Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Лада проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Фаріс Вегабовіч (<…>), Голова,

Карло Ранцоні (<…>),

Петер Пацолай (<…>), судді,

та Андреа Там’єтті (<…>), в. о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 січня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 32392/07), яку 17 липня 2007 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України - п. Леонід Андрійович Лада (далі - заявник).

2. Заявника представляв п. Кушніренко - адвокат, який практикує у м. Каланчаку. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. І. Ліщина з Міністерства юстиції України.

3. Заявник стверджував, зокрема, що його позбавлення волі було незаконним, умови тримання його під вартою були неналежними та, що було порушено його право на презумпцію невинуватості.

4. 02 січня 2012 року про заяву було повідомлено Уряд. Уряд заперечував проти розгляду заяви Комітетом. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє їх.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1963 році та проживає у с. Хорли.

A. Кримінальне провадження щодо заявника та його досудове тримання під вартою

6. На час подій заявник обіймав посаду голови Хорлівської сільської ради.

7. 08 травня 2007 року заявник підписав дозвіл на розміщення у селі павільйону з гральними автоматами підприємцем Я. На цьому дозволі не було офіційної печатки. За твердженнями заявника, на ньому не було печатки, оскільки бухгалтер сільської ради була відсутня у зв’язку з відрядженням та мала її при собі. Однак, згідно з висновками суду по кримінальній справі заявника (див. нижче), заявник сказав Я., що печатку буде проставлено на дозволі після отримання ним 20000 українських гривень (приблизно 3800 євро).

8. 14 травня 2007 року Я. звернувся із заявою до відділу міліції. Того ж дня йому було надано технічні аудіо- та відеозасоби фіксації, а також помічені грошові банкноти. Коли він увійшов у кабінет заявника, останній показав йому шматочок паперу, на якому було щось написано, вказав на автобусну зупинку за вікном і сказав: "Там стоїть чоловік". Я. пішов до автобусної зупинки та віддав гроші В., який стояв там. Пізніше міліціонери вилучили у В. помічені грошові банкноти у присутності І. та Л.

9. Того ж дня щодо заявника було порушено кримінальну справу у зв’язку з вимаганням хабара.

10. 14 травня 2007 року о 19:00 заявника було затримано.

11. 16 травня 2007 року заявнику було пред’явлено обвинувачення в отриманні хабара.

12. Постановою Комсомольського районного суду (далі - районний суд) від 17 травня 2007 року заявнику було продовжено строк затримання до 24 травня 2007 року. Суд встановив, що не було даних про наявність або відсутність попередніх судимостей заявника, або щодо його сімейного стану, стану його здоров’я тощо; відповідно суд дійшов висновку, що "обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не можна". Постанова оскарженню не підлягала.

13. Постановою від 22 травня 2007 року районним судом заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки він обвинувачувався у скоєнні тяжкого злочину та міг ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити свою злочинну діяльність.

14. Заявник подав апеляційну скаргу. Його адвокат зазначив, що слідчий прокуратури, звернувшись з поданням про обрання заявнику запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, не дотримався постанови суду від 17 травня 2007 року (див. пункт 12), а тільки надав матеріали щодо відсутності судимостей та довідку про задовільний стан здоров’я заявника. Адвокат також стверджував, що заявник не вчинив жодного злочину, що не було ознак того, що він ухилятиметься чи перешкоджатиме слідству, що його стан здоров’я не був задовільним, та що члени сільської ради і жителі села підписали клопотання щодо звільнення заявника.

15. 01 червня 2007 року Апеляційний суд Херсонської області залишив без змін постанову від 22 травня 2007 року (див. пункт 13). Суд зазначив, що у матеріалах справи наявні відомості про бажання заявника "виїхати до Росії до свого брата". Суд також зазначив, що він може перешкоджати встановленню істини, використовуючи своє службове становище.

16. Відповідно до постанови районного суду від 27 липня 2007 року заявника було звільнено під заставу.

17. За клопотанням прокурора постановою районного суду від 16 січня 2008 року запобіжний захід щодо заявника знову змінено на взяття під варту. У відповідній постанові суду зазначається:

"16 січня 2008 року Комсомольський районний суд м. Херсона ... встановив:

В провадженні Комсомольського районного суду м. Херсона знаходиться кримінальна справа про обвинувачення [заявника] за ст. 368 ч. 2 КК України.

Прокурором було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу щодо [заявника] з посиланням на те, що [заявник] шляхом використання публікацій в газеті ..., здійснює тиск на свідків по справі (К. та А.), які ще не були допитані в судовому засіданні, що може вплинути на правдивість їх показів та їхню явку в судове засідання. … в судовому засіданні прокурор надав додаткові дані в підтвердження застосування тиску на свідка І. та потерпілого Я. з боку [заявника].

Заслухавши пояснення прокурора, [заявника] та його захисників, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

[Заявник] обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. За даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дев’яти років. 27.07.2007 року [заявнику] було обрано запобіжний захід у вигляді застави …

Відповідно до ст. 148 КПК України , запобіжні заходи застосовуються до підсудного з метою запобігти спробам ... перешкодити встановленню істини у кримінальній справі... Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підсудний буде намагатися ухилитися від суду або перешкоджати встановленню істини у справі.

[Заявник] раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, пов’язаний з його діяльністю, перебуваючи на посаді голови Хорлівської сільської ради Херсонської області, на даний час відсторонений від виконання посадових обов’язків, відповідно не має можливості продовжити злочинну діяльність, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Але суд вважає, що в процесі розгляду справи в суді [заявник] через невстановлених осіб здійснив дії, направлені на перешкоджання встановлення істини по справі.

Так, відповідно до пояснень від 28.12.2007 року потерпілого Я. та свідка І., невідомі особи, діючи від імені [заявника], шляхом морального тиску намагалися перешкодити їм в явці до суду в судове засідання на 29.12.2007 року.

Даний факт свідчить про порушення [заявником] взятих на себе зобов’язань.

Зважаючи на те, що судове слідство по кримінальній справі не закінчено, не допитані свідки К. та А., може виникнути необхідність повторного допиту свідка І. та потерпілого Я., суд вважає, що для запобігання можливого тиску на свідків та потерпілого в подальшому та для запобігання здійсненню, таким чином, перешкод встановленню істини по справі …, клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ... суд постановив: змінити [заявнику] запобіжний захід ...".

18. Того ж дня голова районного суду залишила без задоволення заяву адвоката заявника про відвід головуючого по справі судді у зв’язку з його упередженістю. Він встановив, що використаний судом вираз "вчинив тяжкий злочин" стосувався "характеристики вчиненого діяння, за яким звинувачується [заявник]", і не може свідчити про упередженість суду.

19. 23 січня 2008 року Апеляційний суд Херсонської області відмовив заявнику у прийнятті до судового розгляду апеляційної скарги на постанову від 16 січня 2008 року, якою заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під вартою (див. пункт 17), оскільки ця постанова оскарженню не підлягала.

20. 15 та 22 лютого 2008 року заявник подавав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу на інший, не пов’язаний з триманням під вартою, але безрезультатно.

21. 29 лютого 2008 року районний суд звільнив заявника під заставу. Суд встановив, що 28 грудня 2007 року Я. та І. звернулися до міліції зі скаргами на те, що їм погрожували невідомі особи. Проте, до 29 лютого 2008 року працівники міліції не проводили подальшої перевірки цих скарг, таким чином було вирішено звільнити заявника.

22. Вироком районного суду від 16 квітня 2008 року заявника було засуджено до п’яти років позбавлення волі за одержання хабара. Заявник подав апеляційну скаргу, стверджуючи, inter alia, що в його справі було порушено принцип презумпції невинуватості.

23. Ухвалою від 24 червня 2008 року Апеляційний суд Херсонської області залишив без змін вирок районного суду.

24. Ухвалою від 26 лютого 2009 року Верховний Суд України залишив без задоволення касаційну скаргу заявника.

B. Умови тримання заявника під вартою

25. З 16 липня 2008 року по 14 березня 2011 року заявник відбував покарання у Дар’ївській виправній колонії № 10 (далі - виправна колонія). Згідно з твердженнями заявника, у житловому приміщенні утримувалось до дев’яноста засуджених. Вентиляція була відсутня. Ванна кімната розташовувалась у підвальному приміщенні, який постійно був затоплений підземними водами. Для 300 засуджених було п’ять ванн та три крани. Вночі не було освітлення або електропостачання. Харчування було дуже неякісним, а вода непридатною для споживання.

26. Згідно з твердженнями Уряду, заявник утримувався у камері площею 271.7 кв. м, яка була призначена для утримання до дев’яноста засуджених, отже на кожного ув’язненого припадало не менше 3 кв. м особистого простору. Щодо решти скарг заявника Уряд не надав жодних фактичних відомостей або коментарів.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

27. Відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу 1960 року (у редакції, чинній на час подій) передбачали:

Стаття 147

Відсторонення обвинуваченого від посади

"В разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов’язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. ...".

Стаття 148

Мета і підстави застосовування запобіжних заходів

"Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. ...".

Стаття 150

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

"При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.".

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

28. Заявник скаржився на те, що умови тримання його під вартою у виправній колонії не відповідали вимогам статті 3 Конвенції. Зазначене положення передбачає:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

A. Прийнятність

29. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національних засобів юридичного захисту щодо зазначеної скарги. Зокрема, він міг би подати свої скарги до адміністрації виправної колонії, прокурора або адміністративного суду.

30. Заявник стверджував, що його було позбавлено можливості подати будь-яку скаргу, оскільки його "попередили", що його сину підкинуть наркотики і посадять до в’язниці, якщо він подасть скаргу. Він також був свідком поводження, якого зазнали ув’язнені, які подавали скарги.

31. Суд зазначає, що він відхиляв аргументи Уряду щодо невичерпання засобів юридичного захисту, подібні до аргументів, наведених у цій справі, у низці інших справ, в яких скарги стосувались системних проблем національної пенітенціарної системи (див., наприклад, рішення у справах "Коктиш проти України" (Koktysh v. Ukraine), заява № 43707/07, пункт 86, від 10 грудня 2009 року, та "Логвиненко проти України" (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункт 57, від 14 жовтня 2010 року). Уряд не надав жодної інформації, яка б у цій справі могла дозволити Суду відійти від своїх висновків, а тому він вважає, що ця скарга не може бути визнана неприйнятною у зв’язку з невичерпанням національних засобів юридичного захисту. Вона не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Доводи сторін

32. Уряд посилався на свої доводи щодо фактів (див. пункт 26) та стверджував, що у справі заявника було дотримано національну норму в 3 кв. м особистого простору на кожного ув’язненого, і, таким чином, страждання заявника у таких умовах тримання не перевищили неминучий рівень страждань, пов’язаних із позбавленням волі.

33. Заявник підтримав свою скаргу та вказав на те, що Уряд не надав коментарів стосовно інших аспектів щодо умов його тримання під вартою, зазначених у його скарзі.

2. Оцінка Суду

34.Стаття 3 Конвенції вимагає від держави забезпечити тримання особи під вартою в таких умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, при цьому щоб спосіб і метод виконання покарання не завдавали їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП] (Kudla v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 94, ЄСПЛ 2000-XI).

35. Суд нагадує, що при встановленні того, чи є умови тримання такими, "що принижують гідність" у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається впливовим чинником та може становити порушення як сам по собі, так і у сукупності з іншими недоліками. Зокрема, у справах, в яких йдеться про в’язничну камеру, площею від 3 до 4 кв. м особистого простору на кожного ув’язненого, вирішальним фактором при оцінці Судом адекватності умов тримання буде фактор простору. Порушення статті 3 Конвенції буде встановлено, якщо фактор простору поєднаний з іншими неналежними фізичними умовами тримання під вартою, пов’язаними, зокрема, з доступом до прогулянок на свіжому повітрі, природного освітлення або повітря, наявністю системи вентиляції, адекватністю температури у камері, можливістю приватного використання туалету, а також дотриманням базових санітарно-гігієнічних вимог (рішення у справі "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<…>) [GC], заява № 7334/13, пункти 106 та 139, ЄСПЛ 2016).