводження працівників міліції. Жодних тілесних ушкоджень у заявника виявлено не було.

18. 14 жовтня 2004 року заявнику за участю С. було пред’явлено для перегляду відеозапис відтворення обстановки та обставин події від 23 серпня 2004 року. Заявник відмовився від своїх попередніх зізнавальних показань та пояснив, що надав їх лише у зв’язку з погрозами та побоями працівників міліції 22 серпня 2004 року.

19. 02 вересня 2004 року та 20, 28 січня і 17 лютого 2005 року заявника було допитано за участю його захисника, але він відмовився давати будь-які показання.

20. 19 січня 2005 року прокуратура відмовила у порушенні кримінальної справи за твердженнями заявника щодо побиття його працівниками міліції, встановивши, що дії працівників міліції були законними.

21. 18 лютого 2005 року досудове слідство було закінчено та заявнику разом із Ст. та К.А. було пред’явлено обвинувачення у вчиненні розбою та умисного вбивства. Було встановлено, що інша особа, І.К., також брала участь у розбійному нападі, але оскільки він переховувався від слідства, судовий розгляд щодо нього проводитиметься окремо.

22. Під час судового розгляду заявник заперечував свою участь у розбої та умисному вбивстві й відмовився давати будь-які показання. Він стверджував, що його попередні зізнавальні показання не мають прийматись як доказ, оскільки вони були надані під тиском і з порушенням його права на захист, у тому числі його права бути представленим захисником, обраним ним на власний розсуд. Він також стверджував, що бита, яку було вилучено як доказ і досліджено експертами під час слідства, не була тією самою битою, на яку він вказав під час відтворення обстановки та обставин події. В обґрунтування свого твердження він послався на той факт, що у протоколі прокурор зазначив, що бита була синього кольору, тоді як експерти, які досліджували її в подальшому, зазначили, що вона була сірою.

23. У квітні 2005 року працівниками міліції було затримано І.К. Під час судового розгляду Ст., А.К. та І.К. визнали свою вину у вчиненні розбою, але заперечували вбивство М.

24. 29 серпня 2006 року Апеляційний суд Закарпатської області, діючи як суд першої інстанції, визнав заявника винним у вчиненні умисного вбивства і розбою та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на п’ятнадцять років. Ст., А.К. та І.К. також було визнано винними у вчиненні розбою, але виправдано у частині щодо умисного вбивства. Судовий розгляд проводився за участю нового захисника заявника, Д., який у невстановлену дату замінив адвоката С.

25. Суд обґрунтував засудження заявника, окрім інших доказів, його зізнавальними показаннями, наданими під час його допиту слідчим 22 серпня 2004 року, відтвореннями обстановки та обставин події 22 та 23 серпня 2004 року, показаннями його співобвинувачених про те, що вони бачили його з битою у будинку М., та речовими доказами, зокрема висновком судово-медичної експертизи, з якого вбачалося, що сліди крові, виявлені на биті (місцезнаходження якої було вказано заявником під час відтворення обстановки та обставин події 22 серпня 2004 року), могли належати М.

26. Цим самим вироком суд, у зв’язку з необґрунтованістю, відхилив твердження заявника про те, що він надав зізнавальні показання під тиском, пославшись на висновок судово-медичної експертизи від 08 жовтня 2004 року (див. пункт 17) та постанову прокуратури від 19 січня 2005 року (див. пункт 20).

27. Судом також не було встановлено порушення права заявника на захист. Він зазначив, inter alia, що станом на 22 серпня 2004 року постанова прокурора про призначення Б. захисником заявника була законною, оскільки на той час між заявником і С. не було укладено угоди про надання правової допомоги. Суд також зазначив, що 22 серпня 2004 року заявник не висував жодних заперечень щодо протоколу допиту. Суд також зазначив, не наводячи деталей, що у процесуальних документах були деякі технічні помилки, зокрема щодо часу затримання та допиту заявника, але вони не вплинули на законність відповідних слідчих дій.

28. Суд спростував твердження заявника щодо заміни бити, вилученої в якості доказу, на іншу (див. пункт 22), зазначивши, що невідповідність опису бити експертами та прокурором могла пояснюватися тим, що останній був дальтоніком.

29. Заявник подав до Верховного Суду України касаційну скаргу, повторюючи свої скарги. Він стверджував, зокрема, що 22 та 23 серпня 2004 року його представляв не обраний ним на власний розсуд адвокат С., а Б., призначений слідчим проти волі заявника. Він також стверджував, що йому не надавалась допомога жодного захисника, коли його змусили надати зізнавальні показання під час відтворення обстановки та обставин події 22 серпня 2004 року. Він також скаржився на те, що Б. одночасно представляв його та іншого співобвинуваченого Ст. (див. пункт 13), що становило конфлікт інтересів (оскільки у їхніх відповідних показаннях були істотні розбіжності), який мав би перешкодити йому в цьому.

30. 12 квітня 2007 року Верховний Суд України, діючи як суд другої інстанції, у присутності заявника залишив без змін вирок щодо нього та призначене йому покарання. Під час судового засідання заявника не представляв захисник, але заявник не надав яких-небудь деталей із цього приводу.

31. Верховний Суд України дійшов висновку, що вину заявника було доведено, inter alia, показаннями, наданими ним під час допиту 22 серпня 2004 року та відтворень обстановки та обставин події. У зв’язку з цим суд зазначив, що згадані показання підтверджувалися іншими доказами, у тому числі показаннями інших співобвинувачених, і дійшов висновку, що судом нижчої інстанції було правильно прийнято зізнавальні показання заявника в якості доказу. Суд також зазначив, що деталі злочину, повідомлені заявником у його показаннях, не могли бути йому відомі, якби він не брав безпосередньої участі у вчиненні злочину.

32. Не згадуючи доводи заявника щодо стверджуваного порушення його права на захист, Верховний Суд України не знайшов достатньо серйозних процесуальних порушень під час провадження, які були б підставою для скасування вироку.

33. У невстановлену дату заявника було звільнено з установи виконання покарань.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Конституція України 1996 року

34. Відповідні положення Конституції передбачають:

Стаття 59

"Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.".

Стаття 63

"Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. ...".

B. Кримінальний кодекс від 05 квітня 2001 року

35. Відповідно до частини першої статті 115 умисне вбивство карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років. Відповідно до частини другої статті 115 умисне вбивство з обтяжуючими обставинами, переліченими у цьому пункті, карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

C. Кримінально-процесуальний кодекс від 28 грудня 1960 року (далі - КПК) у редакції, чинній на час подій

36. Відповідні положення КПК передбачають:

Стаття 44. Захисник

"...Повноваження захисника на участь у справі стверджується: (1) адвоката - ордером відповідного адвокатського об’єднання; (2) адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання, - угодою;

...

Про допуск захисника до участі в справі … слідчий … винос[и]ть постанову … .".

Стаття 45. Обов’язкова участь захисника

"Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:

...

(4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення - з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення; ...".

Стаття 47. Порядок запрошення і призначення захисника

"Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. … слідчий ... зобов’язан[ий] надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

...

Захисник призначається [органами влади] у випадках:

(1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника;

(2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може цього зробити.

У випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника неможлива, … слідчий своєю постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - протягом семидесяти двох годин, ... слідчий ... ма[є] право запропонувати підозрюваному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з’явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підозрюваний … протягом того ж строку не запросить іншого захисника, … слідчий … постановою … [сам] признача[є] захисника.".

Стаття 46. Відмова від захисника і його заміна

"Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях процесу.".

Стаття 107. Допит підозрюваного у вчиненні злочину

"... Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті такого підозрюваного присутність захисника є обов’язковою, за винятком випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята. Перед допитом підозрюваному має бути роз’яснено його права, передбачені статтею 43-1 цього Кодексу, а також повідомлено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка в протоколі його допиту.".

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

37. Заявник скаржився на порушення його права на захист та на відсутність у його справі справедливого судового розгляду. Він посилався на статтю 6 Конвенції, яка у відповідній частині передбачає:

"1. Кожен має право на справедливий … розгляд його справи … судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

...

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

...

(c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

...".

A. Прийнятність

38. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

B. Суть

1. Доводи сторін

(a) Заявник

39. Заявник скаржився, що його було позбавлено ефективної правової допомоги на початкових стадіях слідства. Він стверджував, що йому не було надано правову допомогу під час відтворення обстановки та обставин події 22 серпня 2004 року, коли його змусили дати показання відповідно до попередніх вказівок слідчого. Щоб зазначити це, він вписав від руки слово "не" поруч із текстом "покази давати бажає" у протоколі відтворення обстановки та обставин події (див. пункт 12).

40. Заявник також стверджував, що через чотири дні після його затримання він неодноразово висловлював своє бажання, щоб його представляв С., але безрезультатно. Слідчим не було зроблено жодної спроби встановити зв’язок із адвокатом, зазначеним заявником, або дозволити заявнику зв’язатися з ним самостійно. Натомість, слідчий з порушенням встановленого законом порядку призначив захисником заявника Б. та змусив заявника погодитись на послуги останнього у кожній процесуальній дії. Також слідчим було призначено іншому підозрюваному у справі (чиї показання суперечили показанням заявника) того самого захисника, незважаючи на очевидний конфлікт інтересів (див. пункти 13 та 29).

41. Згідно з твердженням заявника, Б. був упередженим і діяв на користь сторони обвинувачення. Декілька разів Б. радив йому, що в інтересах заявника буде співпрацювати зі слідчим і зізнатися у вчиненні злочинів з метою уникнення подальших побоїв і з тим, щоб суд, який розглядатиме справу, взяв до уваги зізнавальні показання під час обрахування йому строку позбавлення волі. Утомившись від погроз і жорстокого поводження з боку органів влади, заявник не бачив іншого виходу, окрім як дати зізнавальні показання. Його було позбавлено можливості подати будь-які скарги чи скористатись своїм правом відмовитися давати показання. За порадою захисника з метою "пом’якшення" кваліфікації злочину він також стверджував, що вдарив потерпілого інстинктивно, з метою самооборони (див. пункт 10).

42. Заявник також стверджував, що не було потреби у проведенні невідкладних слідчих дій за відсутності захисника, обраного ним на власний розсуд, але слідчий поспішав зробити це з метою забезпечення зізнання заявника. З цієї самої причини мати заявника було повідомлено про його затримання лише ввечері 23 серпня 2004 року (див. пункт 8) - тобто коли зізнавальні показання вже було відібрано. Вона не могла укласти угоду з адвокатом С. раніше ніж 26 серпня 2004 року, оскільки 24 та 25 серпня 2004 року були вихідними з нагоди державного свята.