07 вересня 2017 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Нона Цоцорія (<...>), Голова,

Габріеле Куцско-Штадльмайер (<...>),

Лятіф Гусейнов (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в. о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги заяву, подану 01 червня 2014 року,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Відомості щодо заяви наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявника за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами. Уряд також звернувся до Суду із проханням вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість цивільного провадження і відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Уряд запропонував сплатити заявнику суму, наведену в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву зі свого реєстру справ, якщо:

"... на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попередні зауваження) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).